h
справа № 2-а-26916/08
категорія 2.31.1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2009 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Євпак В.В. ,
при секретарі - Халімончук С.С. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 18668,17 грн.,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась з вказаним позовом до суду, посилаючись на те, що з серпня 2002 року по липень 2005 років їй не були проведені у повному обсязі виплати, передбачені ст.ст. 37, 39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зазначає, що отримувала відповідні доплати та допомоги у розмірах, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року, тоді як Законом визначені інші, значно більші, їх розміри, кратні мінімальній заробітній платі та мінімальній пенсії за віком у відповідні періоди. Таким чином її права були порушені.
Заборгованість по виплаті компенсації за проживання на території радіоактивного забруднення (ст. 37) позивачка визначила в розмірі 2964 грн., заборгованість по підвищенню пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення (ст. 39) позивачка визначила в розмірі 14820 грн., заборгованість по додатковій пенсії, як особі віднесеної до 3 категорії (ст. 51) позивачка визначила в розмірі 884 грн. 17 коп.
Позивачка в судове засідання не з”явилась. Про день, місце, час розгляду справи повідомлена вчасно та належним чином, просить справу розглядати без її участі.
Представники відповідачів в судове засідання не з”явились. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, про що свідчать розписки в отриманні судової повістки. Про причини неявки суд не повідомили. Представник відповідача ОСОБА_3 подали до суду заперечення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив: позивачка ОСОБА_1 відноситься до потерпілої 3-ї категорії внаслідок аварії на ЧАЕС, проживала та проживає в АДРЕСА_1, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Згідно ст. 37 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон), громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, повинна виплачуватись щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 39 Закону, пенсія позивачки, як непрацюючому пенсіонеру, повинна була підвищуватись на дві мінімальні зарплати. Доплата громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення проводиться в розмірі 2-х мінімальних заробітних плат.
А відповідно до ст. 51 Закону таким особам повинна призначатись щомісячна додаткова пенсія в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Проте в спірний період часу ці доплати та допомоги виплачувались частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не в кратному відношенні до мінімальної зарплати.
Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закон має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.
Виплатою допомоги та доплат в твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, порушені права позивача.
За таких обставин позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню.
Суд вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог позивачки відповідно до ст. 37, 39, 51 Закону за період з 01.08.2002 року по 31 липня 2005 року.
Виплата компенсації у розмірах передбачених Постановою Кабінету Міністрів України за зазначений період позивачці була виплачена.
З врахуванням викладеного вище та розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком в Україні в спірний період часу, а саме: розмір мінімальної заробітної плати становив: з 1 серпня 2002 року -165 грн., з 1 січня 2003 року -185 грн., з 1 грудня 2003 року - 205 грн., з 1 вересня 2004 року 237 грн., з 1 січня 2005 року 262 грн., з 1 квітня 2005 р- 290 грн., з 1 липня 2005 р.- 310 грн., розмір мінімальної пенсії за віком становив з липня 2002 року по червень 2003 року - 47,3 грн., з липня 2003 року по грудень 2003 року - 50 грн., з січня 2004 року по грудень 2004 року - 74,54 грн., з січня 2005 року по липень 2005 року - 332 грн., суд стягує на користь позивачки належну їй компенсацію.
Заборгованість перед позивачкою (ст. 37 Закону) за період з 01.08.2002 року по 31.07 2005 року становить = 2972 грн. (165х40% = 66х5 = 330+185х40% = 74х11 = 814+205х40% = 82х9 = 738+237х40% = 94,8х4 = 379,2+262х40% = 104,8х3 = 314,4+290х40% = 116х3 = 348+310х40% = 124 = 3047,6 - 75,60 (отриманих згідно ПКМ України).
Заборгованість перед позивачкою, як непрацюючим пенсіонером (ст. 39 Закону) за період з 01.08.2002 року по 31.07.2005 року становить = 14860 грн. (165х2х5=1650+185х2х11 = 4070+205х2х9 = 3690+237х2х4 = 1896+262х2х3 = 1572+290х2х3 = 1740+310х2 = 620 = 15238 - 378 (отриманих згідно ПКМ України)
Заборгованість перед позивачкою по щомісячній додатковій пенсії в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком становить = 830 грн. 53 коп. (47,3х0,25 = 11,83х11 = 130,13+50х0,25 = 12,5х6 = 75+74,54х0,25 = 18,64х12 = 223,68+332х0,25 = 83х7 = 581 = 1009,81 - 179 грн. 28 коп. (отриманих згідно ПКМ України).
Загальна сума компенсації становить 18662 грн. 53 коп. (2972 грн. + 14860 грн. + 830 грн. 53 коп.)
Зазначена заборгованість підлягає стягнення з ОСОБА_2, як розпорядника коштів на зазначені виплати.
Дії відповідача щодо виплати позивачці коштів в меншому розмірі, є неправомірними. Суд в цій частині з врахуванням положень частини 2 статті 11 КАС України виходить за межі позовних вимог та визнає їх неправомірними.
Що стосується заявлених позивачкою вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 суд в цій частині позивачці відмовляє, оскільки вони не є розпорядником коштів.
З урахуванням всіх обставин по справі суд позов задовольняє.
Керуючись Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” ст. ст. 11, 158 -163, 254 КАС України, суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати неправомірними дії ОСОБА_2 щодо виплат позивачці коштів в меншому розмірі ніж передбачено Законом.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти, передбачені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в розмірі 18662 грн. 53 коп. . (за ст. 37 Закону -2972 грн., за ст. 39 Закону -14860 грн., за ст. 51 Закону -830 грн. 53 коп.)
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовити за безпідставністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.
Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: В.В. Євпак