Справа № 667/9437/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року м. Херсон

Комсомольський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого – судді Черниш О.Л.

при секретарі Зваді О.М.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів у порядку регресу (треті особи - публічне акціонерне товариство «Мегабанк», ОСОБА_4)

в с т а н о в и в

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, у якому просить стягнути в порядку регресу з відповідача – ОСОБА_3 на його користь кошти (відшкодування шкоди, завданої відповідачем) в розмірі 4000 доларів США.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив такі обставини:

19.10.2011 р. через торгівельну організацію ОСОБА_4 придбав автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO, 2004 р. випуску, державний номер НОМЕР_1 № кузова JMB0RK9604J00 1559, № свідоцтва про реєстрацію САК 151745, виданого 19.10.2011 року, сплативши відповідно через довідку-рахунок №091905 від 19.10.2011 р. кошти за придбаний автомобіль.

В цей же день уповноваженими на те органами було перевірено базу даних і встановлено, що автомобіль під арештом не перебуває.

26.06.2012 р. ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_4 вищезазначений автомобіль, а ОСОБА_4 при свідку отримав за автомобіль 14500,00 доларів США, що підтверджується відповідною розпискою.

Право користування автомобілем було оформлено нотаріально посвідченою довіреністю, а оформлення договору купівлі-продажу автомобіля було відкладено.

Перед купівлею автомобіля була здійснена перевірка щодо відсутності арешту на автомобіль.

У вересні 2014 р. ОСОБА_4 отримав ухвалу Дніпровського районного суду м.Херсона про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ПАТ «Мегабанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави, шляхом накладення арешту на вищезазначений автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO, його вилучення та передання на відповідальне зберігання ПАТ «Мегабанк».

28.10.2014 р. автомобіль було затримано працівниками ДАІ, складено акт огляду та тимчасового затримання, автомобіль забрано на штрафмайданчик.

Як з’ясувалося, 05.03.2007 р. відповідач ОСОБА_3 отримала у ПАТ «Мегабанк» кредит на споживчі цілі у розмірі 22000,00, уклавши з банком кредитний договір №110в/2007, а в заставу за кредитним договором було передано вищезазначений автомобіль.

Проте 13.11.2008 року ОСОБА_3 видала довіреність на право розпорядження спірним автомобілем на ім’я ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а 10 квітня 2009 року автомобіль був проданий ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10.

07.02.2011 р. Дніпровським районним судом м.Херсона було постановлено ухвалу про забезпечення позову банку шляхом накладення арешту на майно, належне ОСОБА_11, зокрема і на спірний автомобіль та зобов’язано його вилучити та передати на зберігання в банк.

17.02.2011 р. Дніпровським районним судом м.Херсона ухвалено рішення, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу спірного автомобіля, укладеного 10.04.2009 р. на Українській товарній біржі за №838464 між ОСОБА_3 в особі її представника за довіреністю ОСОБА_8 та ОСОБА_11, зобов’язано ОСОБА_11 повернути ОСОБА_3 автомобіль.

25.09.2009 р. Суворовським судом м.Херсона на користь банку стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_12 заборгованість за кредитним договором від 05.03.2007 р. в розмірі 73073,36 грн.,

Оскільки вказане рішення суду виконане ОСОБА_3,ОСОБА_8 та ОСОБА_12 не було, то 12.03.2009 р. банк зареєстрував в Державному реєстрі рухомого майна звернення стягнення на автомобіль.

28.01.2015 року Дніпровським районним судом м. Херсона ухвалено рішення, яким звернуто стягнення на спірний автомобіль, як предмет застави, в рахунок погашення кредитної заборгованості за вищезазначеним кредитним договором.

З метою недопущення звернення стягнення на автомобіль, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, позивач сплатив банку заборгованість ОСОБА_3 перед банком за кредитним договором у розмірі 73073,36 грн, після чого банк здійснив вилучення автомобіля з Державного реєстру рухомого майна, надавши позивачу листа про те, що автомобіль виведено із забезпечення за кредитним договором і за договором застави.

Як на правову підставу своїх вимог позивач послався на п.1 ст.22, ст.319, ст.1166, ст.1191, ст.1192 ЦК України, п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив позов задовольнити за підставами, викладеними у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив суд його задовільнити за підставами, викладеними у позовній заяві.

Відповідачка у судове засідання не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася відповідно до ст.74 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов, за підставами, викладеними у позовній заяві задоволенню не підлягає.

До такого висновку суд прийшов з урахуванням таких обставин:

Позивач вважає, що відповідачка повинна сплатити йому кошти у порядку регресу, і в обґрунтування своїх вимог посилається на ст.1191 ЦК України, частина перша якої визначає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі сплаченого відшкодування, якщо інший розмір не передбачений законом.

Судом встановлено, що позивач не відшкодовував, завдану відповідачкою шкоду, а з власної ініціативи сплатив за неї заборгованість перед ПАТ «Мегабанк» за кредитним договором. При цьому мотивом у позивача для здійснення сплати заборгованості за кредитом, було недопущення звернення стягнення на автомобіль, який перебував у його фактичному користуванні на підставі нотаріально посвідченої довіреності.

При добровільній сплаті заборгованості за кредитом іншою особою, а не позичальником, закон не передбачає права такої особи із зверненням до позичальника із регресною вимогою.

Договору між сторонами про вчинення позивачем таких дій на користь ОСОБА_3 суду не надано.

Оцінивши в сукупності всі докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов, за підставами, викладеними у позовній заяві, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст.10,11, 60,179,209, 212 ЦПК України, на підставі ст.ст.16,1166, 1191 ЦК України, суд

в и р і ш и в

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_3 про стягнення коштів у порядку регресу (треті особи - публічне акціонерне товариство «Мегабанк», ОСОБА_4).

Рішення протягом десяти днів з дня його проголошення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги через Комсомольський районний суд м. Херсона. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Черниш О.Л.