ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Справа № 925/1240/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),

суддів:Кролевець О.А., Попікової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Логос"

на рішення та постановугосподарського суду Черкаської області від 21.10.2013 Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015

у справі№ 925/1240/13 господарського суду Черкаської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Логос"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (третя особа-1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 (третя особа-2)

простягнення 3 687 501,75 грн.,

за участю представників:

від позивачаМостепанюк В.І.

від відповідачаОнопко В.О.

від третьої особи-1не з'явився

від третьої особи-2не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2103 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Логос" (далі - ТОВ "ТД "Логос") та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило суд стягнути з відповідача на користь позивача 3 687 501,75 грн., з яких заборгованість за кредитом - 251 335,27 дол. США, що в еквіваленті становить 2 008 922,81 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 253,30 дол. США, що в еквіваленті становить 2 024,60 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 208 838,88 дол. США, що в еквіваленті становить 1 669 249,15 грн., пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 188,99 дол. США, що в еквіваленті становить 1 510,57 грн., заборгованість за нарахованою комісією - 5 788,66 грн., пеня за несвоєчасне погашення комісії - 5,89 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 21.10.2013 у справі № 925/1240/13 (суддя Кучеренко О.І.), з урахуванням ухвали господарського суду Черкаської області від 28.10.2013 про виправлення описки у даній справі, позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "ТД "Логос" на користь позивача 2 682 520,42 грн. заборгованості за кредитним договором.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 (колегія суддів у складі: Андрієнка В.В. - головуючого, Буравльова С.І., Шапрана В.В.) рішення господарського суду Черкаської області від 21.10.2013 у справі № 925/1240/13 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Черкаської області від 21.10.2013 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 у справі № 925/1240/13, ТОВ "ТД "Логос" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені рішення та постанову і відмовити ПАТ "Дельта Банк" у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.02.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Кролевець О.А. прийнято зазначену касаційну скаргу ТОВ "ТД "Логос" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 23.02.2016 о 10 год. 40 хв.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 22.02.2016 № 08.03-04/170 призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 925/1240/13.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.02.2016, у справі № 925/1240/13 визначено колегію суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий (доповідач), Кролевець О.А., Попікова О.В.

22.02.2016 до Вищого господарського суду України надійшло клопотання ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4.) про відкладення розгляду справи. Крім того, у зазначеному клопотанні третя особа-2 просила суд врахувати ту обставину, що ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2016 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/27263/15 за позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. про визнання протиправними дій та рішення відповідача, оформленого повідомленням від 26.08.2015 № 7461 про визнання нікчемним договору про відступлення права вимоги від 08.12.2014. Судове засідання в адміністративній справі № 826/27263/15 призначено на 16.03.2016.

23.02.2016, до початку судового засідання, через канцелярію Вищого господарського суду України від ПАТ "Дельта Банк" надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "ТД "Логос", у якому позивач проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак треті особи передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористались.

Розглянувши клопотання ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи, яке надійшло до Вищого господарського суду України 22.02.2016, заслухавши думку представників сторін, враховуючи строк розгляду касаційної скарги, встановлений ст. 1118 ГПК України, зважаючи на те, що ухвалою Вищого господарського суду України від 03.02.2016 про призначення до розгляду касаційної скарги явка представників учасників судового процесу обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від них не витребовувались, а також з урахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновків, що заявлене клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 30.05.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), (Банк) та ТОВ "ТД "Логос" (Позичальник) було укладено кредитний договір № 11354266000 (далі - Кредитний договір), за умовами якого Банк зобов'язується надавати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 300 000,00 дол. США у порядку і на умовах, визначених цим договором; вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 1 455 600,00 грн. за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день укладання цього Договору (п. 1.1 Кредитного договору).

Відповідно до п.п. 1.2.1, 1.2.2 Кредитного договору надання кредиту здійснюється у термін, зазначений у заяві Позичальника (наданій Банку за формою згідно з додатком № 1 до Договору), але у будь-якому випадку не раніше 30.05.2008; Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток № 2), але в будь-якому випадку не пізніше 27.05.2011; Позичальник зобов'язується повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно з умовами Договору на рахунок № 3739211354266 в АКІБ "УкрСиббанк", код Банку (МФО) 351005.

У додатку № 2 до Кредитного договору сторони визначили графік погашення кредиту.

Відповідно до п.п. 1.3.1, 1.3.2 Кредитного договору, за користування кредитними коштами з 30.05.2008 по 29.08.2008 встановлена процентна ставка у розмірі 14,5 річних. За користування кредитними коштами понад встановлений Договором строк процентна ставка встановлена у розмірі 29% річних; такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника за Договором.

У додатковій угоді б/н від 05.09.2008 до Кредитного договору сторони домовились, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення; такий розмір процентної ставки застосовується до всієї суми простроченої суми основного боргу Позичальника за Договором; нарахування подвійної процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу, встановленого у Договорі.

Додатковою угодою № 1 від 18.02.2009 сторони змінили п. 1.2 Кредитного договору та визначили кінцевий термін повернення кредиту - 27.05.2013.

У додатковій угоді № 2 від 31.03.2009 сторони узгодили, що Позичальник зобов'язується сплачувати проценти у строк з 01 по 25 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані Банком такі проценти за користування кредитом, та визначили новий графік погашення кредиту.

25.09.2009 між сторонами Кредитного договору було підписано додаткову угоду № 3, за умовами якої графік погашення кредиту викладений у новій редакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Банк свої зобов'язання за Кредитним договором щодо надання на вимогу Позичальника кредитних коштів виконав належним чином, що підтверджується, зокрема, заявами Позичальника про видачу траншів (кредитних коштів) та платіжними документами.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.12.2011 між ПАТ "Дельта Банк" (Покупець) та ПАТ "УкрСиббанк" (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (далі - Договір купівлі-продажу прав вимоги), за умовами якого Продавець погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх Покупцеві, а Покупець - придбати права вимоги за кредитами та сплатити ціну купівлі; зобов'язання Продавця передати права вимоги за кредитами Покупцеві є виконаним з моменту підписання Продавцем та Покупцем акта приймання-передачі прав вимоги за кредитами у дату закриття (п.п. 2.1 (а), 2.3 (а)).

На виконання умов Договору купівлі-продажу прав вимоги, Продавець передав Покупцю, в тому числі, право вимоги за Кредитним договором, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ТОВ "ТД "Логос", про що зазначено в акті приймання-передачі прав вимоги. Згідно із вказаним актом сторони зафіксували розмір заборгованості Позичальника за Кредитним договором, а саме: фактичний розмір заборгованості за кредитом (строкова заборгованість) 116 000,77 дол. США, фактичний розмір заборгованості за кредитом (прострочена заборгованість) 135 334,50 дол. США; нараховані та несплачені відсотки, строкові - 7 410,73 дол. США, прострочені до 31 дня - 4 682,65 дол. США, прострочені понад 31 день - 75 186,28 дол. США; нараховані та несплачені комісії - 5 788,66 грн.

У зв'язку із укладенням Договору купівлі-продажу прав вимоги, ПАТ "Дельта Банк" 12.01.2012 та 28.04.2012 направило боржнику повідомлення про заміну кредитора та про зобов'язання боржника сплачувати кредитні кошти та плату за їх користування новому кредитору.

Претензія позивача від 01.10.2012 про сплату 3 618 013,18 грн. заборгованості, процентів та штрафних санкцій, які мають бути донараховані на дату погашення боргу, залишена без задоволення - у тридцятиденний строк відповідач заборгованість не погасив.

Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Кредитного договору та Договору купівлі-продажу прав вимоги.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав про порушення відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором.

За розрахунком позивача станом на 10.10.2013 заборгованість за Кредитним договором становить 3 687 501,75 грн., з яких: 251 335,27 дол. США, що в еквіваленті становить 2 008 922,81 грн., - заборгованість за кредитом, 253,30 дол. США (2 024,60 грн.) - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 208 838,88 дол. США (1 669 249,15 грн.) - заборгованість за процентами, 188,99 дол. США (1 510,57 грн.) - пеня за несвоєчасне погашення процентів, 5 788,66 грн. - комісія, 5,89 грн. - пені за несвоєчасне погашення комісії, які позивач просить стягнути в судовому порядку.

Підстави заміни кредитора у зобов'язанні визначені у ст. 512 ЦК України, однією із яких є заміна кредитора у зобов'язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у зв'язку з укладенням Договору купівлі-продажу прав вимоги та відповідно до ст. 514 ЦК України до позивача, як нового кредитора, перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відхиляючи доводи відповідача щодо невідповідності номера кредитного договору, які полягають у відмінності останньої цифри номера Кредитного договору та дати Кредитного договору - номеру договору, який зазначений в акті приймання-передачі до Договору купівлі-продажу прав вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до п. 1.1 додаткової угоди № 3 від 25.09.2009 до Кредитного договору сторони домовились, що для ідентифікації Договору можуть застосовуватись як номер Договору, зазначений при його укладенні, а саме № 11354266000, так і реєстраційний номер Договору в системі обліку Банку, а саме № 11354266003, а дата відповідає даті укладення зазначеної додаткової угоди № 3.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, умовами Кредитного договору було погоджено графік повернення кредитних коштів до дати 27.05.2013, проте Позичальник порушив визначені сторонами строки повернення кредитних коштів, заборгувавши Банку 251 335,27 дол. США.

Також, за розрахунком позивача розмір процентів за користування кредитними коштами становить 208 838,88 дол. США, з яких 99 751,96 дол. США - відсотки за ставкою 14,5% та 109 086,92 дол. США за ставкою 29%.

Суди попередній інстанцій, перевіривши розрахунок нарахованих Банком відсотків та контррозрахунок відповідача щодо нарахування відсотків за користування кредитом, з огляду на умови Кредитного договору, додаткової угоди від 05.09.2008 та додаткової угоди № 1 від 18.02.2009, не погодились з зазначеним розрахунком позивача у частині строків та розмірів нарахування відсотків.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, відповідачем було подано місцевому господарському суду заяву про застосування позовної давності, в якій відповідач просив застосувати позовну давність до вимог про стягнення заборгованості в сумі 54 008,28 дол. США, оскільки вказана заборгованість виникла до 01.08.2010, а отже, з урахуванням дати подання позову - 01.08.2013, та положень ст. 257 ЦК України, позовна давність до зазначених вимог спливла.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Наслідки спливу позовної давності визначені у ст. 267 ЦК України, згідно з якою сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем (п. 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

З урахуванням викладеного, а також графіку погашення кредиту, встановленого додатковою угодою № 3 від 25.09.2009 (згідно з яким сума заборгованості за тілом кредиту становить 251 335,24 дол. США), із застосуванням позовної давності, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновків про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 219 112,77 дол. США та про відмову у задоволенні решти вимог про стягнення заборгованості за кредитом.

Також, на підставі встановлених обставин, враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитом у розмірі 116 495,94 дол. США та про відмову у задоволенні решти вимог щодо стягнення відсотків.

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій, відповідно до п. 7.1 Кредитного договору за порушення Позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених Договором, Банк має право вимагати від Позичальника, а Позичальник при цьому зобов'язаний сплатити Банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 0,2% (процентів) річних від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом "факт/360", але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.

Позивачем нараховано відповідачеві 253,30 дол. США, (2 024,60 грн.) пені за несвоєчасне повернення кредиту, 188,99 дол. США (1 510,57 грн.) пені за несвоєчасне погашення процентів, 5 788,66 грн. комісії та 5,89 грн. пені за несвоєчасне погашення комісії.

Дослідивши надані позивачем розрахунки вказаних штрафних санкцій та комісії, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновків про невідповідність зазначених розрахунків положенням Кредитного договору та законодавства, а також про неможливість перевірити вказані розрахунки судом самостійно, оскільки позивач не обґрунтував нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту, пені за несвоєчасне погашення процентів, комісії, пені за несвоєчасне погашення комісії та не надав пояснення про порядок їх нарахування, та з яких сум вказані розрахунки були проведені. У зв'язку з викладеним, місцевий господарський суд залишив позов у цій частині без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, зважаючи на офіційний курс долара США на день подачі позивачем заяви про збільшення позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог і стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 219 112,77 дол. США (що в еквіваленті становить 1 751 368,37 грн.) та відсотків за користування кредитом у розмірі 116 495,94 дол. США (що в еквіваленті становить 931 152,05 грн.).

Щодо клопотання ТОВ "ТД "Логос" про заміну сторони правонаступником, яке було подано до господарського суду апеляційної інстанції під час під час розгляду даної справи апеляційною інстанцією, слід зазначити таке.

У зазначеному клопотанні відповідач просив суд залучити до участі у справі № 925/1240/13 правонаступника позивача ОСОБА_4 та замінити ПАТ "Дельта Банк" його правонаступником - ОСОБА_4

Вказане клопотання мотивовано укладенням 08.12.2014 між ПАТ "Дельта Банк" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Домініон" (далі - ТОВ "ФК "Домініон") (Новий кредитор) договору відступлення права вимоги за Кредитним договором, а також подальшим укладенням 08.12.2014 між ТОВ "ФК "Домініон" (Первісний кредитор) та ОСОБА_4 (Новий кредитор) договору про відступлення права вимоги за Кредитним договором. У зв'язку з викладеним, як вважає відповідач, ОСОБА_4 є належним кредитором за Кредитним договором по відношенню до відповідача.

При розгляді даної справи апеляційним господарським судом було встановлено, що 08.12.2014 між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Домініон" було укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором № 11354266000 від 30.05.2008, укладеним з ТОВ "ТД "Логос", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 1317 (далі - Договір відступлення права вимоги). За умовами Договору про відступлення права вимоги право вимоги належного виконання зобов'язання за зазначеним кредитним договором перейшло до ТОВ "ФК "Домініон", який став новим кредитором по відношенню до ТОВ "ТД "Логос".

У подальшому, 08.12.2014 між ТОВ "ФК "Домініон" та ОСОБА_4 було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від № 11354266000 від 30.05.2008, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ТОВ "ТД "Логос", що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 1318. За умовами зазначеного договору про відступлення права вимоги ОСОБА_4 набула право вимоги за вказаним кредитним договором зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами.

На підставі постанови Правління НБУ від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) було прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк". Згідно із вказаним рішенням з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 03.08.2015 № 147 строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" було продовжено по 02.10.2015 включно.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції Закону України від 04.07.2014 № 1586-VІІ) на уповноважену особу Фонду покладено обов'язок із забезпечення перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання імперативних вимог вказаного Закону, згідно з наказом уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" № 67 від 11.03.2015 було створено комісію з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями.

Зокрема, в ході здійснення перевірки Договору відступлення права вимоги, оформленої протоколом від 11.08.2015 № 49, було виявлено ряд порушень законодавства та обмежень, встановлених НБУ. Так, зокрема, було встановлено, що Банк, уклавши Договір відступлення права вимоги від 08.12.2014, здійснив відчуження майна (майнових прав), за ціною, значно нижчою від звичайної (оплата майже на 85% менша вартості майнових прав), що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є ознакою нікчемності правочину. Крім того, за укладеним Договором відступлення права вимоги, Банк, до дня визнання його неплатоспроможним, взяв на себе зобов'язання щодо відступлення права вимоги за Кредитним договором, що також стало однією з підстав його неплатоспроможності та неможливості виконання ним грошових зобов'язань перед кредиторами, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є ознакою нікчемності правочину. З урахуванням викладеного, Договір про відступлення права вимоги від 08.12.2014, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Домініон", був віднесений до нікчемних у порядку, передбаченому ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З огляду на викладене, зважаючи, що Договір про відступлення права вимоги від 08.12.2014, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Домініон", за яким останнє набуло право вимоги виконання зобов'язання до ТОВ "ТД "Логос" та в подальшому відступило своє право вимоги на користь ОСОБА_4, був віднесений до нікчемних у порядку, передбаченому ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для здійснення процесуального правонаступництва на підставі договору про відступлення права вимоги від 08.12.2014, укладеного між ТОВ "ФК "Домініон" та ОСОБА_4

Водночас, на підставі ч. 1 ст. 27 ГПК України апеляційним господарським судом було залучено ОСОБА_4 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки судів попередніх інстанцій відповідають встановленим обставинам справи та є обґрунтованими, доводи касаційної скарги їх не спростовують. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування вказаних судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Логос" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 та рішення господарського суду Черкаської області від 21.10.2013 у справі № 925/1240/13 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді О.А. Кролевець

О.В. Попікова