Копія
Справа № 1-7/2007р
ВИРОК ІменемУкраїни
19 січня 2007 року с Мазурівка
Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого, судді Стадника І.М., при секретарі Яворській М.М., з участю прокурора Поліщука О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася та проживає в АДРЕСА_1, українки, громадянки України, не працюючої, одруженої, на утриманні одна неповнолітня дитина, раніше не судимої,
у вчиненні злочинів, що передбачені ч. З ст. 191, ч. 2, 3 ст. 358 КК України,
ВСТАНОВИВ:
17 березня 2001 року контролер-касир філії №8528/041 с Моївка Чернівецького району, справу щодо якої виділено в окреме провадження, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 з метою привласнення з поточного рахунку НОМЕР_1 належних громадянинові ОСОБА_2 грошових коштів, надала ОСОБА_1 заповнений нею бланк видаткового ордеру (ф. 51), де вказала завідомо неправдиві дані про те, що ОСОБА_2 просить видати вклад в сумі 3000 грн.
ОСОБА_1, знаючи, що наданий їй документ містить неправдиві відомості, з метою подальшого привласнення грошових коштів, підробила підпис ОСОБА_2 для одержання вказаних коштів, передала його контролеру касиру для подальшого оформлення банківських документів. Остання, діючи у зговорі з ОСОБА_1 незаконно вилучила з каси грошові кошти, що перебували у її вітанні, на суму 3000 грн., та передала їх ОСОБА_1 під виглядом позики. ОСОБА_1 привласнила дані кошти та використала для власних потреб.
Підсудна ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів, що передбачені ч. З ст. 191, ч. 2, 3 ст. 358 КК України визнала повністю і суду показала, що звернулася до ОСОБА_3, яка працювала контролером-касиром у відділенні банку в с Моївка по доцомогу, коли були потрібні гроші. 17 березня 2001 року приїхали із ОСОБА_3 до останньої на роботу. Відпустивши людей, та запросила її до себе. Заповнила ордер, дала у ньому розписатися і сказала, що гроші передасть пізніше, бо в касі їх в той час не було. Ордер було виписано на 3000 грн. В п'ятницю ввечері ОСОБА_3 прийшла до неї додому і передала як позику гроші в сумі 4000 грн. - 3000 грн. з каси і 1000 грн. своїх. ОСОБА_1 використала дані гроші для розрахунків зі здавачами молока, бо приймала молоко від населення і в неї утворилася нестача.В скоєному щиро розкаюється, в червні 2006 року повністю відшкодувала завдані збитки, внісши в банк 3000 грн.
Свідок ОСОБА_3 суду підтвердила, що в 2001 році ОСОБА_1 попросила її позичити гроші в сумі 4000 грн. на місяць. Вона сказала їй, що гроші візьме з каси, а потім, коли віддасть, покладе їх знову на рахунок. Приїхали в касу, показала ОСОБА_1 картку із зразками підпису ОСОБА_2, з рахунку НОМЕР_1 якого вона мала знімати гроші, та розписалася, але оскільки грошей в той день в касі не було, взяла їх з каси і віднесла ОСОБА_1 пізніше. На підставі підробленого нею та ОСОБА_1 ордеру, забрала з каси і віддала ОСОБА_1 3000 грн., додала їй також 1000 грн. із власних заощаджень.
Крім ретельно перевіреного повного визнання вини самою підсудною, її вина у вчиненні злочинів підтверджується показаннями свідка ОСОБА_3, показаннями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які було оголошено в судовому засіданні, дослідженими судом матеріалами справи:
· заявою ОСОБА_2 про викрадення з його рахунку в банку 3000 грн.,
· протоколом добровільної видачі розписки від 10 січня 2003 року та самою розпискою, згідно з якою ОСОБА_1 позичила у ОСОБА_3 4000 грн.;
2
· довідкою банку та випискою з рахунку, згідно з якими 17 березня 2001 року з рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_2 було знято грошові кошти в сумі 3000 грн.;
· витягом з наказу НОМЕР_2 про призначення ОСОБА_3 на посаду контролера філії 041 с Моївка відділення 8528 Ощадбанку України;
· копією ордера ф. 51 від 17 березня 2001 року, в якому ОСОБА_3 внесла завідомо неправдиві відомості, а ОСОБА_1 підписала його та передала ОСОБА_3 для подальшого привласнення грошей.
Згідно з прибутковим ордером від 2 червня 2006 року ОСОБА_1 внесла в касу банку 3000 грн.
Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. З ст. 191, ч. 2, 3 ст. 358 КК України як привласнення чужого майна, що перебувало у віданні особи, вчинене за попередньою змовою групою осіб, підроблення документа з метою його використання та використання завідомо підробленого документа, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Призначаючи покарання підсудній ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, особу винної, обставини, що пом'якшують її покарання.
ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судима, має на утриманні неповнолітню дитину.
Обставинами, які пом'якшують її покарання є щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_1, по справі не встановлено.
Таким чином, суд приходить до висновку, що необхідним і достатніх для виправлення підсудної та недопущення вчинення нею нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі, проте із звільненням від його відбування з випробуванням.
Оскільки відповідно до ст. 55 КК позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов'язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю, зазначене додаткове покарання не може бути застосовано до ОСОБА_1, яка вчинила злочин будучи співвиконавцем, проте, не обіймаючи безпосередньо посаду, пов'язану з обслуговуванням матеріальних цінностей у банку.
Оскільки злочини, що передбачені ч. 2 і ч. З ст. 358 КК України є злочинами середньої та невеликої тяжкості відповідно, ОСОБА_1 слід звільнити від покарань за цими статтями, оскільки вже на момент винесення вироку минули строки давності, передбачені ч. 1 ст. 49 КК України.
В задоволенні цивільного позову прокурора Чернівецького району в інтересах держави в особі Вінницького обласного управління Ощадного банку України до ОСОБА_1 про відшкодування збитку, завданого злочином слід відмовити, так як до моменту винесення судом вироку підсудна добровільно відшкодувала суму збитків за позовом.
Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ПРИСУДИВ:
Визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, що передбачені ст. 191 ч. З, 358 ч. 2, З КК України і призначити їй покарання:
за ст. 191 ч. З КК України - позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;
за ч. 2 ст. 358 КК України - обмеження волі строком на 2 (два) роки;
за ч. З ст. 358 КК України - обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ч. 5 ст. 74, п. 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК України від покарання за ч. 2, 3 ст. 358 КК України ОСОБА_1 звільнити у зв'язку із закінченням троків давності.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засуджену від відбування призначеного за ч. З ст. 191 КК України покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засуджену такі обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримїнально-виконавчої системи;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити попередній - підписку про невиїзд.
В задоволенні цивільного позову прокурора Чернівецького району в інтересах держави в особі Вінницького обласного управління Ощадного банку України до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків в сумі 3000 грн. - відмовити.
На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області протягом
п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення в суді.