Справа № 344/18748/14-ц

Провадження № 22-ц/779/250/2016

Категорія 44

Головуючий у 1 інстанції Польська М.В.

Суддя-доповідач Малєєв А.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Васильковського В.М., Девляшевського В.А.,

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2015 року по справі за позовом Івано-Франківського слідчого ізолятора до ОСОБА_2 про виселення,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року начальник Івано-Франківського слідчого ізолятора звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення. Позовні вимоги обґрунтував тим, що на балансі Івано-Франківського слідчого ізолятора перебуває приміщення гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1. Протоколом № 01/2014 від 28.01.2014 спільного засідання житлово-побутових комісій управління ДПтС України в Івано-Франківській області та Івано-Франківського слідчого ізолятора проведено попередній розподіл житлових приміщень в будівні відомчого гуртожитку. Даний протокол скасований протоколом № 02/2014 від 13.08.2014. При цьому відповідач в квартиру НОМЕР_1 заселилися без жодних правовстановлюючих документів.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2015 року позов Івано-Франківського слідчого ізолятора задоволено: виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Стягнуто з відповідача на користь позивача 243,60 грн судового збору.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2015 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а.с. 101).

Відповідач ОСОБА_2 оскаржив указане рішення та ухвалу в апеляційному порядку, оскільки вважає, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що судом не встановлено правовий режим спірного житлового приміщення. ОСОБА_2 з посиланням на ст. 127 ЖК України та п. 5 розділу «Загальні положення» Примірного положення про гуртожиток, затвердженого постановою Ради Міністрів України від 03.06.1986 № 208, яка діяла на момент ухвалення заочного рішення, жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті відповідної ради. Будівля по АДРЕСА_1 побудована як адміністративна будівля. Апелянт зазначив, що у 2011-2013 р.р. у вказаній будівля проводилися ремонтно-будівельні роботи з перепланування адміністративних приміщень під службові квартири. Зі слів відповідача, адміністрацією установи йому було запропоновано за власний рахунок провести реконструкцію приміщень на першому поверсі під житло, яке згодом буде надано відповідачу. Таким чином, ОСОБА_2 за власні кошти реконструював вказані приміщення під квартиру НОМЕР_1. Згадана квартира була виділена відповідачу як службова протоколом № 01/2014 від 28.01.2014, на підставі якого відповідач і його сім'я поселилися в квартиру. Апелянт зазначив, що на момент його поселення в квартиру відповідні ордери не видавалися, однак вказане є обов'язком власника або балансоутримувача приміщень. Крім того, ОСОБА_2 зазначив, що після вселення в спірну квартиру 29.04.2014 між ним та Івано-Франківським СІЗО був укладений договір № Г-72 про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та комунальних послуг, на виконання якого апелянт регулярно сплачує платежі. Відповідач вказав, що згідно відповіді виконкому Івано-Франківської міської ради від 13.11.2015 останнім не приймалося рішень щодо надання даній будівлі статусу «гуртожиток», дозволів на переобладнання приміщень під житлові, а також про включення цих приміщень до числа службового житла. На думку апелянта, суд не звернув уваги, що у спірній квартирі проживає дружина відповідача, яка є працівником Управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області та не була залучена до участі у справі в якості співвідповідача, як і не було залучено орган опіки та піклування, оскільки у вказаній квартирі проживає також їхня неповнолітня дочка.

Просить скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду від 07 грудня 205 року та заочне рішення від 16 квітня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким в позові Івано-Франківського слідчого ізолятора відмовити.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала. Зазначила, що ніякого самоуправного вселення у спірне житлове приміщення не відбулось - відповідач вселився хоч і без ордера, однак на підставі попереднього рішення про розподіл спірного житла йому. Позивач уклав з ним договір і відповідач до сих пір сплачує за воду, електрику, тощо.

Представник позивача апеляцію не визнала. Вказала, що ордер відповідачеві виданий не був, а, значить, відповідач вселився самоуправно і суд його цілком правомірно виселив. Не заперечила, що було укладено відповідні договори і відповідач сплачував комунальні послуги, однак вказала, що це не означає законність вселення. Щодо дружини і дитини відповідача, які фактично теж вселились і живуть у спірному житлі, зазначила, що щодо них питання не ставилось, оскільки житло виділялось попередньо тільки відповідачеві.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам рішення суду не відповідає.

Згідно матеріалів справи, гуртожитку для працівників Державного департаменту України з питань виконання покарань в Івано-Франківській області присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1 відповідно до копії Витягу із Рішення ВК Івано-Франківської міської ради № 356 від 24.07.2008 (а.с.6).

Відповідно до копії Довідки № 18/1-3359 від 28.11.2014 ДПтС України в Івано-Франківській області на балансі Івано-Франківського слідчого ізолятора знаходиться будівля гуртожитку для особового складу зі складськими приміщеннями (а.с. 5).

Службову квартиру НОМЕР_1 (далі - спірна квартира) в гуртожитку попередньо було закріплено за ОСОБА_2, що підтверджується копією Протоколу № 01/2014 від 28.01.2014 спільного засідання житлово-побутових комісій управління ДПтС України в Івано-Франківській області та Івано-Франківського слідчого ізолятора (а.с.7).

29.04.2014 року між сторонами по справі було укладено Договір про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та комунальних послуг, а саме приміщення загальною площею 45,4 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 59-61).

На а.с. 62-74 містяться копії Квитанцій відповідача про оплату комунальних послуг.

Протоколом № 02/2014 спільного засідання житлово-побутових комісій управління ДПтС України в Івано-Франківській області та Івано-Франківського слідчого ізолятора відмінено попередній розподіл службових приміщень в будівлі відомчого гуртожитку Івано-Франківського СІЗО (а.с.85-87).

На а.с. 9,10 містяться копії листів позивача направлені відповідачу з проханням добровільно виселитися зі спірної квартири.

З копії витягу з Наказу ДПтС України в Івано-Франківській області № 66 о/с від 20.10.2014 звільнено у запас Збройних сил України за власним бажанням ОСОБА_2 (а.с. 29).

Згідно Заяви ДПтС України в Івано-Франківській області у ході проведення реорганізації Івано-Франківський слідчий ізолятор перейменовано в Івано-Франківську установу виконання покарань управління ДПтС України в Івано-Франківській області (№ 12) (а.с. 42).

Відповідно копії Довідки ДПтС України в Івано-Франківській області № 152 від 26.10.2015 капітан внутрішньої служби ОСОБА_4 (дружина відповідача а.с. 58) працює на посаді старшого інспектора сектору по роботі з персоналом ДПтС України в Івано-Франківській області з 14.02.2011 по даний час (а.с. 57).

Згідно копії відповіді ВК Івано-Франківської міської ради № 4778/01-14/14 від 13.11.2015 ВК Івано-Франківської міської ради не приймалось рішень з приводу надання будинку АДРЕСА_1 статусу «гуртожитку», надання дозволів на переобладнання приміщень під житлові, а також не приймалось рішення щодо включення окремих приміщень вказаного будинку до числа службового житла (а.с. 76).

Відповідно копії Відповіді ДПтС України в Івано-Франківській області № 18-5392 від 13.11.2015 будівля по АДРЕСА_1 знаходиться на балансі Івано-Франківського слідчого ізолятора з кінця 60-х, початку 70-х ХХ ст. та має статус гуртожитку для працівників (особового складу) (а.с. 77-78).\

Відповідно копії Відповіді ДПтС України в Івано-Франківській області № 18/1-3271 від 13.11.2015 будівля має статус гуртожитку для працівників на підставі рішення ВК Івано-Франківської міської ради № 356 від 24.07.2008, Івано-Франківською установою виконання покарань управління ДПтС України в Івано-Франківській області кошти на перепланування будівлі гуртожитку не виділялися, ордери на зайняття приміщень гуртожитку в період 2001-2014 не видавалися (а.с. 83-84).

На а.с. 23 міститься копія Свідоцтва про народження ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 Серії НОМЕР_2 від 18.11.2011.

Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що власник у порядку ст. 386 ЦК України може звернутись до суду за захистом, відповідач вселився без ордеру чи іншого правоустановлюючого документа, а громадяни які самоуправно зайняли жилу площу у гуртожитку можуть бути виселені без надання житла у порядку ст. 116 ЖК України.

Суд при вирішенні питання виселення послався на кілька норм одночасно і почав з норми ст. 386 Цивільного кодексу України, яка передбачає засади захисту права власності.

Колегія суддів знаходить, що жодна норма, які згадані судом, не містить підстав для виселення відповідача без надання іншого житла.

По-перше, судом вирішено справу у заочному провадженні. Під час прийняття заочного рішення у розпорядженні суду не було цілого ряду доказів, які свідчать про обставини поселення та проживання відповідача у спірному житлі. Крім, протоколу попереднього розподілу житла, який був у матеріалах справи, на обґрунтування своєї позиції відповідач надав договір про відшкодування витрат на утримання житла і квитанції про регулярну сплату комунальних платежів за 2014, 2015 роки (а.с.59 - 87). Ухвалою суду від 07.12.2015 відмовлено у скасуванні заочного рішення за заявою відповідача з тих мотивів, що ОСОБА_2 знав про справу, подавав перед першим засіданням клопотання, сам вже не працює у позивача, відсутні докази, які спростовують статус будівлі, а також підстави для вселення і проживання у квартирі. Між тим, даних про отримання ОСОБА_2 повістки на 16.04.2015 немає і заяву про розгляд справи без нього він не подавав. Додані ним докази мають істотне значення.

По-друге, спірне приміщення, відповідно до матеріалів справи, є гуртожитком, який знаходиться на балансі позивача. Представник позивача в суді вказала, що особи, яким попередньо було розподілено житло, робили там ремонт і сплачували комунальні послуги на підставі укладених договорів. Наявність попереднього розподілу житла конкретним особам, укладення з ними договорів і отримання плати за приміщення спростовує самоправність поселення відповідача, а тому правила ст. 116 ЖК України до нього застосовані бути не можуть. Колегія суддів знаходить, що відповідач вселився у спірне житло без ордера, з порушенням порядку, але не самоправно, оскільки поселився на підставі рішення позивача, уклав з ним договір і сплачував комунальні послуги.

Отже, заочне рішення постановлене на неповно з'ясованих обставинах справи, внаслідок чого було неправильно застосовано матеріальний закон. Апеляційну скаргу колегія суддів вважає необхідним задовольнити, заочне рішення суду відповідно до приписів ст. 309 ЦК України скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові про виселення відповідача.

Керуючись ст. ст. 209, 232, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2015 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Івано-Франківського слідчого ізолятора до ОСОБА_2 про виселення відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: В.М. Васильковський

В.А. Девляшевський