АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/599/16Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 19 ОСОБА_1

Доповідач в апеляційній інстанції

ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2

суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 січня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів нарахованих за користування кредитом та пені , -

в с т а н о в и л а :

В липні 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів нарахованих за користування кредитом та пені , посилаючись на те, що 17 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11217192000, відповідно умов якого банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 36 000 доларів США, а відповідач зобов’язався повернути кредит не пізніше 14.09.2035 р. зі сплатою 11,3 % річних.

02 жовтня 2009 року між банком та ОСОБА_7 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до умов якої змінено схему погашення кредиту .

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання умов кредитного договору між банком та ОСОБА_8 було укладено договір поруки, згідно умов якого ОСОБА_8 зобов’язалася відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_7 усіх зобов’язань по кредитному договору.

Банк свої зобов’язання по кредитному договору виконав в повному обсязі. ОСОБА_7 взяті не себе зобов’язання по кредитному договору не виконує, не здійснює платежів для погашення процентів по кредиту з жовтня 2014 року, тому станом на 22 липня 2015 року заборгованість по кредитному договору становить 34 949,33 доларів США.

В зв’язку з чим позивач направив 14 травня 2015 року на адресу відповідачів вимогу про погашення заборгованості, проте вимоги банку були залишенні без задоволення .

З таких підстав ПАТ «УкрСиббанк» просить суд стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в солідарному порядку на користь банку заборгованість по кредитному договору № 11217192000 від 17 вересня 2007 року в розмірі 34 949, 33 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в розмірі 13 135 грн. 59 коп.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 січня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8 суму боргу за договором про надання споживчого кредиту № 11217192000 від 17 вересня 2007 року в розмірі 34 949,33 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в розмірі 13 135 грн. 59 коп.

В апеляційній скарзі представник відповідачів - ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати, як незаконне, постановлене з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та із порушенням норм матеріального і процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про відхилення апеляційної скарги по наступних підставах:

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти ( ч. й ст. 1048 ЦК України).

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст.. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Солідарну відповідальність перед кредитором несуть і боржник , і поручитель, якщо інше не встановлено договором поруки відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України.

Судом встановлено, що 07 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» га ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 11217192000 про надання споживчого кредиту в сумі 36 000 доларів США зі сплатою 11,3 % річних, з кінцевим терміном повернення 14 вересня 2035 року.

02 жовтня 2009 року між банком та ОСОБА_7 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно умов якої змінено схему погашення кредиту на ануїтетну, встановлену ануїтет ний платіж в розмірі 333 доларів США, зі строком сплати другого числа кожного місяця.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов’язань ОСОБА_7 за кредитним договором , між банком та ОСОБА_8 було укладено договір поруки № 142285 від 17.09.2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_8 зобов’язалася відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_7 усіх зобов’язань по кредитному договору.

ОСОБА_7 умови договору не виконав і кошти із відповідними процентами не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не було враховано, що банк на час надання ОСОБА_7 валютного кредиту не мав індивідуальної ліцензії на здійснення такої операції, як надання валютного кредиту фізичній особі, колегія суддів не може прийняти до уваги.

Відповідно до вимог ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалентом.

У статтях 47, 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.

Згідно із роз'ясненнями, що містяться у п. 11 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт "г" пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України "Про Національний банк України" в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028).

Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

В матеріалах справи є копія заявника ОСОБА_7 про видачу йому готівки в доларах США і отримання цих коштів ( т. 1 а/с 243-248).

Розрахунки надані банком не противорічать матеріалам справи і судом першої інстанції були оцінені правильно.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 січня 2016 року – відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :