Копія

Справа  №  2-а-4/2007р.

ПОСТАНОВА Іменем України

18 січня 2007 року                                                                                        с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого: судді Стадника І.М.,

суддів: Суперсона СП., Цимбалюк Л.П.,

при секретарі Яворській М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Чернівецького районного суду адмініст­ративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захис­ту населення Чернівецької районної державної адміністрації, Міністерства фінансів України, Дер­жавного казначейства України, про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги інваліду війни 1-ої групи в розмірі 7162 грн. 50 коп., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до районного суду з позовом до Управління праці та соціального захи­сту населення Чернівецької районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги інваліду війни 1-ої групи в розмірі 7162 грн. 50 коп.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 в позовній заяві посилався на те, що він є інвалідом вій­ни 1-ої групи і відповідно до п. 22 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх со­ціального захисту» йому щорічно, до 5 травня, повинна надаватися разова грошова допомога в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком. Але всупереч вимогам статті 2 вищевказаного Закону та пункту 3 ст. 22 Конституції України, грошова допомога, що призначена йому за 2003-2006 роки, виплачувалась не в повному обсязі. Так, в 2003 році ним недоотримані 4,3 грн., в 2004 році - 924 грн. 50 коп., в 2005 році - 3320 грн., в 2006 році - 3590 грн., а всього недоотримана сума за чотири роки становить 7162 грн. 50 коп.

Ухвалою суду від 20 грудня 2006 року до участі в справі в якості співвідповідачів залучено Міністерство фінансів України та Державне казначейство України.

Представник позивача - ОСОБА_1 позов підтримав, просив його задовольнити повністю, викладене в позовній заяві підтвердив.

Представник управління праці та соціального захисту населення Чернівецької районної дер­жавної адміністрації Паращук М.М. позов не визнав посилаючись на те, що управлінням під час здійснення повноважень з нарахування та виплати щорічної разової допомоги ветеранам війни бу­ло дотримано вимог чинного законодавства та не допущено його порушень, пояснив суду, що ви­плати проводились у відповідності з виділеними на ці цілі коштами. Кошти виділялись в обсязі, передбаченому Законами України „Про Державний бюджет" на 2003-2006 роки. Просить в позові відмовити.

Відповідач - Міністерство фінансів України, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, своїх представників з належно оформле­ними повноваженнями не направив. Направив до суду відзив на позов, позов не визнають, просить розглянути справу у відсутність їх представників та відмовити в задоволенні позову, оскільки Зако­нами України про державний бюджет України на 2003, 2004, 2005 та 2006 роки встановлені абсо­лютні розміри виплат інвалідам війни, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідач - Державне казначейство України, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що в матеріалах справи є відповідна розписка, в судове засідання не з'явився, свого представника з належно оформленими повноваженнями, визнання чи заперечення проти позову до суду не направив.

2

Заслухавши представника позивача, представника відповідача управління праці і соціального захисту населення райдержадміністрації, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

ОСОБА_1 є інвалідом війни 1-ої групи, що підтверджується посвідченням серя ІНФОРМАЦІЯ_1, виданим Управлінням соціального захисту населення Чернівецької районної державної адміністра­ції Вінницької області 13.11.2001 року.

Відповідно до абз. 7 п. 27 ст. 13 Закону України від 26 жовтня 1993 року «Про статус ветера­на війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни 1-ої групи виплачу­ється разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

Згідно встановленого законодавства розмір мінімальної пенсії' за віком в 2003 р. складав 47.30 грн., в 2004 р. - 92.45 грн., в 2005 р. - 332 грн., в 2006 р. - 359 грн.

На підставі цього одноразова грошова допомога ОСОБА_1 мала становити: в 2003 році - 473 грн. (47,30*10), в 2004 році - 924,50 грн. (92,45*10), в 2005 році - 3320 грн. (332*10), в 2006 році -3590 грн. (359*10), а всього 8307 грн. 50 коп.

Натомість, ОСОБА_1 одержано: в 2003 році - 150 грн., в 2004 році - 195 грн., в 2005 році -400 грн., в 2006 році - 400 грн., а всього 1145 грн., а тому сума недоотриманої ним щорічної гро­шової допомоги складає 7162,5 грн. (8307,50-1145).

Як пояснив представник управління праці і соціального захисту населення райдержадмініст-рацїї Паращук М.М. виплати були проведені в таких сумах тому, що розмір виплат встановлювався Законами України „Про Державний бюджет" на 2003, 2004, 2005, 2006 роки. Аналогічні пояснення маються в письмових запереченнях Міністерства фінансів України.

Однак суд не приймає даних тверджень, оскільки вони суперечать Конституції' України, За­кону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ".

Так, ст. 22 Конституції' України передбачає, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних заковів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про статус ветерана війни, гарантії  їх соціального захисту» законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії' складається з цього Закону та інших актів законодавства України.

Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної за­міни.

Нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Таким чином, ст. 28 Закону України „Про Державний бюджет на 2003 рік", ст. 44 Закону України „Про Державний бюджет на 2004 рік", ст. 34 Закону України „Про Державний бюджет на 2005 рік" та статті ЗО, 77 п. 18 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» є та­кими що обмежують права і пільги ветеранів війни, а тому є недійсними.

Рішенням від 1.12.2004 р. № 20-рп/2004 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції' України (є неконституційними) положення статті 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 pік", згідно з яким у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії" їх соціального захис­ту" здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни І групи - 195 гривень, інвалідам війни II групи -160 гривень, інвалідам війни III групи - 130 гривень, учасникам бойових дій - 120 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 195 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасника? бойових дій і учасників війни, визнаних за житі я інвалідами, - 65 гривень.

У відповідності до ст. 36 Бюджетного Кодексу України, Міністерство фінсів України на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бю­джетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відпо­відності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результата аналізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції' проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету Мі­ністрів України.

Однак, як вбачається з пояснень, матеріалів справи, Міністерством фінансів України не були враховані всі пропозиції і тому належні виплати згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не були включені до Державного бюджету України, а відтак - не передбачені в ньому та не профінансовані.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідальність за такий стан лежить на Міні­стерстві фінансів України, а тому позов підлягає частковому задоволенню, відповідні кошти слід стягнути з Міністерства фінансів шляхом списання їх суми з розрахункового рахунку Головного управління Державного казначейства на користь ОСОБА_1.

Оскільки Державне казначейство України здійснює операції з коштами державного бюджету України та розрахункове обслуговування розпорядників бюджетних коштів, без чого неможливе реальне виконання рішення суду, його слід зобов'язати списати вищевказані кошти

Згідно з ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам -за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержан­ня грошового утримання.

Тому суд зобов'язує управління праці та соціального захисту населення здійснити безпосере­дню виплату вищевказаних коштів ОСОБА_1.

Оскільки позивач та відповідачі звільнені від сплати судового збору, то судові витрати слід віднести на рахунок держави.

На підставі ст. 2, 13, 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ", ст. 22 Конституції України, керуючись ст. 86, 94, 159, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Міністерства фінансів України на користь ОСОБА_1 7162 (сім тисяч сто шістдесят дві) гривні 50 коп. одноразової грошової допомога.

Вказані кошти списати з розрахункового рахунку Головного управління Державного каз­начейства України та зобов'язати перерахувати їх Управлінню праці та соціального захисту насе­лення Чернівецької районної державної адміністрації для виплати інваліду війни 1-ої групи ОСОБА_1.

Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апе­ляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано, або закінчення строку подання апеляційної скарги в разі її неподання.

«З оригіналом вірно»

В.о голови Чернівецького районного суду          Л.П Цимбалюк.