УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Гвоздика П.О., Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про стягнення коштів, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 23 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ПАТ «КБ «Надра» про стягнення коштів.

На обґрунтування позовних вимог вказував про те, що між ПАТ «КБ Надра» та ОСОБА_6 було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ «КБ Надра» поточного рахунку НОМЕР_1.

Також зазначав, що 05 лютого 2015 року між ним та ОСОБА_6 було укладено договір про часткове відступлення права вимоги на суму 8 600 доларів США за вищевказаним договором, про що було повідомлено відповідача.

Позивач, посилаючись на те, що на його вимогу банк не перерахував належні йому кошти, просив стягнути з ПАТ «КБ «Надра» 8 600 доларів США, що знаходяться на поточному рахунку НОМЕР_1 у ПАТ «КБ «Надра».

Заочним рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 06 травня 2015 року, позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «КБ «Надра» на користь ОСОБА_4 кошти у розмірі 181 744 грн. 31 коп. (еквівалент 8 600 доларів США), що знаходяться на поточному рахунку НОМЕР_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 23 липня 2015 року, рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні, виходячи з наступного.

Згідно із п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно із пп. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Судом встановлено, що між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_6 було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ «КБ «Надра» поточного рахунка НОМЕР_1.

05 лютого 2015 року між позивачем та ОСОБА_6 було укладено договір про часткове відступлення права вимоги на суму 8 600 доларів США за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ «КБ «Надра», поточного рахунка НОМЕР_1, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_6

ОСОБА_4 неодноразово звертався до відповідача з приводу повернення належних йому коштів, однак ПАТ «КБ «Надра» грошей за договором банківського рахунка не повернув.

При цьому, постановою Національного банку України від 02 лютого 2015 року ПАТ «КБ «Надра» віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію.

За таких обставин апеляційний суд, на виконання вимог ст. 213 ЦПК України, встановивши на підставі доказів, яким було надано належну оцінку, ті факти, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення ПАТ «КБ «Надра» з ринку та на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом, дійшов правильного висновку про відмову у позові.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 2 ст. 338 ЦПК України підстави для скасування рішення апеляційного суду.

Наведені у касаційні скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 23 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

П.О. Гвоздик

І.М. Завгородня

Ю.Г. Іваненко