АПЗЕЖ^^ СУД -ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ -
Справа № 22ц- 3713 Головуючий 1 інстанції - Новиков О.Ы.
Доповідач -Темнікова В Л.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2006 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - Темнікової В.І,
суддів - Ступіної Я.Ю., Мартинюка В.І,
при секретарі- КлюсЕ.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 16 жовтня 2006р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2006р. позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому зазначила, що відповідач є власником транспортного засобу, на якому 19.12.2004р. скоїв наїзд на її сина. В зв'язку з отриманими травмами її син помер. Діями відповідача їй була заподіяна матеріальна шкода на суму 3434 грн. та моральна шкода у розмірі 10000 грн., яку вона просила стягнути з відповідача на її користь.
Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 16 жовтня 2006р. її вимоги були задоволені в повному обсязі.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду, ухваливши по справі нове рішення, яким зменшити суму стягнутої з нього матеріальної шкоди до 2434грн., а моральної шкоди до 1000грн. При цьому відповідач в скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на неправильну оцінку судом доказів по справі і невідповідність висновків "суду обставинам справи.
В судовому засіданні відповідач підтримав доводи апеляційної скарги і дав пояснення аналогічні відомостям викладеним в апеляційній скарзі.
Позивачка заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Однак зазначені вимоги закону судом в повному обсязі виконані не були.
Постановляючи рішення, суд першої інстанцій виходив з того, що в судовому засіданні- було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач, який є власником транспортного засобу скоїв наїзд на сина позивачки, у зв'язку з чим її син помер. Позивачкою були понесені витрати на лікування, поховання та на спорудження надгробного пам'ятника сину у розмірі 3434грн., з яких 1440грн. - це вартість надгробного пам'ятника. Також суд виходив з того, що діями відповідача позивачці була також завдана і моральна шкода у розмірі 10000грн.
Рішення суду в частині стягнення на користь позивачки витрат на лікування та поховання померлого сина відповідачем в апеляційній скарзі не оспорюється.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини справи, та вислухавши пояснення сторін в судовому засідання в апеляційній інстанції, апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивачки матеріальної шкоди саме у розмірі 3434грн. відповідає як вимогам закону, так і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги про зменшення розміру відшкодування понесених позивачкою витрат на спорудження надгробного пам'ятника на 1000грн. не підлягають задоволенню, так як судом було встановлено, що позивачкою були понесені витрати на спорудження надгробного пам'ятника саме у розмірі 1440грн., а згідно ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. з наступними змінами "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості. Доказів же того, що вартість встановленого сину позивачки пам'ятника виходить за межі граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в місцевості, де живуть сторони, відповідачем надано не було.
Втім, проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини справи, та вислухавши пояснення сторін в судовому засідання в апеляційній інстанції, апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди в частині розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивачки, підлягає зміні з наступних підстав:
Згідно ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, дійсно відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Моральна шкода по діючому законодавству підлягає відшкодуванню на підставі ст. 1167 ЦК України, а моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові, дружині, батькам, дітям, тощо. Однак, згідно ст. 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується, а якщо виникненню або збільшенню шкоди сприяла груба необережність потерпілого, то залежно від ступеня вини потерпілого розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Як убачається з матеріалів справи, відповідач, який є власником транспортного засобу, ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно скоїв наїзд на сина позивачки, у зв'язку з чим її син помер. Однак, як убачається з постанови про закриття кримінальної справи відносно відповідача від ІНФОРМАЦІЯ_1 це сталося через те, що син позивачки разом з ОСОБА_3, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, йшов з лівої сторони по краю проїзної частини догори назустріч автомобілю під керуванням відповідача. Раптово син позивачки - ОСОБА_4-- втратив рівновагу, зробив декілька кроків у напрямку полоси руху автомобіля і впав під ліве переднє колесо автомобіля під керуванням відповідача. Дані дії сина позивачки, свідчать про його грубу необережність, яка сприяла виникненню моральної шкоди, а тому розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки має бути зменшеною з урахуванням конкретних обставин по справі до 1000грн.
- Керуючись ст. 307, 308, 309, 314, 316 ЦПК України, ст71201, 1-193, 1187, 1167 ЦК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 16 жовтня 2006р. -змінити, зменшивши розмір стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування завданої їй моральної шкоди з 10000грн до 1000( однієї тисячі) грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в; касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом 2 місяців після його проголошення.
Головуючий:
Судді: