Копія

Справа № 2-68/2007р.

ВИРОК Іменем України

17 січня 2007 року                                                                                       с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі: головуючого: судді Стадника І.М., при секретарі Яворській М.М. з участю прокурора Поліщука О.В., захисника - адвоката ОСОБА_1,

законного представника неповнолітнього підсудного ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинува­чення

неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, який народився та проживає в АДРЕСА_1, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, з початковою освітою, раніше судимого: 5 грудня 2006 року Чернівецьким районним судом за ч. 5 ст. 27 - ст. 185 ч. З КК України до З років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК зві­льнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, -у вчиненні злочину, що передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ: Неповнолітній ОСОБА_3 17 жовтня 2006 року біля 20 год. в с. Саїнка Чернівецького району на території' поля №33 СВК «Краса Поділля» перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи намір на привласнення чужого майна всупереч волі громадянина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, застосувавши фізичне насильство та спричинивши останньому тілесні ушкоджен­ня у виді побоїв шляхом нанесення ударів рукою в обличчя, відкрито повторно заволодів належним ОСОБА_4 конем чорної масті та дерев'яним гужовим візком до нього загальною вартістю 3800 грн., після чого з місця події' зник, викрадене привласнив, чим заподіяв ОСОБА_4 матеріальної шкоди на вищевказану суму.

Підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, що передбачений ч. 2 ст. 186 КК Укра­їни визнав повністю і суду підтвердив, що в жовтні 2006 року він всупереч волі ОСОБА_4 заво­лодів конем та гужовим візком останнього на полі поблизу села Саїнка Чернівецького району Він­ницької області. Вказаним конем їздив селами Чернівецького та Могилів-Подільського районів, а по­тім переховував його в м. Могилів-Подільський.

В скоєному щиро розкаюється, шкодує про вчинене, просить суворо не карати. Потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що того дня він зі своїми знайомими сидів у кафе. ОСОБА_3 попросив, щоб він його підвіз. По дорозі вони заїжджали до нього на город та косили люцерну і він йому допомагав. Далі, коли виїхали на поле, той захотів забрати в нього коня, а коли він почав заперечувати проти цього, ОСОБА_3 вдарив його в лице, від чого той впав. Коли опам'ятався, ні коня, ні воза вже не було.

Коня та візок йому повернуто, претензій до підсудного не має, просить його суворо не карати. Законний представник неповнолітнього підсудного ОСОБА_2 будучи допитаною як свідок суду показала, що онук виховується в багатодітній малозабезпеченій сім'ї, часто приходив до неї у село, допомагав по господарству. Навчатись у школі не хотів. Ввечері, коли сталася подія, приїздив до неї на коні з візком, взяв дещо з продуктів харчування, подушку та ковдру і поїхав далі.

Крім ретельно перевірного повного визнання вини самим підсудним, показань потерпілого ОСОБА_4, показань свідка ОСОБА_2, показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які було оголопіено в судовому засіданні, вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, що передбачений ч. 2 ст. 186 КК України підтверджується дослідженими матеріалами справи:

-  завою громадянки ОСОБА_5 про викрадення коня в її сина ОСОБА_4 (а.с. 3);

- протоколом огляду предметів: коні чорної масті та гужового візка (а.с. 21).

Оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а підсудний правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає, то суд відповідно до ст. 299 КПК України за відсутності заперечень з боку учасників судового розгляду визнав недоціль­ним виклик і допит потерпілої, свідків, включених до списку, що додається до обвинувального ви­сновку, а обмежився допитом підсудного, потерпілого, свідка і дослідженням матеріалів справи.

Таким чином, зібраними й дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що не­повнолітній ОСОБА_3 17 жовтня 2006 року відрито, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, повторно викрав належне ОСОБА_4 майно вартістю 3800 грн., тобто вчинив злочин, що передбачений ч. 2 ст. 186 КК України.

Призначаючи підсудному покарання, суд враховує тяжкість вчиненого ним злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання, а також умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

Так, за місцем проживання підсудний характеризується позитивно.

Обставиною, що обтяжує його покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 є щире каяття та вчинення злочину неповнолітнім.

Оскільки ОСОБА_3 вчинив злочин до постановления вироку 5 грудня 2006 року, відповідно до ч. 1, 4 ст. 70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів йому слід призначити шля­хом часткового складання призначених покарань.

Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_3 виховується в малозабезпеченій багатодітній сім'ї, потерпілий не має до нього претензій та просить суворо не карати, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі, проте із звільненням від його відбуття з випробуванням.

Запобіжний захід щодо засудженого слід змінити на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти в залі суду відповідно до ст. 342 КПК України.

Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ПРИСУДИВ:

Визнати неповнолітнього ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, що передбачений ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Враховуючи вирок Чернівецького районного суду від 5 грудня 2006 року відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань остаточне покарання ви­значити як 5 (п'ять) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75, 76, 104 КК України звільнити засудженого від призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

Покласти на засудженого такі обов'язки:

· не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

· повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід щодо засудженого до набрання вироком законної сили змінити на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти в залі суду.

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області протягом

п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.    

«З оригіналом вірно»                                             

В.о голови Чернівецького районного суду      Цимбалюк.