22-ц/775/138/2016(м)

263/3766/15-ц

Головуючий в 1 інстанції Хараджа Н.В.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія: 59

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„18 " лютого 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Зайцевої С.А.

суддів Ігнатоля Т.Г., Пономарьової О.М.

за участю секретаря Зливка І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 м.Маріуполя « , треті особи : приватне акціонерне товариство « Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом до відповідача уточненим в ході розгляду справи. В обґрунтування позовних вимог зазначила ,що 15 січня 2015 року о 09-50 годині ОСОБА_2 керував автомобілем ВАЗ 2131, державний номерний знак НОМЕР_1, рухався по вул. Бахчиванджи 22 у Жовтневому районі м. Маріуполя, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечну швидкість руху та скоїв зіткнення із зупиненим попереду автомобілем Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1 Внаслідок чого транспортний засіб, належний позивачу, отримав пошкодження. Провина ОСОБА_2 та факт пошкодження автомобіля позивача встановлені постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 29 січня 2015 року. При цьому ОСОБА_2 здійснював управління транспортним засобом як працівник Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 м. Маріуполя», цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з лімітом відповідальності 50 000 грн. та франшизою - 500 грн. 15 січня 2015 року позивачем до страхової компанії було направлено повідомлення про ДТП. На теперішній час позивачем отримане страхове відшкодування в розмірі 6169,25 грн. Відповідно до звіту спеціаліста-автотоварознавця вартість матеріальної шкоди становить 12501,31 грн.Проте,реально витрачена на ремонт автомобіля сума становить 23 716 грн. Таким чином різниця між вартістю відновлювального ремонту та отриманим страховим відшкодуванням становить 17 546,75 грн., яку позивач просить стягнути з КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 м. Маріуполя», оскільки на час ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з даним підприємством, а також 500 грн. - франшизи, 1333,85 грн. - ПДВ. Діями ОСОБА_2 була завдана моральна шкода, яку оцінює в розмірі 5 000 грн., та яка полягає в порушенні її права власності, душевних переживаннях,стражданнях з приводу пошкодження автомобіля та порушення звичайного укладу життя. Вказану моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. та судові витрати в розмірі 243,60 грн. просить стягнути з КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 м. Маріуполя».

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково : стягнуто з КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 м.Маріуполя « на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду,завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у вигляді франшизи в розмірі 500 грн.,моральну шкоду в розмірі 2000 грн.,судовий збір у розмірі 104,22 грн.,а всього 2604 грн.22 коп.,в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодилася ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати, ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі з тих підстав, що судом першої інстанції неповно з*ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та судом порушено вимоги матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4підтримали доводи апеляційної скарги .

У судовому засіданні апеляційного суду представник КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 м.Маріуполя « ,що діє за довіреністю ОСОБА_5 , третя особа ОСОБА_2 просили апеляційну скаргу відхилити,рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи ПрАТ « Українська пожежно-страхова компанія», не з*явився,належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи (т.2.а.с.87-88,97).

Відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи , не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача,пояснення учасників судового розгляду,пояснення свідка ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ,суд першої інстанції виходив з того,що страхова компанія здійснила позивачу виплату страхового відшкодування в розмірі 6169,25 грн.,тому з відповідача,як юридичної особи,працівником якої під час виконання трудових обов*язків скоєно ДТП ,на користь позивача підлягає відшкодуванню сума франшизи у розмірі 500 грн. та моральна шкода в розмірі 2000 грн. Через недоведеність позивачем сплати податку на додану вартість, розміру фактичних витрат,понесених на ремонт пошкодженого автомобіля у задоволенні вказаної частини позовних вимог судом відмовлено.

Проте повністю погодитися із таким висновком суду не можна.

Апеляційним судом встановлено,що 15 січня 2015 року о 09 г.50 хв. ОСОБА_2,керуючи автомобілем ВАЗ 2131 державний номерний знак НОМЕР_1 ,рухаючись по вул.Бахчиванджи, 22 у Жовтневому районі м. Маріуполя,не був уважний,не стежив за дорожньою обстановкою,не вибрав безпечну швидкість руху та скоїв зіткнення із зупиненим попереду автомобілем Honda CR-V державний номерний знак НОМЕР_3,чим порушив п.п.2.3.б; 12.1 Правил дорожнього руху та здійснив дорожньо-транспортну пригоду,в результаті якої автомобілі отримали механічні пошкодження.

Згідно реєстраційного посвідчення власником автомобіля Honda CR-V державний номерний знак НОМЕР_2, є ОСОБА_1

Наявність складу адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП,протиправність дій водія ОСОБА_2,його вина та факт спричинення ним пошкодження автомобіля Honda CR-V державний номерний знак НОМЕР_3,встановлена постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 29 січня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2.ст.1187 ЦК України ,шкода,завдана джерелом підвищеної небезпеки,відшкодовується особою,яка на відповідній правовій підставі (право власності,інше речове право,договір підряду,оренди тощо) володіє транспортним засобом,механізмом,іншим об*єктом ,використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку .

На час дорожньо-транспортної пригоди за кермом транспортного засобу ВАЗ 2131 державний номерний знак НОМЕР_1 перебував ОСОБА_2, який лише здійснював управління транспортним засобом як працівник КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 м.Маріуполя « в силу своїх трудових обов*язків водія транспортного засобу.

Відповідно до ч.1.ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов*язків.

Таким чином ,враховуючи те,що ОСОБА_2 в момент дорожньо-транспортної пригоди перебував в трудових відносинах з відповідачем КЗ « Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 м.Маріуполя»,був працівником та керував транспортним засобом ВАЗ 2131 державний номерний знак НОМЕР_1, в силу своїх трудових обов*язків ,цивільно-правову відповідальність за шкоду ,яка була завдана позивачу з вини третьої особи ,з підстав передбачених ст.ст.1172,1187 ЦК України , несе виключно юридична особа відповідач КЗ « Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 м.Маріуполя», яка є володільцем джерела підвищеної небезпеки та працівником якої є третя особа,яка під час виконання своїх безпосередніх трудових обов*язків водія і завдала шкоди позивачу.

Відповідно до полісу № АІ/1187501 обов*язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ,укладеного 18 серпня 2014 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та власником (страхувальником ) автомобіля ВАЗ 2131 державний номерний знак НОМЕР_1 КЗ « Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 м.Маріуполя», ліміт відповідальності за шкоду,заподіяну майну становить 50 000 грн.,розмір франшизи 500 грн.

Відповідно до страхового акту № ОЦ/048/000/15/0014 від 05 березня 2015 року позивачу ПрАТ « Українська пожежно-страхова компанія» було виплачене страхове відшкодування від вказаної ДТП - вартості відновлювального ремонту,з урахуванням фізичного зносу деталей ,згідно калькуляції № uip 9090 від 09.02.2015 року,без ПДВ з врахуванням франшизи (500грн). в сумі 6169,25грн. ,яка зарахована на рахунок позивача 06 березня 2015 року .

23 лютого 2015 року ФОП ОСОБА_6 виконав відновлювальні ремонтні роботи транспортного засобу позивача ,з врахуванням нових деталей та агрегатів ,внаслідок чого вартість робіт становить 23 716 грн. На підтвердження вартості відновлювального ремонту позивачем надані документи посвідчені печаткою ФОП ОСОБА_6 : рахунок №00000000000000000015 від 10.03.2015 року, акт виконаних робіт №ФЛ-К- 300000000000046 від 23.02.2015 року, рахунок №00000000000000000015 від 02.02.2015 року, та приходні касові ордери від 23.02.2015 року, 17.02.2015 року, 13.02.2015 року.

Частиною 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу,розрахованого у порядку ,встановленому законодавством.

Отже,у страховика не виникає обов*язку здійснювати потерпілому відшкодування реальних (фактичних) витрат пов*язаних із відновленням транспортного засобу.

Згідно ст.12 п.п.12.1. Закону України «Про обов*язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів « страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи розрахованої за правилами цього підпункту .

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст. 1194 ЦК України).

З системного аналізу наведених норм матеріального права можна дійти висновку, що страхова компанія відшкодовує потерпілому вартість матеріального збитку в межах ліміту відповідальності, а винний у ДТП - різницю між страховим відшкодуванням (матеріальним збитком) та вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу.

У п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження вартості відновлювального ремонту автомобіля позивач надав рахунки,акт виконаних робіт,приходні касові ордери на загальну суму 23 716 грн.

З висновками суду першої інстанції про недоведеність вимог щодо розміру матеріальної шкоди погодитися не можна ,оскільки вони підтверджені відповідними розрахунковими документами про сплату вартості їх послуг.

Допитаний у судовому засіданні апеляційного суду як свідок, ОСОБА_6 суду пояснив, що він як ФОП перебуває на податковому обліку у Жовтневій ОДПІ м.Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області з 22 жовтня 2014 року по теперішній час,знаходиться на спрощеній системі оподаткування,не є платником ПДВ.

Показання свідка підтверджені листом Жовтневої ОДПІ м.Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області від 16 лютого 2016 року ,відповідно якого також повідомлено ,що за 1-квартал 2015 року ФОП ОСОБА_6 надав податкову декларацію платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця,єдиний податок сплачений у повному обсязі.

Апеляційний суд,дослідивши докази ,з урахуванням викладеного,приходить до висновку ,що відшкодуванню підлягає сума матеріального збитку, яка була реально витрачена позивачем на ремонт автомобіля .

Іншого розміру шкоди відповідач не довів, а у відносинах з відшкодування шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої майнової шкоди.

Враховуючи те, що ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія » виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 6169 грн. 25 коп.з урахуванням фізичного зносу деталей ,розмір страхової виплати є недостатнім для відшкодування фактичного розміру шкоди ,завданої позивачу в результаті дорожньо-транспортної пригоди ,то апеляційний суд приходить до висновку про покладення на КЗ « Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 м.Маріуполя»,як власника транспортного засобу, яким в момент дорожнього-транспортної пригоди керував винний в скоєнні цієї пригоди робітник ОСОБА_2,обов*язку відшкодувати на користь позивача різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою 17 546 грн.75 коп. (23 716 грн.-6169грн.25 коп.=17 546грн.75 коп.), та суму франшизи в розмірі 500 грн.

Доказів того ,що ФОП ОСОБА_6 є платником податку на додану вартість, позивачем не надано,тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені вимог позивача про стягнення з відповідача ПДВ у розмірі 1333,85 грн.

Із змісту позовних вимог вбачається,що моральна шкода завдана позивачу внаслідок пошкодження його майна та порушення звичайного укладу його життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд першої інстанції, врахувавши вимоги матеріального законодавства України та надані позивачем докази щодо завдання йому моральної шкоди, правильно виходив із вимог розумності і справедливості та дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача 2 000 грн. на відшкодування цієї шкоди.

Враховуючи наведене,апеляційний суд вважає,що рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми матеріальної шкоди підлягає скасування ,в частині стягнення суми моральної шкоди та відмови в задоволенні інших позовних вимог залишенню без змін.

Відповідно ч.1,ч.5 ст.88 ЦПК України стороні ,на користь якої ухвалено рішення ,суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково ,судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог ,а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог ,у задоволенні яких позивачеві відмовлено .

Якщо суд апеляційної,касаційної інстанції чи Верховний Суд,не передаючи справи на новий розгляд ,змінює рішення або ухвалює нове,суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Апеляційний суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог : у розмірі 97,44 грн.-за позовом немайнового характеру+243,60 грн.-за позовом майнового характеру+ 267 грн.96 коп.- сплата судового збору за подання апеляційної скарги за позовом майнового характеру = 609 грн.(т.1 а.с.1,21; т.2 а.с.44,55,56).

Відповідно до положень п.п.1,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з*ясування судом обставин,що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи,а також порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права .

Керуючись ст.ст. 307,309,316 ЦПК України, апеляційний суд -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково .

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 грудня 2015 року скасувати в частині стягнення суми матеріальної шкоди та судових витрат .

Стягнути з Комунального закладу « Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 м.Маріуполя « на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди ,завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 17 546 (сімнадцять тисяч п*ятьсот сорок шість ) грн.75 коп., суму франшизи у розмірі 500 грн.,судовий збір у розмірі 609 грн.

Рішення суду в частині стягнення суми моральної шкоди та відмови в задоволенні інших позовних вимог залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням .

Судді: