номер провадження справи 30/196/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2016 Справа № 908/6256/15

за позовом: Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2-А)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Плюс-Сервіс” (69037, м.Запоріжжя, вул. 12 квітня, буд.7; адреса засновників ОСОБА_1 69095, АДРЕСА_1; та ОСОБА_2 69118, АДРЕСА_2)

про стягнення 3 143,21 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: – ОСОБА_3, довіреність № 30/20-19 від 05.01.2015 р.;

від відповідача: не з’явився;

До господарського суду Запорізької області звернувся Концерн “Міські теплові мережі” з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Плюс-Сервіс” про стягнення 3 143,21 грн. заборгованості за договором № 100637 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, в т.ч.: 2014,30 грн. основного боргу, 533,49 грн. пені, 469,16 грн. інфляційних втрат та 36,26 грн. – 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи статей 526, 530, 549, 611, 625 ЦК України, статей 193, 230 ГК України, Закону України “Про теплопостачання” № 2633-IV від 02.06.2005 року, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року та умови укладеного між сторонами договору. Вказує, що поставлена позивачем на виконання умов договору теплова енергія за період: з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р., відповідачем не оплачена в повному обсязі, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем в сумі 2014,30 грн. За доводами позивача, невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені, 3% річних та інших передбачених законом санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.12.2015 р. порушено провадження у справі № 908/6256/15, присвоєно справі номер провадження № 30/196/15, розгляд якої призначено на 01.02.2016 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

Ухвалою суду від 01.02.2016 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався до 22.02.2016 р. у зв’язку з нез’явленням у судове засідання представника відповідача.

За письмовим клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в повному обсязі підтримав вимоги позовної заяви, надав додаткові пояснення по суті спору. На виконання ухвал суду від 24.12.2015 р., 01.02.2016 р. надав витребувані судом документи.

Відповідач у судове засідання не з’явився, вимоги ухвал суду від 24.12.2015 р. та 01.02.2016 р. не виконав, письмового відзиву на позов не надав, представника у судове засідання не направив. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвалу господарського суду від 01.02.2016 р. про відкладення розгляду справи на 22.02.2016 р. було направлено відповідачу на три адреси: 69037, м.Запоріжжя, вул. 12 квітня, буд.7, що співпадає з відомостями Спеціального витягу з ЄДР від 01.02.2016 р., а також на адресу засновників ОСОБА_1 69095, АДРЕСА_1; та ОСОБА_2 69118, АДРЕСА_2. Направлена на адреси відповідача кореспонденція до канцелярії господарського суду не поверталася. Отже, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

В пункті 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 р. “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно із ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 22.02.2016 р. справу розглянуто за наявними матеріалами в межах встановленого строку, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, суд

                               ВСТАНОВИВ:

01.02.2010 між Концерном “Міські теплові мережі” (Теплопостачальна організація, позивач у справі) в особі директора філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району та Товариством з обмеженою відповідальністю “Плюс-Сервіс” (Споживач, відповідач у справі) було укладено Договір № 100637 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі – Договір).

Відповідно п. 1.1. Договору Теплопостачальна організація взяла на себе зобов’язання відпустити Споживачу теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов’язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід’ємними частинами.

Згідно з п. 3.2.26. Договору Споживач зобов'язався щомісячно, в строки, визначені даним договором, повертати Теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п. 6.2. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та ОСОБА_3 приймання-передачі.

За визначенням п. 6.4 Договору Споживач зобов’язаний до 20 числа, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Згідно п. 6.7. Договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. 2-А, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ).

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п’яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача; при направлені рекомендованим листом - дата зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту – 3 дні, по області – 5 днів, по Україні – 7 днів) (п. 6.7.1.).

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов’язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного ОСОБА_3 з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений строк – п’ять днів (п. 6.7.1. Договору). У разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п. 6.7.2. Договору).

Пунктом 7.2.8. Договору сторонами узгоджено, що за порушення Споживачем строків оплату за теплову енергію, встановлених у пункті 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Договір діє з 01.02.2010 р. по 01.02.2011 р. (п. 10.1 Договору).

Припинення дії договору не звільняє Споживача від обов’язку повної оплати за спожиту теплову енергію та відповідальності передбаченої цим договором і чинним законодавством України (10.3 Договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору, відповідно до вимог чинного Законодавства, не заявила про його розірвання (п. 10.4 Договору).

Як вказує позивач і підтверджується наданими до матеріалів справи актами приймання-передачі теплової енергії, ним в період з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р. (включно) відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 3676,83 грн.: жовтень 2014 р. – 180,89 грн., листопад 2014- 358,93 грн., грудень 2014 р. – 608,88 грн., січень 2015 – 834,34 грн., лютий 2015 р. – 535,91 грн., березень 2015 р. – 857,34 грн., квітень 2015 р. – 300,54 грн. з ПДВ.

Як свідчать матеріали справи, супереч умов договору відповідач підписані акти приймання передачі теплової енергії з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р. (включно) на адресу Теплопостачальної організації не повернув, заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії не надав. Позивачем були зроблені помітки на актах згідно п. 6.7.2 Договору, отже, оформлені таким чином акти є погодженими та є підставою для проведення остаточних розрахунків.

За доводами позивача, відпущена за Договором у спірний період теплова енергія відповідачем оплачена частково в розмірі 1662,53 грн., що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем в сумі 2014,30 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Плюс-Сервіс” 3143,21 грн. заборгованості за договором № 100637 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, в т.ч.: 2014,30 грн. основного боргу, 533,49 грн. пені, 469,16 грн. інфляційних втрат та 36,26 грн. – 3% річних - є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі – ГК України), згідно з якою господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов’язки: обов’язком позивача стало постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води, а обов’язком відповідача – оплата вартості теплової енергії в порядку та на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов’язання щодо своєчасної оплати теплової енергії та отриманих послуг, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк не виконав.

Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за період з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р. включно, позивачем відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 3676,83 грн., у зв’язку з чим останньому до сплати було виставлено відповідні рахунки.

Підписані акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період на адресу Теплопостачальної організації відповідач не повернув, заперечень щодо причин їх не підписання не надав. Необґрунтована відмова від підпису актів не звільняє Споживача від сплати за надані послуги з постачання теплової енергії у вказані в Договорі строки.

В актах приймання-передачі теплової енергії зазначено, що в разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені Договором терміни, акт вважається погодженим, тобто, відповідач фактичного погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з нарахованими позивачем сумами до сплати.

Отже, обґрунтованим слід визнати нарахування позивачем вартості теплової енергії за актами за період з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р., включно, яку всупереч умовам Договору та вимог закону, відповідач не оплатив в повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 2014,30 грн.

Слід зазначити, що теплопостачання здійснювалося на об’єкт: орендовані нежитлові приміщення за адресами: 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 26; та 69001, м. Запоріжжя, вул. 12 квітня, 7.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 533,49 грн. пені, 36,26 грн. – 3% річних, 469,16 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” (далі – Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вже зазначалося вище, сторонами в пункті 7.2.8. Договору узгоджено, що за порушення Споживачем строків оплату за теплову енергію, встановлених у пункті 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього пені, втрат від інфляції та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов до висновку, що він є вірним, складеним відповідно до вимог чинного законодавства, вимоги про їх стягнення є обґрунтованими і підлягають задоволенню в межах заявлених в позові сум.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 533,49 грн. пені, 36,26 грн. – 3% річних та 469,16 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов’язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов’язань за договором щодо оплати вартості отриманої від позивача теплової енергії.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги про стягнення з відповідача 2014,30 грн. основного боргу, 533,49 грн. пені, 36,26 грн. – 3% річних та 469,16грн. інфляційних втрат обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                         ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району (м. Запоріжжя) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Плюс-Сервіс” (м. Запоріжжя) задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Плюс-Сервіс” (69037, м.Запоріжжя, вул. 12 квітня, буд.7, код ЄДРПОУ 20484267) на користь Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; адреса для листування: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-а, код ЄДРПОУ 32121458; поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії – Запорізьке обласне управління ПАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957) 2014 (дві тисячі чотирнадцять) грн. 30 коп. основного боргу за договором № 100637 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Плюс-Сервіс” (69037, м.Запоріжжя, вул. 12 квітня, буд.7, код ЄДРПОУ 20484267) на користь Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; адреса для листування: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-а, код ЄДРПОУ 32121458; поточний рахунок №26007301001951 у Філії – Запорізьке обласне управління ПАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957) 533 (п’ятсот тридцять три) грн. 49 коп. пені, 36 (тридцять шість) грн. 26 коп. – 3% річних, 469 (чотириста шістдесят дев’ять) грн. 16 коп. інфляційних втрат та 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 26.02.2015 р.