Справа № 344/16611/15-ц

Провадження № 22-ц/779/622/2016

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Горейко М.Д., Ясеновенко Л.В.

за участю секретаря: Шемрай Н.Б.

сторін: представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 представника ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2, заінтересована особа – державна виконавча служба Івано-Франківського міського управління юстиції про визнання незаконними дій головного державного виконавця державної виконавчої служби Івано-Франківського управління юстиції ОСОБА_4 по винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 12 жовтня 2015 року, визнання незаконними дій начальника державної виконавчої служби Івано-Франківського управління юстиції ОСОБА_5 по затвердженні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 12 жовтня 2015 року, зобов’язання головного державного виконавця Рибак М.М. та начальника державної виконавчої служби Івано-Франківського управління юстиції ОСОБА_5 скасувати неправомірну постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 12.10.2015 року та повернути виконавчий лист № 344/7813/2013 від 22.07.2015 року на повторне пред’явлення та відкриття виконавчого провадження по справі, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 12 лютого 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 12 лютого 2016 року в задоволенні скарги ОСОБА_2, заінтересована особа – державна виконавча служба Івано-Франківського міського управління юстиції про визнання незаконними дій головного державного виконавця державної виконавчої служби Івано-Франківського управління юстиції ОСОБА_4 по винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 12 жовтня 2015 року, визнання незаконними дій начальника державної виконавчої служби Івано-Франківського управління юстиції ОСОБА_5 по затвердженні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 12 жовтня 2015 року, зобов’язання головного державного виконавця Рибак М.М. та начальника державної виконавчої служби Івано-Франківського управління юстиції ОСОБА_5 скасувати неправомірну постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 12.10.2015 року та повернути виконавчий лист № 344/7813/2013 від 22.07.2015 року на повторне пред’явлення та відкриття виконавчого провадження по справі - відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В порушення вимог закону ОСОБА_2, як стягувачу, та його представнику ОСОБА_6 не були роз’яснені права та обов’язки відповідно до вимог законодавства, а саме - наслідки повернення виконавчого документа.

Вказав, що відповідно до “Інструкції про проведення виконавчих дій” у п.2 постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві повинен зазначатися строк, протягом якого виконавчий документ може бути повторно пред’явлений до виконання. В оскаржуваній постанові державного виконавця цей пункт відсутній взагалі.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд вказав, що зазначена Інструкція втратила чинність. Але суд не звернув уваги на той факт, що дана Інструкція втратила чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції України від 22.12.2015 року. Тобто, станом на 12 жовтня 2015 року, коли було видано постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, дана Інструкція діяла і головний державний виконавець Рибак М.М. зобов’язана була нею користуватись. Головний державний виконавець не надала доказів того, що роз’яснила стягувачеві чи його представнику наслідки повернення виконавчого документу. Твердження, що таке роз’яснення було надано представникові стягувача, не підтверджено жодними доказами.

Просив скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу ОСОБА_2 в повному обсязі.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, представників стягувача та ВДВС Івано-Франківського МУЮ, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ч.ч.2,3 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Отже, за змістом вказаних норм закону, обов’язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав заявника.

Як встановлено судом першої інстанції, 19 листопада 2014 року ОСОБА_2 надав ОСОБА_7 довіреність на представництво його інтересів в усіх державних органах з правом подавати усі необхідні заяви в судові та інші компетентні органи державної влади.

29 липня 2015 року представник ОСОБА_2 по довіреності ОСОБА_7 звернулась до ВДВС Івано-Франківського МУЮ із заявою про прийняття до виконання виконавчого документу.

31 липня 2015 року відкрито виконавче провадження та копія постанови надіслана ОСОБА_2 21.08.2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

09.10.2015 року представником ОСОБА_2 по довіреності ОСОБА_7 начальнику ВДВС Івано-Франківського МУЮ подано заяву про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п.1 ч.1 ст.47 Закону України “Про виконавче провадження”.

12.10.2015 року головним державним виконавцем Рибак М.М. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві. Копію постанови в цей же день було вручено ОСОБА_7, яка діяла від імені ОСОБА_2

13.10.2015 року ОСОБА_2 звернувся до начальника ВДВС Івано-Франківського МУЮ із заявою про анулювання доручення ОСОБА_7 та долучив копію нотаріально завіреної заяви від 13.10.2015 року про відкликання довіреності.

Відповідно до ч.3 ст.249 ЦК України, права та обов’язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що роз’яснити права чи обов’язки сторін виконавчого провадження, а також правові наслідки повернення виконавчого документа ОСОБА_2 було неможливим, оскільки останній вперше особисто з’явився до ВДВС Івано-Франківського МУЮ 13.10.2015 року, коли виконавчі провадження були завершені.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що скаржник не навів порушень державного виконавця щодо правил повернення виконавчого документу стягувачу у відповідності до ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження”.

З таким висновком суду погоджується і судова колегія.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, а також те, що відповідно до диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справи в межах заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві та повторне пред’явлення та відкриття виконавчого провадження відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки містять лише твердження про порушення норм процесуального законодавства.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Приймаючи до уваги вище наведене, колегія суддів вважає, що постановлена в даній справі ухвала є законною і обґрунтовано. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. Тому підстав для скасування оскарженої ухвали колегія суддів не знаходить.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 312, 313-315; 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу ухвалу Івано-Франківського міського суду від 12 лютого 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку, безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: М.Д. Горейко

ОСОБА_8