Справа № 667/490/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 р. м. Херсон

Комсомольський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого – судді Черниш О.Л.

при секретарі Зваді О.М.

за участю головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, -

в с т а н о в и в

Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області ОСОБА_1 звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту шляхом заборони перетинати державний кордон України до моменту виконання вимог виконавчих документів, які перебувають на виконанні.

На обґрунтування подання зазначив такі обставини:

На виконанні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області перебуває виконавче провадження ЄДРВП№39017519, по виконанню виконавчого листа №654/965/13-ц виданого 19.07.2013 р. Голопристанським районним судом Херсонської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості на загальну суму 1998250,00 грн.

Боржником у самостійному порядку рішення суду не виконується.

24.07.2013 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку доведено до відома сторін у встановленому законом порядку.

Згідно Інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно. Боржнику належить житловий будинок за адресою: Херсонська обл.., Голопристанськй район, с.Залізний Порт, вул.Шкільна,16.

Згідно довідки Державної податкової адміністрації, у боржника відсутні відкриті банківські рахунки, тобто, розрахунки за оренду кімнат здійснюються готівкою, внаслідок чого відсутня можливість списувати кошти боржника з арештованих рахунків з метою виконання судового рішення.

Станом на 25.09.2015 р. будь-які кошти на депозитний рахунок Головного територіального управління юстиції у херсонській області від ОСОБА_2 не надходили, стягувачів не повідомив про повне або часткове виконання рішення суду.

Державним виконавцем вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів примусового виконання рішень, але рішення суду не виконано, а тому державний виконавець звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, на що він має право на підставі п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження».

У поданні державного виконавця не було зазначено, що ОСОБА_2 терміново виїжджає на постійне місце проживання за межі України, а тому суд призначив судове засідання для розгляду подання з викликом державного виконавця та боржника.

У судовому засіданні державний виконавець підтримав подання, просив суд його задовільнити.

Боржник у судове засідання не з’явився, що не перешкоджає розгляду подання.

Заслухавши пояснення державного виконавця, дослідивши надані суду матеріали виконавчого провадження суд прийшов до висновку, що подання задоволенню не підлягає.

До такого висновку суд прийшов з наступних підстав.

Право звернення державного виконавця до суду із поданням за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи, або керівника - боржника юридичної особи за межі України – до виконання зобов'язання за рішенням передбачено п.18 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом вказаної норми закону таке у право у державного виконавця виникає за наявності кількох умов, а саме:

1. коли боржник умисно ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням суду;

2. є дані, що боржник має намір виїхати за межі України на постійне місце проживання;

3. державний виконавець вчинив всі визначені Законом України «Про виконавче провадження» виконавчі дії для примусового виконання виконавчого листа, але рішення суду не може бути виконано.

Державним виконавцем не надано доказів ухиляння боржника від виконання боржником, покладених на нього обов'язків. Наявність невиконаного зобов'язання не свідчить про ухиляння від його виконання, а заборона виїзду за межі України передбачена саме за ухиляння від виконання покладених на нього обов’язків, а не за наявність невиконаного рішення суду.

Відповідно до п. п. 11.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень державний виконавець може звернутись з поданням до суду про обмеження виїзду тільки у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань.

Згідно п. «ґ» п. п. 11.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень та положень, викладених у роз’ясненнях Верховного Суду України від 1 лютого 2013 року про «Судову практику щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», до подання обов’язково подається документи, що підтверджують факт ухилення боржника від виконання своїх зобов’язань.

Ухилення від виконання рішення суду розуміється як навмисне, свідоме невиконання рішення суду, а фактів, які б свідчили про наявність навмисного, свідомого ухиляння боржника від виконання рішення суду не надано. Зокрема, державним виконавцем не зазначено, що боржник приховував чи переоформив майно на інших осіб під час виконавчого провадження, чи вчинив інші дії з метою уникнення повернення коштів стягувачу.

Натомість зазначені державним виконавцем обставини вказують на те, що боржник жодним чином не ухиляється від виконання рішення суду, оскільки у нього є житловий будинок у м. Залізний Порт, на який державним виконавцем накладено арешт.

Вказана обставини вказує на те, що не боржник ухиляється від виконання рішення суду, а державний виконавець не виконав виконавчих дій з реалізації будинку, хоч у поданні державний виконавець зазначає, що ним вчинено всі необхідні дії.

Виїзд за межі України розуміється як виїзд на постійне місце проживання, щоб запобігти неможливості виконання рішення суду в Україні.

До подання не додано жодних доказів того, що боржник має намір виїхати на постійне місце проживання за межі України, і в судовому засіданні державний виконавець таких доказів не надав.

Доказом того, що обмеження у праві виїзду за межі України повинно застосовуватися лише в разі виїзду боржника на постійне місце проживання, є терміновість розгляду такого подання, визначеного – негайно. Але при тимчасовому виїзді особи за межі України така негайність не потребується, оскільки особа з часом повернеться.

Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлені законом.

У поданні державний виконавець посилався на ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України».

Вказаним законом визначено порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в’їзд в Україну. Визначено випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України та встановлено порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Законом України «Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України» не передбачено тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржника у виконавчому провадженні до виконання рішення суду за ухвалою суду, а тому посилання на вказаний Закон є безпідставним.

Керуючись п.1 ч.1 ст.208, ст.209,ст.ст.377-1, 293 ЦПК України, суд

у х в а л и в

Відмовити головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області ОСОБА_1 у задоволенні подання в тимчасовому обмеженні боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Черниш О.Л.