АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-3092 Головуючий в І інстанції - Рудська С.М.
Категорія Доповідач - Темнікова В.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2006 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого- ТемніковоїВ.1.,
суддів - Ступіної Я.Ю., Кравченко Н.В.,
при секретарі- Клюс Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та Щастииської міської лікарні управління охорони здоров'я Луганської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська Луганської області від 11 серпня 2006 року за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Щастииської міської лікарні м. Луганська, управління охорони здоров'я Луганської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська Луганської області від 11 серпня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково. Суд стягнув з Щастииської міської лікарні на користь ОСОБА_2 30000грн. на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено через їх необґрунтованість.
Не погодившись з зазначеним рішенням, сторони звернулися до суду з апеляційними скаргами. При цьому ОСОБА_1, діючи в інтересах ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати і постановиш по справі нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, стягнувши з відповідачів солідарно моральну шкоду у розмірі 50 000грн. посилаючись на те, що суд не достатньо врахував всю глибину душевних страждань його дочки та їх тривалість, викликаних діями відповідачів. Щастинська міська лікарня також просить скасувати рішення суду, призначити нову судово - медичну експертизу та постановити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, а саме на те, що по справі допущена судом неповнота встановлення обставин та неправильне дослідження і оцінка доказів, які мають значення для справи.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали доводи своєї апеляційної скарги і дали пояснення аналогічні відомостям, викладеним в апеляційній скарзі. В задоволенні апеляційної скарги Щастииської міської лікарні просили відмовити.
Представники Щастииської міської лікарні у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу лікарні і просили її задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не визнали і просили відмовити в її задоволенні.
Представник управління охорони здоров'я Луганської міської ради згоден з доводами апеляційної скарги Щастииської міської лікарні, в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просив відмовити.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав:
Згідно п 4.5 ч.І ст.-311 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, або розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_2 на протязі 1997 - 2002 років неодноразово зверталася до Щастинської міської лікарні за наданням їй медичної допомоги, але належна медична допомога в достатньому обсязі та в належний час їй лікарями даної лікарні не була надана, то призвело до того, що в жовтні 2002р. лікарями 7-ої міської лікарні м. Луганська їй було встановлено діагноз " рак нижньої долі правої легені першого ступеня", потім вона була переведена до Луганського обласного онкологічного диспансеру, де їй була зроблена операція, після цього вона вимушена була пройти курс хіміотерапії, а 12.12.2002р. їй була встановлена 2 група інвалідності. Проаналізувавши встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що діями та бездіяльністю працівників Щастинської міської лікарні які призвели до порушення законних прав та інтересів ОСОБА_2, їй була завдана моральна шкода, яку суд, проаналізувавши всі конкретні обставини по справі, оцінив в 30 000грн.
Але дійшовши висновку про те, що шкода ОСОБА_2 завдана саме діями та бездіяльністю працівників Щастинської міської лікарні, яка і повинна відшкодовувати шкоду, завдану з вини її працівників при виконанні ними своїх трудових ( службових ) обов'язків, суд з урахуванням вимог ст. 452 ЦК України про право регресної вимоги до винної особи особою , яка відшкодувала шкоду, завдану з вини другої особи, в редакції 1963р. не вирішив питання про притягнення до участі у справі у якості 3 осіб конкретних працівників Щастинської міської лікарні винних в неналежному та несвоєчасному наданні медичної допомоги ОСОБА_2, бо за таких обставин дане рішення напряму зачіпає інтереси них осіб. Тобто фактично суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Крім того, ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що ухвалою суду від 02.11.2005р. до участі у справі у якості співвідповідача було залучено управління охорони здоров'я Луганської міської ради. У вступній частині рішення також зазначено, що судом розглядалися вимоги не тільки до Щастинської міської лікарні м. Луганська, а й до управління охорони здоров'я Луганської міської ради. Проте ніякого рішення з приводу позовних вимог' до управління охорони здоров'я Луганської міської ради судом не прийнято, хоча ОСОБА_1 навіть в апеляційній скарзі наполягає на відшкодування шкоди обома відповідачами в солідарному порядку. Виправити цей недолік шляхом ухвалення додаткового рішення неможливо з урахуванням особливостей обставин по даній справі.
Не звернув суд також належної уваги на те, що до суду первісно з позовом звертався ОСОБА_1 в інтересах своєї дочки ОСОБА_2 тоді, коли вона була ще неповнолітньою Але в ході розгляду справи вона досягла повноліття і на момент ухвалення рішення їй було 20 років. Не зважаючи на не, суд першої інстанції ухвалою від 29.03.200бр. залучив її до участі у справі не у якості позивача, а у якості третьої особи, залишивши її батька самостійною процесуальною фігурою по справі, а саме позивачем. При цьому, зазначаючи у рішенні, що задовольняється частково позов ОСОБА_1, суд стягує кошти на відшкодування шкоди на користь ОСОБА_2, яка не є позивачем по справі і в установленому законом порядку самостійних вимог не заявляла.
Не дав суд належної оцінки також тому, що інтереси позивача і третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, по діючому законодавству не співпадають, бо теорія процесуального права передбачає, що ними заявляються самостійні вимоги на один і той же предмет спору і повне або часткове задоволення вимог одного з них, призводить до повної чи часткової відмови в задоволенні вимог другого. Таким чином, якщо ОСОБА_1 заявляв позов не в своїх інтересах, а в інтересах тільки своєї дочки, то він з моменту досягнення нею повноліття мав виступати як її представник по довіреності, але з цих підстав він залучений до участі у справі судом не був як самостійна процесуальна фігура. Не вирішив суд також питання чи не заявляє він самостійних вимог, зокрема про відшкодування матеріальної шкоди і чи не відмовляється він від цих вимог. Заявления позовних вимог в усній формі діючим законодавством не передбачено, в тому числі і про відшкодування моральної шкоди.
З огляду на наведені обставини, а також з урахуванням положень ст. 311 та ч.З ст. 303 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Скасовуючи рішення з зазначених підстав, колегія суддів вважає недоцільним робити аналіз другим доводам апеляційної скарги до прийняття остаточного рішення по справі, через те, що вони можуть стати предметом дослідження суду під час нового розгляду справи судом 1 інстанції.
Керуючись ст. 303, 307, 311, 314,315 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скаргиОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та Щастинської міської лікарні управління охорони здоров'я Луганської міської ради - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська Луганської області від II серпня 2006 року - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду і інстанції.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді