Справа № 345/4099/15-ц

Провадження № 22-ц/779/419/2016

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Сухарник І. І.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Пнівчук О.В., Василишин Л.В.,

секретаря Турів О.М.,

з участю: представника апелянта Соболь О.В., представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі про стягнення коштів,

за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі на рішення Калуського міськрайонного суду від 24 грудня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом, уточнивши його в подальшому, до Управління Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі (далі - УПФУ в м.Калуші та Калуському районі) про стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що постановою Калуського міськрайонного суду від 29.04.2014 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2014 року, визнано дії УПФУ в м. Калуші та Калуському районі щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті ОСОБА_4 пенсії відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними та зобов'язано УПФУ в м. Калуші та Калуському районі провести перерахунок та виплату ОСОБА_4 пенсії призначеної як інваліду ІІ групи згідно ст.ст.50, 54, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2014 року з урахуванням проведених виплат.

Вказану постанову відповідач виконав частково, здійснивши перерахунок пенсії, однак відмовив у її виплаті з підстав відсутності коштів.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила стягнути з відповідача невиплачену пенсію в розмірі 40320,71 грн. та індекс інфляції в розмірі 12258,93 грн.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 24 грудня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі в користь ОСОБА_4 кошти в сумі 52579,63 грн., з яких невиплачена пенсія - 40320,71 грн., індекс інфляції - 12258,93 грн.

Стягнуто з Управління пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі в користь держави 525 грн. 80 коп. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, УПФУ в м.Калуші та Калуському районі подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що покладені судом на управління зобов'язання щодо проведення перерахунку пенсії виконані в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах покладених на нього повноважень. До виплати позивачці належить 40320,71 грн. Виплата нарахованих позивачці сум пенсії буде здійснена після надходження відповідних сум із Державного бюджету.

Суд першої інстанції не врахував, що заявником не надано доказів існування виняткових обставин, що можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у раніше встановлений спосіб, тому неможливо змінювати спосіб виконання рішення суду шляхом безспірного списання коштів з рахунку боржника, вказавши при цьому суму, розмір якої не встановлений судами при розгляді справи по суті.

Вважає, що суд, змінивши спосіб виконання постанови із зобов'язання виплатити пенсію, на стягнення конкретної суми пенсії, не врахував відмінності між обраним на підставі ст. 162 КАС України способу захисту порушеного права і способу виконання судового рішення, внаслідок чого змінив постанову суду за відсутності на це процесуальних повноважень.

Стверджує, що вина УПФУ у невиконанні судового рішення відсутня, оскільки для виплати пенсії відсутні відповідні кошти, тому не має підстав для нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.

На думку апелянта, безпідставним є посилання на статтю 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статті 625 та 1173 ЦК України.

Крім того вважає, що позов подано із порушенням предметної підсудності, оскільки згідно п.4 ч.1 ст.18 КАС України дана справа підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду.

У зв'язку з наведеним апелянт просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта Соболь О.В. доводи апеляційної скарги підтримала з мотивів, викладених у ній.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні не визнав вимог апеляційної скарги, просив скаргу відхилити, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Вислухавши доповідача, пояснення представників, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, визнана інвалідом II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.13).

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Калуського міськрайонного суду від 29.04.2014 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2014 року, визнано дії УПФУ в м. Калуші та Калуському районі щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті ОСОБА_4 пенсії відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними та зобов'язано УПФУ в м. Калуші та Калуському районі провести перерахунок та виплату ОСОБА_4 пенсії, призначеної як інваліду ІІ групи згідно ст.ст.50, 54, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2014 року з урахуванням проведених виплат (а.с.7 зворот, 4, 5 абзаци).

Постановою Калуського міськрайонного суду від 18.03.2015р. скасовано розпорядження №134962 від 10.10.2014 року УПФУ в м.Калуші та Калуському районі по зменшенню розміру пенсії з 03.08.2014 року. Даною постановою встановлено, що постановою від 29.09.2014 року встановлено, що виплату пенсії слід проводити, починаючи з 01.01.2014 року; кінцевого терміну таких виплат не встановлено, а тому у відповідача відсутні підстави припиняти виплату ОСОБА_4 визначеного рішенням розміру пенсії. Будь-які рішення про припинення визначених судовим рішенням виплат є неправомірними та підлягають скасуванню. Так, підлягає скасуванню розпорядження №134962 від 10.10.2014 року (а.с.5-6).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015 року, постанову Калуського міськрайонного суду від 18.03.2015р. суду було залишено без змін (а.с.7-9).

Згідно листа №339/Б-15 від 27.10.2015 року УПФУ в м. Калуші та Калуському районі повідомило, що немає підстав для проведення ОСОБА_4 перерахунку пенсії, починаючи з 03.08.2014р. (а.с.9). Із додаткової відповіді до даного листа від 27.10.2015р. №8043/03 вбачається, що відповідачем винесено розпорядження від 15.10.2015р. про проведення ОСОБА_4 перерахунку пенсії з 03.08.2014р. (а.с.10, 11, 12).

Згідно із протоколом про перерахунок пенсії ОСОБА_4 нараховано до виплати кошти в сумі 40320,71 грн. (а.с.12). Вказана нарахована сума пенсії відповідачем не оспорюється, однак і не виплачується. При цьому, причиною невиплати відповідач зазначав відсутність бюджетного фінансування вказаних виплат.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В силу дії ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

А отже, така заборгованість відповідача перед позивачем у вигляді невиплаченої пенсії в розумінні ст. 22 ЦК України є збитками.

Таким чином, неправомірними діями УПФУ в м. Калуші та Калуському районі позивачу завдано збитки у сумі недоотриманої нею згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як інвалідом ІІ групи пенсії, що складає 40320,71 грн. Тому ці кошти повинні бути відшкодовані їй відповідачем згідно положень ст. 1166 ЦК України.

Частиною другою статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка регламентує виплату пенсій за минулий час, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України для реалізації згаданого Закону.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком компенсації, - є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).

При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Вказані висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду України № 21-518а14 від 18 листопада 2014 року.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).

Позивачем правильно проведено розрахунок інфляційних втрат, які фактично становлять компенсацію ОСОБА_4 втрати частини її доходів у зв'язку з порушенням строків виплати УПФУ в м. Калуші та Калуському районі нарахованої, але невиплаченої їй пенсії. Згідно розрахунку, сума інфляційних втрат становить 12258,93 грн. Доказів на спростування вказаного розрахунку відповідачем не надано.

Згідно зі ст. 107 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Суд правильно вважав, що посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування на виплату коштів позивачці, як на причину невиконання покладених на державу зобов'язань, не заслуговує на увагу, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Дана правова позиція суду узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 08 листопада 2005 року в справі «Кечко проти України» зазначив, що держава самостійно визначає, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити, припиняти або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (п. 23). Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26).

Що стосується викладених в апеляційній скарзі доводів про те, що суд змінив спосіб виконання постанови із зобов'язання виплатити пенсію на стягнення конкретної суми, чим змінив постанову по суті за відсутності на це процесуальних повноважень, при цьому, не врахувавши правових висновків судової практики Верховного Суду України. Такі доводи не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки справа, що розглядається, порушена за окремим цивільним позовом, і в даному випадку, не йде мова про зміну способу та порядку виконання постанови по адміністративній справі, а про відшкодування збитків, як це обґрунтовано вище.

Апелянт також посилається на те, що суд не врахував правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 26.05.2015 року, на підставі якого вважає, що його вина у невиконанні рішення про виплату пенсії позивачу відсутня, а тому не має підстав для компенсації позивачу втрати частини доходів. Такі доводи колегія суддів відхиляє, виходячи із наступного. Так, у зазначеній постанові Верховний Суд України дійшов висновку, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу (державним виконавцем) у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Вказаний правовий висновок стосується інших правовідносин - предметом оскарження у вказаній справі є постанова державного виконавця про накладення штрафу. У вказаній постанові йде мова про невиконання рішення без поважних причин. Однак у даній справі судом вірно встановлено, що основною умовою для виплати громадянину вищезазначеної компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) в незалежності від поважності чи неповажності причин такої невиплати.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильних висновків суду.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі відхилити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 24 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.В. Пнівчук

Л.В. Василишин