справа № 666/6303/15-ц

провадження № 2/666/3071/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    19.02.2016 року м. Херсон

Дніпровський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого судді Єпішина Ю.М.,

за участі секретаря Поліщук Н.Л.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Херсоні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Приватбанк», ОСОБА_3, про визнання поруки припиненою, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначає, що 25.01.2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №НЕСРСК00001787, за яким ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 44000 доларів США на термін до 25.01.2027 року зі сплатою 12% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, а ОСОБА_3 зобов'язався повернути кредит, відповідно до умов Кредитного договору. З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за Кредитним договором, 25.01.2007 року між ОСОБА_2 і ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено договір поруки № НЕСРСК00001787, за умовами якого ОСОБА_2 відповідає перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і за порушення зобов'язань ОСОБА_3 за Кредитним договором. 24.02.2015 року. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до Дніпровського районного суду міста Херсона з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором кредиту з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, до якої додано розрахунок заборгованості за договором НЕСРСК00001787, зі змісту якого вбачається, що починаючи з 07.11.2008 року, здійснювавалося нарахування за користування кредитом за ставкою 14,04 процента річних, а не за ставкою 12,00 процентів річних, а з 05.07.2010 року здійснювалося нарахування за користування кредитом за ставкою 13,54 процента річних, а не за ставкою 12,00 процентів річних. Внаслідок встановлення нових (збільшених) процентних ставок за Кредитним договором, без згоди ОСОБА_2, як поручителя за Кредитним договором, збільшився обсяг її відповідальності, про що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повідомив належним чином. У зв’язку з чим просить суд визнати поруку, такою що припинена за договором поруки №HECFGK00001787 від 25.01.2007 року.

Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та надав пояснення аналогічні тим, що викладені у наданому позові.

Представник Відповідача 1 ОСОБА_5 у судове засідання не з’явилась, надала до суду письмові заперечення з приводу заявленого позову, просила відмовити у його задоволенні та справу розглянути за її відсутності.

Відповідач 2 ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, враховуючи надані сторонами під час розгляду справи пояснення, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що 25.01.2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №НЕСРСК00001787, за яким ПАТ КБ «Приватбанк» надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 44000 доларів США на термін до 25.01.2027 року зі сплатою 12% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, а ОСОБА_3 зобов'язався повернути кредит, відповідно до умов Кредитного договору.

Зі змісту п.2.3.1. Кредитного договору вбачається, що Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого Національним банком України на момент укладення договору, зміні облікової ставки НБУ, зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ), при цьому надсилає Відповідачу2 письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

Відповідно до п.2.3.2. Кредитного договору Банк має право за своїм розсудом зменшувати розмір процентної ставки до рівня встановленого чинним законодавством, при цьому протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки надсилає письмове повідомлення Відповідачу 2.

25.01.2007 року між ОСОБА_2 і ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено договір поруки № НЕСРСК00001787, за умовами якого ОСОБА_2 відповідає перед ПАТ КБ «Приватбанк» і за порушення зобов'язань ОСОБА_3 за вищевказаним Кредитним договором.

Зі змісту п.1 Договору поруки вбачається, що в ньому визначено обсяг відповідальності як боржника, так і поручителя, зокрема, вказана сума кредиту, термін повернення кредитних коштів та розмір відсоткової ставки - 12% річних.

Пунктом 2 Договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Пунктом 13 Договору поруки передбачено, що зміни і доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст. 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

За змістом ч.1 ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до ст.ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Відповідно ч.3 ст.1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і троків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), отже поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності то відповідно до положень ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Судом встановлено і сторони про це не заперечували, що поручитель за договором поруки № НЕСРСК00001787 від 25.01.2007 року ОСОБА_2 не повідомлялася про встановлення нових (збільшених) процентних ставок за Кредитним договором №НЕСРСК00001787 від 25.01.2007 року.

Частиною 1 ст.360-7 ЦПК України визначено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до Правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2012 року №6-18цс11 - у випадку невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України на припинення зобов’язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов’язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3 – 5, 11, 15, 31 ЦПК України)

Згідно висновку викладеного у Правовій позиції постанови Верховного Суду України від 21 травня 2012 року № 6-69цс11 - у випадку невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України на припинення зобов’язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов’язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3 – 5, 11, 15, 31 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього; збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає, зокрема у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в сторону збільшення, розширення змісту основного зобов’язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним. Разом з тим, помилковим є висновок суду про те, що право поручителів підлягають захисту шляхом припинення договору поруки, тобто за п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України, оскільки це суперечить положенням ч. 1 ст. 559 цього Кодексу. Таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою.

Згідно Постанови Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року в справі № 6-100цс12 суд обґрунтовано виходив із того, що зазначення в договорі поруки про можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати не звільняє сторони основного зобов'язання від узгодження цих змін із поручителем, оскільки договором не передбачено, що такі зміни проводяться без їх узгодження (додаткового повідомлення), і докази такого узгодження відсутні.

Відповідно Правової позиції, яка викладена у Постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року в справі № 6-172цс12, згідно якої,відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо. Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

У Правовій позиції Постанови Верховного суду України від 05 червня 2013 року у справі N 6-43цс13 викладено, що згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності має бути очевидною і наданою в спосіб, передбачений договором поруки. Надання згоди учасником товариства з обмеженою відповідальністю, який є одночасно поручителем, на збільшення процентної ставки за наданим товариству кредитом без дотримання зазначених вище вимог не свідчить про надання ним згоди на збільшення обсягу своєї відповідальності як поручителя і тягне за собою припинення поруки.

За змістом ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Виходячи зі змісту положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Під час судового засідання судом роз'яснено положення ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

Відповідно до статті 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами докази в їх сукупності, а також заперечення надані представником Відповідача 1, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3,10-11,58-60, 88, 213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Приватбанк», ОСОБА_3, про визнання поруки припиненою - задовольнити.

Визнати припинененою поруку за договором поруки від 25.01.2007 року №HECFGK00001787, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Приватбанк» та ОСОБА_2.

Вступна та резолютивна частина рішення складені і підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 лютого 2016 року.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Херсонської області через Дніпровський районний суд м. Херсона шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                    Ю.М.Єпішин