ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" лютого 2016 р. м. Київ К/800/32994/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Заїки М.М.

Швеця В.В.

та секретаря Шаманської І.В.

за участю ОСОБА_2 та представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області, Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

встановила:

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області, Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року, в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що наказом начальника управління МВС України в Донецькій області № 209 о/с від 27.09.1996, ОСОБА_2 з 23.09.1996 був прийнятий на службу до Артемівського МВ УМВС України в Донецькій області.

За період служби в Артемівському МВ УМВС України в Донецькій області позивач проходив службу на різних посадах та йому присвоювались чергові спеціальні звання.

Наказом начальника Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області №300 о/с від 12.08.2013 позивача призначено заступником начальника штабу Артемівського МВ (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України, за підписом Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4, №879 від 11.08.2014 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського MB, Краснолиманського MB, Дзержинського MB та УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області» за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення статті 65 Конституції України, частини 3 статті 3, частини 1 статті 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України №382 від 28.12.1991, керуючись статтями 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, майора міліції ОСОБА_2 - заступника начальника штабу Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області звільнено з органів внутрішніх справ України за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1667 о/с від 26.08.2014 «По особовому складу», за підписом Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4, позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Не погоджуючись зі звільненням, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволені позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачами доведено те, що позивачем вчинено дії, які, згідно пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ є підставою для звільнення.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій неможна погодитись з огляду на наступне.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114, Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 № 3460-IV.

Відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Таким чином, для визначення правомірності звільнення особи рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ за наведеною вище підставою підлягає встановленню факт скоєння вчинку (вчинків), що дискредитує звання рядового і начальницького складу.

Приймаючи рішення про звільнення позивача, відповідач посилався на висновок службового розслідування від 11.08.2014, що був проведений за фактом порушення службової дисципліни окремими працівника ГУМВС України в Донецькій області.

Так, службовим розслідуванням було встановлено, що окремі працівники Артемівського МВ, до яких входить заступник начальника штабу Артемівського МВ майор міліції ОСОБА_2, активно співпрацювали з ополченцями ДНР, надавали їм допомогу, в тому числі і службову інформацію, відомості щодо анкетних даних як працівників міліції так і громадян, які мешкають в м. Артемівськ та Артемівському районі.

Також згідно висновку службової перевірки за фактами неправомірних дій окремих працівників Артемівського МВ ГУ МВС України в Донецькій області від 28.10.2014 встановлено, що 11.06.2014 працівниками Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області на березі річки Бахмутка у м.Артемівськ вилучено: пістолети Макарова у кількості 18 штук, гвинтівку ТОЗ-18, набої, магазини до пістолету Макарова та до автомату Калашникова, за фактом чого складено протокол огляду місця події (аркуш 11 висновку службової перевірки).

З пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_6, наданих 11.06.2014, встановлено, що позивач разом із начальником штабу Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області майором міліції ОСОБА_7 здали зазначену зброю на зберігання до Артемівського слідчого ізолятору, при цьому акт передачі було складено без відображення індивідуальних номерів зброї, що унеможливлює встановлення її кількості та ідентифікацію.

В подальшому, зі слів начальника Артемівського слідчого ізолятора ОСОБА_5, зазначена зброя та набої були викрадені невстановленими особами, чим було заподіяно значної шкоди державним інтересам, шляхом підриву авторитету і престижу правоохоронного органу.

Водночас судами попередніх інстанцій не було досліджено та встановлено наявності факту порушення кримінального провадження стосовно даних обставин.

Крім того, судами попередніх інстанцій не було досліджено та надано належної оцінки тому, що матеріали справи містять акт тимчасового прийому під охорону озброєння та боєприпасів Артемівським слідчого ізолятора від Артемівського МВ ГУ МВС відповідно до якого начальник штабу Артемівського ГО майора міліції ОСОБА_7 передав під охорону до Артемівського слідчого ізолятору озброєння та набої, у кількості 10 спецпакетів.

Також необхідно зазначити, що ані в оскаржуваному наказі від 26.08.2014 №1667 о/с, ані у висновках службового розслідування, не вказано, який саме вчинок ОСОБА_2 або факт вчинення ряду дій став підставою для його звільнення з органів внутрішніх справ за дискредитацію звання рядового і начальницького складу.

Водночас, суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання щодо правомірності звільнення позивача наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1667 о/с від 26.08.2014 дійшли висновку щодо правомірності такого звільнення, надаючи між іншим оцінку діям що були встановлені у висновку службової перевірки від 28.10.2014, тобто вже після видання наказу про звільнення ОСОБА_2

Таким чином, колегія суддів зазначає, що вказаним обставинам суди попередніх інстанцій належної правової оцінки не надали, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалені у даній справі судові рішення названим вимогам процесуального закону не відповідають.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій під час прийняття рішення по суті спору у даній справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Також судам попередніх інстанцій при новому розгляді справи слід врахувати правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові 30.09.2015 справа № 803/1216/14, за змістом якого, звільнення особи за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу є окремою підставою для звільненні зі служби та не пов'язується з притягненням особи до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області, Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий С.В. Білуга

Судді М.М. Заїка

В.В. Швець

К/800/32994/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНИ)

16 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Заїки М.М.

Швеця В.В.

та секретаря Шаманської І.В.

за участю ОСОБА_2 та представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області, Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області, Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий С.В. Білуга

Судді М.М. Заїка

В.В. Швець