Справа № 2а – 3237
2009 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2009 року Ялтинський міський суд АР Крим
в складі: головуючого –Бондаренко Г.М.
при секретарі – Пархоменко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,
встановив:
позивач просить суд зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, 4 620 гривень 60 копійок соціальної допомоги за 2006 - 2008 роки. Вимоги мотивовані тим, що він підпадає під категорію „дитина війни” в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни” і має право на пільги, передбачені цим Законом. Однак з вини відповідача пільги за вказаний період йому не виплачені. Окрім цього він просить поновити строк звернення його до суду за захистом своїх вищевказаних порушених прав за період з 2006 по 2007 роки.
Відповідач проти позову заперечував, оскільки кошти на виплату вказаних позивачем соціальних пільг не були передбачені Законами України „Про державний бюджет України” на 2006 - 2008 роки, тому і не могли бути виплачені. Окрім цього відповідач просить суд застосувати положення ст. 100 КАС України, тому що позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду.
Дослідивши надані докази суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. ст. 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства , в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Правовий статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України „Про соціальний захист дітей війни” , прийнятого Верховною Радою України 18 листопада 2004 року.
Відповідно до ст. 1 вищезазначеного Закону „дитина війни” - особа, яка є громадянином України, та якій на час закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1. На час закінчення Другої світової війни йому було менш 18 років. Таким чином він є особою, яка віднесена до категорії осіб, визнаних дітьми війни.
Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції , яка діяла у 2006 - 2008 роках, було визначено , що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 110 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік ” пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджені не були . Питання про конституційність зазначеної статті Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” Конституційним судом України не розглядалось .
Пунктом 12 статті 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” зупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп2007 положення ст. ст. 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п.п. 7,9,12, 13, 14,23, 29,30,39,41,43,44,45,46 ст. 71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” визнані такими , що не відповідають Конституції України. Ці положення Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” втратили чинність з моменту прийняття рішення Конституційним судом України.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення особи до адміністративного суду за захистом своїх прав , свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчисляється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення її прав , свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови , якщо на цьому наполягає одна із сторін, що зафіксовано ч. 1 ст. 100 КАС України.
Строк звернення до суду про нарахування невиплаченої державної соціальної допомоги за 2006 рік - 2007 рік позивачем є пропущеним, оскільки він звернувся до суду лише в березне 2009 року, тобто поза межами встановленими діючим законодавством України. Доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач суду не надав.
Законом України від 28 грудня 2007 № 107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону Украйни «Про соціальний захист дітей війни» був викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закон Украйни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Вказані зміни, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10рп -2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України та втратили чинність з моменту прийняття рішення Конституційним судом України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення , що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи викладене суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення державної соціальної допомоги, як дитині війни, можуть буди задоволені лише з моменту ухвалення рішення Конституційним судом України, тобто з 22 травня 2008 року.
Статтею 58 Закону Украйни «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у наступному розмірі: з 1 квітня – 481 гривня, з 1 липня – 482 гривні, з 1 жовтня – 498 гривень.
Розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни необхідно проводити з урахуванням рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року, тобто за травень - грудень 2008 року.
Щомісячна державна соціальна допомога за травень - грудень 2008 року дорівнює 1170 гривень 60 копійок ( 481грн. х 30% х 2 + 482 грн. х 30% х 3 + 498грн.х 30%х 3).
Судом встановлено, що позивачу, як дитині війни, за травень - грудень 2008 року виплачена соціальна допомога у розмірі 390 гривень 20 копійок. Таким чином невиплачена йому соціальна допомога становить 780 гривень 40 копійок ( 1170 гривень 60 копійок - 390 гривень 20 копійок). Сама ця сума повинна бути сплачена відповідачем позивачу, як дитині війни.
Згідно з п.3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24 жовтня 2007 року до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплат пенсій та інших виплат, які здійснюються за рахунок коштів Пенсійного Фонду.
Саме відповідач повинен виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу. Відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для відмови в задоволені позовних вимог. Особа, яка мала право отримання бюджетних коштів, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Посилання відповідача на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом до уваги прийняте бути не може.
Судовий збір, сплачений позивачем підлягає стягненню на його користь, оскільки це передбачено ст. 94 ч. 1 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 9, 70-72 , 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України; ст. 6 закону України „Про соціальний захист дітей війни”, суд
постановив:
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим виплатити ОСОБА_1 , як дитині війни, державну соціальну допомогу за період з травня по грудень 2008 року в розмірі 780 ( сімсот вісімдесят ) гривень 40 копійок .
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.
В решті позовних вимог - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку в Севастопольський Апеляційний Адміністративний суд через Ялтинський міський суд в порядку та строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: