Справа № 22ц-1358/2009 Головуючий у 1 інстанції -
Категорія - цивільна Артюх К.В.
Доповідач - Позігун М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2009 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ПОЗІГУНА М.І.
суддів: ГУБАР В.С.,ШЕМЕЦЬ Н.В.
при секретарі: Рачовій І.І.
з участю:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права спільної сумісної власності, витребування майна із володіння, зобов'язання вчинення певних дій,
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 квітня 2009 року, яким їй відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права спільної сумісної власності, витребування майна із чужого володіння, зобов'язання вчинення певних дій.
Незаконність рішення суду апелянт обґрунтовує порушенням судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неповного з'ясування обставин справи, що мають істотне значення для справи, в зв'язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Судом порушено положення ст. 10 ЦПК України, розгляд справи проводився упереджено, підтвердженням чому є відмова судом в задоволенні її клопотання про накладення арешту на спірне майно, зобов'язання її надати характеризуючі ознаки майна, технічні характеристики дачного будинку, достовірно знаючи про неможливість виконання нею даних вимог, оскільки майно і документи на нього були вилучені відповідачами, відмова судом допиту свідка ОСОБА_4, товариша та співробітника по службі ОСОБА_2. Інших свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 суд обривав, знімав поставлені питання. В порушення вимог статей 212, 213 ЦПК України суд в рішенні не зазначив чому він відхилив, або поставив під сумнів покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які безспірно підтвердили факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_2. Навівши в рішенні суду пояснення даних свідків, в той же час суд зазначив, що вони не підтвердили спільного проживання, пов'язаного спільним побутом, наявності взаємних прав та обов'язків, виявлення прояву дружніх відносин перед третіми особами. Всі ці свідки-сусіди, медичні працівники, працівники місцевих органів влади, пенсіонери, які не є зацікавленими в розгляді справи та які достовірно знали про обставини спільного проживання однією сім'єю в фактичному шлюбі. В той же час всі свідки на стороні відповідачів є їх родичами. Суд не врахував фактичних обставин проживання, що ОСОБА_2 25.09. 1999 року отримав свідоцтво про розірвання шлюбу, що свідчить про його небажання відновлювати сім'ю з бувшою дружиною, щоб вона не претендувала на майно, до якого вона не має жодного відношення. Крім того, суд безпідставно послався на п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року, оскільки нею не заявлялося вимоги щодо розподілу майна. Судом допущено порушення норм матеріального права пов'язане з дією закону в часі, оскільки судом не враховано, що частина майна було придбано до 01.01.2004 року, а частина після цієї дати, а тому виникнення права власності на дане майно регулюються різними нормами права.
Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги суд приходить до слідуючого висновку.
В обґрунтування підстав для задоволення позовних вимог позивачка посилалася на ст. 74 СК України та ст. ст. 16, 387, 392 ЦК України. Суд відповідно до ст. 11 ЦПК України і розглянув справу в межах заявлених вимог на підставі доказів, наданих сторонами.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив із відсутності достатніх правових підстав, в тому числі і достатніх доказів для їх задоволення.
Даний висновок суду ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який було розірвано 25 серпня 1999 року (а.с. 56 т.2). ОСОБА_1 також перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_15 до дня його смерті - 22.09.2003 року.
Згідно довідки Вільненської сільської ради Коропського району Чернігівської області від 6.10.2008 року ОСОБА_1 була зареєстрована і проживала в селі Вільне з 1980 року по 1998 рік, коли вибула в село Краснопілля Коропського району разом з дітьми та чоловіком ОСОБА_15 (а.с.251 т.1).
Згідно довідки Краснопільської сільської ради позивачка з 18 жовтня 1997 року по 18 лютого 2003 року була зареєстрована та проживала разом з матір'ю ОСОБА_16 в с. Краснопілля Коропського району Чернігівської області.(а.с.253).
Згідно довідок Коропського районного БТІ за ОСОБА_1 зареєстровано ѕ частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 24.12.2002 року (а.с. 206). 18 лютого 2003 року в даному будинку зареєструвалися як позивачка так і її чоловік ОСОБА_15, що підтверджується копією паспорта останнього, будинковою книгою для прописки громадян (а.с. 234-236 т. 1).
Як вбачається з рішення виконавчого комітету Новозаводської районної ради м. Чернігова від 13 жовтня 2003 року на час призначення опікуном над недієздатною донькою ОСОБА_17 її матері ОСОБА_2, остання проживала по АДРЕСА_2, тобто за місцем проживання її бувшого чоловіка ОСОБА_2 (а.с.222 т.1), що узгоджується і з копією паспорта ОСОБА_2, згідно якого вона виписалася лише в січні 2005 року з даної квартири.
Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_2 отримав його лише в травні 2005 року. Копією актового запису про смерть ОСОБА_18 - батька бувшої дружини ОСОБА_2, підтверджується, що останній в грудні 2004 року отримував зазначений актовий запис. В той же час, лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_2 отримувала 4.08.2008 року його бувша дружина ОСОБА_2, а актовий запис про смерть було отримано його донькою ОСОБА_3 (а.с. 6, 128 т.1). При госпіталізації до лікарні 29.01.2008 року ОСОБА_2 зазначив телефон не позивачки, а доньки Алли, що підтверджується медичною картою стаціонарного хворого №987 від 29.01.2008 року.
Згідно довідки Коропської центральної районної лікарні ОСОБА_1 працювала в Коропській Центральній районній лікарні по 5 квітня 2007 року з 1.01. 1987 року(а.с.1 т.2). В той же час ОСОБА_2 працював в організаціях м. Чернігова і був зареєстрованим в АДРЕСА_2, яку він отримав у власність шляхом приватизації (а.с.20 т.2), а тому дана квартира не може бути визнана спільною сумісною власністю.
В матеріалах справи відсутні докази щодо вкладення особистих коштів позивачкою та їх розмір у придбання спірного майна та будівництво дачі.
В суді апеляційної інстанції позивачка також категорично заперечувала щодо придбання нею в 2003 році будинку в смт. Короп за спільні кошти з ОСОБА_2, посилаючись на те, що даний будинок куплено лише на її ім'я, але за кошти сина та невістки.
Вищезазначені письмові докази були предметом дослідження в суді першої інстанції, а тому суд з врахуванням даних письмових доказів і показів свідків обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог.
Не надання в рішенні суду окремо оцінки кожному з вище зазначених письмових доказів та їх оцінки з врахуванням показів свідків, відсутність посилання на норми Цивільного кодексу в редакції 1963 року та на Закон України "Про власність", якими регулювалися правовідносини щодо набуття права власності на майно набуте до 1 січня 2004 року, відхилення клопотання про забезпечення позову, покладення обов'язку надання доказів на позивачку, виходячи зі змісту ч.3 ст. 309 ЦПК, не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду, оскільки дані обставини не призвели до неправильного вирішення справи.
Безпідставними є і доводи апеляційної скарги щодо необхідності залучення до участі у справі державної нотаріальної контори, оскільки виходячи з характеру спірних правовідносин, у справі прийнято рішення, яке безпосередньо не стосується прав та обов'язків державної нотаріальної контори.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 квітня 2009 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді: