справа № 2-а-723/11

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2011 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Дрюка П. М

за участю секретаря: Г ригораш В.А

розглянувши у порядку письмового провадження в смт. Велика Новосілка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління прані та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплачу недотриманої одноразової допомоги, -

В С Т А Н О В И В :

21 грудня 2010 р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціальною захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманої одноразової допомоги.В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що він мас статус особи, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, визнаний інвалідом 2-ої групи по захворюванню яке пов'язане з участю із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області. 01 квітня 2010 року йому було встановлено 2 ірупу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. На підставі ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютою 1991 року №796-XІІ він мас право на одержання одноразової компенсації як інвалід 2 групи у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, які повинні були проведені протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності. Він звернувся до Управління прані та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області з проханням здійснити виплачу даної компенсації, про те йому було відмовлено.

Вважає, що відповідно до ч 1 ст.48 вказаного Закону йому повинна бути нарахована і виплачена одноразова компенсація у розмірі 45 мінімальних заробітних плат із розрахунку мінімальної заробітної плати на момент встановлення інвалідності. Вважає, що до виплати йому належить 13260 грн. Просить визнати неправомірними дії Управління праці га соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області у недонарахуванні та недоплаті одноразової допомоги за шкоду, завдану здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області здійснити перерахунок та виплатити йому недоплачену одноразову допомогу в розмірі 45 мінімальних, заробітних плат встановлених законодавством на день виплати за шкоду, спричинену здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав письмову заяву, згідно якої просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заперечення проти позову, у яких зазначив, що позивач знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області в Великоновосілківському районі Донецької області.

Відповідно до статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України, а також здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 117 Конституції Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання.

Згідно п 5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України, до нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні належать нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які прийняті на підставі та на виконання бюджетною кодексу та інших законів України Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної компенсації в розмірі встановленому в Постанові Кабінету міністрів України № 836 від 26.07.1996 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В зазначеній постанові розмір одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яким встановлено третю групу інвалідності, внаслідок Чорнобильської катастрофи, становить 284 гри. 40 коп. Враховуючи наведене, позивачу призначено одноразову компенсацію у розмірі, встановленому постановою КМУ N° 836 від 26.07.1996р.-284 грн. 40 коп. але на сьогоднішній день вона не виплачена у зв'язку з арештом розрахункових рахунків органами ДВС, який було накладено 13.04.2010 р. Бюджетні асигнування надходили на рахунок управління з урахуванням розмірів компенсації визначених у Н КМУ № 836 від 26.07.1996 р. У позовних вимог ах просить позивачу відмовити, оскільки вважає свої дії правомірними.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявленими у справі матеріалами.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії. що підтверджується посвідченням серії А № 431543 від 15 січня 2002 року, є інвалідом 2 групи по захворюванню, що пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС, підтверджується довідкою МСЕК № 159185 від 18 травня 2010 року. Позивач знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціа льного захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області, що підтверджується відповіддю Управління прані та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області від 02 грудня 2010 року № 05/2130, запереченнями, наданими відповідачем.

Згідно із заявою позивач звернувся 02 грудня 2010 року до Управління праці та соціальною захисту населений Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області про виплату йому одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, захворювання пов'язано роботами ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповіддю від 02 грудня 2010 року № 05/2130 йому було відмовлено у задоволенні даної заяви та зазначено, що одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров’ю, у зв’язку з встановленням другої групи інвалідності призначена у повному обсязі в порядку ж в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи» (надалі - спеціальний закон), оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен мас право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи », одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії па ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім`ями,які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть, яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам 2 групи -45 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності.

Відповідно до підпункту 11 пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 48 Закону України " Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи викладено в наступній редакції: Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку за розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України віл 26 липня 1996 року № 836 « Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " встановлено конкретні розміри одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, в твердій грошовій сумі, зокрема для інвалідів 2 групи - 284 гривні 40 копійок, інвалідів 3 групи - 189 гривень 60 копійок (за грошовою реформою 1996 року» Отже постановою Кабінету Міністрів України від № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою керувався відповідач при нарахуванні позивачу одноразової компенсації у 2010 році, встановлено конкретні розміри виплат у визначеній сумі, що суперечить вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи». Цим законом встановлено розмір таких виплат як кратну величину выдносно для розміру мінімальної заробітної плати на час виплати.

22 травня 2008 року Конституційним Судом України постановлено рішення №10-рп/2008, яким визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема п.28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідно до якого ст. 48 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в наступній редакції: « Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи та сім’ям, які втрашли годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України»

Конституційний Суд України відзначив, що у Конституції України Україну проголошено соціальною і правовою державою (стаття 1), в основу правового регулювання бюджетних відносин закладено принцип справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами (ч.1 ст.95). Держава відповідальна перед людиною за свою законодавчу діяльність, зобов’язана утверджувати за забезпечувати права і свободи людини і громадянина. Закони та інші нормазивно- правові акти мають прийматися на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч.2 ст. 8). Ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 р. № 6-рп /2007 Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президета України. КМУ на необхідність додержання положень Конституції України і Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про держбюджет. Ця рекомендація грунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: ст. 38 Кодексу конкретизує вимоги частини другої ст.95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет у сукупності вказані статті Кодексу і Конституцій України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюваїися законом про Держбюджет встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувані чи змінювані обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абз. 4,5,6,8 п. 4 мотивувальної частини).

У зв'язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що «зупинення законом про Державний бюджет України дій інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України встановлення іншого ( додаткового) правовою регулювання відзносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3, ч.2 ст. 6. ч.2 ст. 8. ч 2 ст. 19, ст. ст.21,22. П.1 ч.2 ст.92, ч.1,2,3 ст.95 Констітуції України ( абз. 1 п.5 мотивувальної частини).

При прийняти оспорюваного Закону всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджсіних відносин зупинив дію окремих положень законів і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення визнав деякі з них не чинними Конституція України у ст.92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом : Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє призначення цей закон не повинен регулювати віносини в інших сферах суспільною життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин не створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ст. 152 ч 2 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачаю силу з дня ухвалення Конституційним судом рішення про їх неконституційність. Частиною 3 цієї статті передбачено що матеріальна або моральна шкода, спричинена фізичним або юридичним особам актами або діями, визнаними неконституційними, відшкодовується в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 63 ЗУ “Про статус за соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи фінансування витрат пов'язаних з реалізацією нього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Однак чинним законодавством у зазначений період не встановлювались обмеження щодо застосування розмірів заробітної плати зокрема, для реалізації положень ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з положеннями ч.4 ст .9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції Украйни, закону України міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту застосовує правовий акт який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при визначенні розміру одноразової компенсації за шкоду здоров’ю позивачу застосуванню підлягає ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої при визначенні розміру виплат береться мінімальна заробітна плата, розмір якої встановлено діючим на момент нарахування допомоги законодавством.

Позивачу 18 травня 2010 р. висновком МСЕК встановлено другу групу інвалідності безстроково, захворювання пов'язано з виконанням військових обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Мінімальна заробітна плата на цей момент складала 884 грн. (ст. 53 «Про державний бюджет на 2010 рік»).

Судом встановлено, що повивачем дотримано умови отримання вказаної компенсації - він перебуває на обліку у відповідача, він має законні сподівання на отримання зазначених Законом коштів. За таких обставин та в урахуванням спеціального Закону №796 XII Управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області повинно виплатити позивачу одноразову компенсацію, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент встановлення інвалідності у розмірі: 884 гри. (мінімальна заробітна плата) х 45= 39780 грн.

Суд критично оцінює ствердження відповідача про те, що для розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення позивачу, передбаченої ст.48 Закону №796-Х11, необхідно застосовувати ПКМУ від 12.07.2005р. № 562. В цій постанові закріплено конкретний розмір допомоги, що суперечить Закону №796-Х11, котрим визначено кратність одноразової допомоги залежно від розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлюється Законом. Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом №796-Х11 зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, у тому числі допомоги на оздоровлення. При вирішенні даного спору Закони України мають пріоритет над підзаконними нормативними актами, якими є ПКМУ від 12.07.2005 № 562. У Законі №796-Х11 викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя, здоров'я. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого ЗУ №796-Х11, є безпідставним. Тому при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення застосовувати вказану постанову КМУ не можна.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не можуть бути прийняті до уваги.

Оскільки пільги, компенсації і гарантії, які передбачені чинним законодавством є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (стаття 48 Конституції України), тому право на соціальний захист не може бути обмежено та строк позовної давності не поширюється на соціальні виплати.

Відповідно до ст. 11 КАСУ суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити   за межі позовних вимог.    Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.  

За таких обставин, суд вважає необхідним позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління прані та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійсни ти перерахунок та виплату недоотриманої одноразової допомоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області у недонарахувати та недоплаті ОСОБА_1 одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АEC, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою у розмірі 45 мінімальних заробітних гілат, які склалися на момент встановлення інвалідності. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоплачену одноразову компенсацію учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС які слали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії йа Чорнобильській АEC та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, які склалися на момент встановлення інвалідності ОСОБА_1Г . з урахуванням фактично виплачених сум.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8,9,16,19,22,46,50,55 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 796-ХІ від 28 лютого 1991 року, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керуючись сг.ст.2,158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління прані та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплачу недоотриманої одноразової допомоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області у недонарахуванні та недоплаті ОСОБА_1 одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які віратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою у розмірі 45 мінімальних заробітних плаї, які склалися на момент встановлення інвалідності.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисчу населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області здійснити перерахунок-та виплатити ОСОБА_1 недоплачену одноразову компенсацію учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, які склалися на момент встановлення інвалідності ОСОБА_1, з урахуванням фактично виплачених сум. На постанову може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного адміністративного суду України через Великоновосілківський районний суд Донецької області з одночасним надсиланням її копії особою, що її подає, до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя : Дрюк П. М.

Великоновосілківський районний суд Донецької області

смт. Велика Новосілка, вул. Фонтанна, 21, 85500, (06243) 2-17-73