ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 лютого 2016 року                                                   Справа № 913/96/16

                                                                                Провадження №33/913/96/16

За позовом Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об’єднання Азот”, м.Сєвєродонецьк, Луганської області

до Приватного акціонерного товариства “Армопласт”, м.Сєвєродонецьк, Луганської області

про стягнення 22 130 грн 88 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача – ОСОБА_1, представник за довіреністю №05/33 від 07.12.2015;

від відповідача – представник не прибув.

                                                            С У Т Ь С П О Р У:

Приватне акціонерне товариство “Сєвєродонецьке об’єднання Азот” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Армопласт” про стягнення основної заборгованості за договором №17/ОГЭ-34 (ПВ) на відпуск води господарсько-питного призначення від 30.12.2011 в розмірі 22 130 грн 88 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами договору позивач зобов’язався відпускати відповідачу воду господарсько-питного призначення, а відповідач зобов’язався своєчасно оплачувати поставлену воду. Однак, відповідач належним чином не виконав свої зобов’язання за договором в частині проведення своєчасного та повного розрахунку за поставлену воду, зокрема за наступними актами прийому – передачі: від 30.09.2014 на суму 7 418 грн 88 коп., 31.10.2014 на суму 5 712 грн, 30.11.2014 на суму 6 384 грн, 31.12.2014 на суму 2 616 грн.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 19.01.2016 було порушено провадження та розгляд справи призначено на 10.02.2016.

          Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.02.2016 розгляд справи відкладено на 25.02.2016 в зв’язку з неявкою представника відповідача та ненадання сторонами всіх необхідних для розгляду справи документів.

В судове засідання 25.02.2016 прибув повноважний представник позивача, який підтримав заявлені раніше позовні вимоги, просив їх задовольнити повністю. На виконання вимог ухвали суду представник надав копії податкових накладних, а також ліцензію на здійснення централізованого водопостачання та водовідведення, які оглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

Відповідач своїми процесуальними правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, під час розгляду спору не забезпечив участі повноважного представника у судових засіданнях від 10.02.2016 та 25.02.2016, не надав суду відзив на позовну заяву, звірку розрахунків з позивачем не провів.

Суд зауважує про те, що явка учасників процесу в судове засідання ухвалою суду не визнавалася обов’язковою, від відповідача не надходило обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду спору.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень були створені належні умови для надання обома сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо надання останніми додаткових доказів, а тому за висновком суду можливо здійснити розгляд справи за наявними у справі матеріалами та документами за відсутності представника відповідача.

Неприбуття представника відповідача у судові засідання не перешкоджає розгляду спору по суті у відповідності до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 25.02.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

З’ясувавши обставини справи та дослідивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Приватним акціонерним товариством “Сєвєродонецьке об’єднання Азот (далі - позивач), як постачальником, та Приватним акціонерним товариством “Армопласт” (далі – відповідач), як споживачем, укладено договір №17/ОГЭ-34(ПВ) на відпуск води господарсько-питного призначення від 30.12.2011 (далі - Договір) (а.с.16-22).

На підтвердження права здійснювати відповідну господарську діяльність представником позивача надано копію ліцензії серія АА №149635 від 01.11.2011 на централізоване водопостачання та водовідведення.

Згідно п.1.1 укладеного між сторонами Договору, постачальник взяв на себе зобов'язання відпускати споживачеві воду господарсько-питного призначення в обсязі 5,1 тис.м3/рік. Поставка здійснюється на умовах EXW м.Сєвєродонецьк (Інкотермс 2000).

Натомість споживач прийняв на себе зобов’язання своєчасно сплачувати послуги за отриману воду господарсько-питного призначення.

В п.2.2. Договору сторони погодили, що їх представники щомісячно здійснюють зняття показників водолічильників. Складають двосторонній акт про витрати води за звітній період, який завіряється печатками обох сторін. Два екземпляри акта передаються до відділу головного енергетика постачальника.

Також згідно п. 3.1 Договору, ціна води господарсько-питного призначення складає 4 200 грн 00 коп. за 1000 м3 без ПДВ (5040 грн з ПДВ).

Ціна підлягає зміні при зміні цін на сировину, енергоресурси та інші складові собівартості з оформленням додаткової згоди (п.3.2. Договору).

Постачальник зобов’язується до 1 числа планового місяця перерахувати на розрахунковий рахунок постачальника 100% вартості заявленої кількості води на наступний календарний місяць (п.3.3. Договору).

Згідно пункту 3.4 Договору, постачальник зобов’язаний після спливу розрахункового місяця направити споживачу рахунок-фактуру з фактичним розрахунком за місяць, що сплинув.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що остаточний розрахунок за спожиту воду споживач зобов’язаний провести до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Сторонами було погоджено, що договір діє з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року та може бути продовжений на новий строк на тих же умовах за письмовим зверненням споживача та згодою постачальника шляхом оформлення додаткової угоди (п.5.1., п.5.2. Договору).

В подальшому сторонами було укладено ряд додаткових угод.

Зокрема, додатковою угодою №1 від 15.02.2012 сторонами внесені зміни до розділу місцезнаходження сторін та банківських реквізитів.

Додатковою угодою №2 від 20.12.2012 сторони продовжили строк дії договору: з 01.01.2012 по 31.12.2013.

18.10.2013 укладено додаткову угоду №3, умовами якої змінено вартість води, яка з 01.11.2013 склала 6840 грн з ПДВ. Сума договору склала 52938 грн.

16.12.2013 сторонами укладено додаткову угоду №4, якою пролонговано строк дії договору до 31.03.2014, а також внесені зміни до пунктів 3.10, 2.1 договору щодо суми договору та обліку кількості води що постачається.

Додатковою угодою №5 від 13.01.2014 сторони погодили зміну вартості води, яка з 01.02.2014 склала 5940 грн з ПДВ.

Строк дії договору було пролонговано з 01.01.2012 по 31.12.2014 (додаткова угода №6 від 31.03.2014).

Крім того, вартість води господарсько-питного призначення з 01.06.2014 сторонами змінено на 69000,00 грн. за 1000 м3 без ПДВ, з ПДВ 8280,00 грн. (додаткова угода №7 від 26.05.2014), а з 01.10.2014 вартість води складає 10000,00 грн. за 1000 м3 без ПДВ, з ПДВ 12000,00 грн (додаткова угода №8 від 01.10.2014).

Позивач свої зобов’язання щодо постачання води господарсько-питного призначення протягом вересня – грудня 2014 року виконав належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи двосторонніми актами-прийому передачі води господарсько-питного призначення від 30.09.2014, від 31.10.2014, від 30.11.2014, від 31.12.2014, якими визначено кількість поставленої води споживачу за вказаний період (а.с. 30-31), а також актами прийому-передачі товарної продукції (надання послуг) від 30.09.2014 за вересень 2014 року на суму 7418,88 грн, від 31.10.2014 на суму 5712 грн, від 30.11.2014 на суму 6384 грн, від 31.12.2014 на суму 2616 грн, які підписані повноважними представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств (а.с.32-35), наданими податковими накладними від 30.09.2014, 31.10.2014, 30.11.2014, 31.12.2014.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до умов договору, позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури, які були направлені поштою відповідачу: №14624 від 30.09.2014 на суму 7418,88 грн, №14686 від 31.10.2014 на суму 5712,00 грн, №14744 від 30.11.2014 на суму 6384,00 грн, №14834 від 31.12.2014 на суму 2616,00 грн (а.с.36-41).

Доказом отримання цих рахунків відповідачем є опис вкладення до цінного листа та повідомлення про вручення відправлення, копії яких додані позивачем до матеріалів позовної заяви.

В порушення умов договору, відповідач не виконав свої зобов’язання щодо своєчасної та повної сплати рахунків, у зв’язку з чим утворилась заборгованість у сумі 22130 грн 88 коп. за поставлену протягом вересня – грудня 2014 року воду господарсько-питного призначення. За вказаних обставин позивач за захистом свого порушеного права та стягнення заборгованості з відповідача звернувся до суду із відповідним позовом.

Відповідач повноважного представника для участі в судових засіданнях не направив, відзиву на позовну заяву не надав, звірку розрахунків з позивачем не провів. В матеріалах справи відсутні докази щодо належного виконання відповідачем зобов’язань з оплати отриманих послуг за вересень – грудень 2014 року. В судовому засіданні від 25.02.2016 представник позивача підтвердив, що на час розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Фактичні обставини свідчать, що правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору на відпуск води господарсько – питного призначення № 17/ОГЄ-34(ПВ) від 30.12.2011, який за своєю правовою природою є договором поставки і регулюється положеннями глав 19, 30 Господарського кодексу України (далі – ГК України) загальні положення про господарські зобов'язання і поставка та глави 54 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) про купівлю – продаж.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу воду господарсько-питного призначення на загальну суму 22130 грн 88 коп., що підтверджується актами-прийому передачі товарної продукції (надання послуг) від 30.09.2014, 31.10.2014, 30.11.2014, 31.12.2014, актами-прийому передачі води господарсько-питного призначення, наданими податковими накладними.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що остаточний розрахунок за спожиту воду споживач зобов’язаний провести до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідачем свої зобов’язання щодо оплати поставленої води протягом вересня – грудня 2014 року виконані не були, у зв’язку з чим, у нього виник борг в сумі 22130 грн 88 коп., який підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 22130 грн 88 коп. визнаються обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню повністю з віднесенням судових витрат на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Армопласт” (Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, буд. 30/1, 93400, ідентифікаційний код 04681296) на користь Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об’єднання Азот” (Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5, 93403, ідентифікаційний код 33270581) заборгованість у сумі 22130 грн 88 коп., а також судовий збір в сумі 1378 грн 00 коп.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.02.2016.

Суддя О.В. Драгнєвіч