ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

01.03.2016 р.                                                            Справа № 914/3604/15

Суддя господарського суду Львівської області Чорній Л.З. розглянувши матеріали за заявою: ПАТ “Укрсоцбанк”, м. Київ

про грошові вимоги до боржника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство «Агро-Союз», м. Львів

у справі за заявою: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Зернотрейдер», с. Булахівка Павлоградського району Дніпропетровської області

про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство «Агро-Союз» (79034, м.Львів, вул. Навроцького, буд. 25; код ЄДРПОУ 31682313)

Представники сторін:

Ініціюючий кредитор: не з’явився

ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»: ОСОБА_2

ПАТ «Укрсоцбанк»: ОСОБА_3, ОСОБА_4

ПАТ «АПЕКС-БАНК»: не з’явився

ПАТ «Укргазбанк»: ОСОБА_5

ПАТ «ОТП Банк»: не з’явився

ПАТ «Дельта Банк»: ОСОБА_6

боржник: ОСОБА_7

розпорядник майна: ОСОБА_8

Суть спору: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Зернотрейдер», с. Булахівка Павлоградського району Дніпропетровської області подано заяву про порушення справи про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство «Агро-Союз» (79034, м. Львів, вул. Навроцького, буд. 25; код ЄДРПОУ 31682313) в порядку ст.10,11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою суду від 20.10.2015р. заява прийнята до розгляду та призначено підготовче засідання на 27.10.2015р.

В судове засідання 27.10.15 р. представник ініціюючого кредитора з’явився, заяву підтримав. Через канцелярію суду подав заяву про зменшення заявлених вимог.

Представник боржника в судовому засіданні заяву ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство «Агро-Союз» підтримав.

Автоматизованою системою визначено кандидатуру розпорядника майна –арбітражного керуючого ОСОБА_9.

23.10.15 р. через канцелярію господарського суду надійшла заява від арбітражного керуючого ОСОБА_9 про відмову від призначення його розпорядником майна ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство «Агро-Союз».

Через канцелярію суду подано заяву арбітражним керуючим ОСОБА_8 про згоду на призначення його розпорядником майна ТзОВ «ВП «Агро-Союз».

Ухвалою суду від 29.10.2015р. порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство «Агро-Союз» (79034, м. Львів, вул. Навроцького, буд. 25; код ЄДРПОУ 31682313), введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна ОСОБА_8.

Оголошення про порушення провадження справи про банкрутство оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 5 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», розпорядник майна боржника не пізніше ніж на десятий день з дня, наступного після закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку, з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обгрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторами.

Відповідно до п.8 ст. 23 Закону вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.           

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.12.15 р. у справі №914/3604/15 прийнято до розгляду заяву кредитора ПАТ “Укрсоцбанк”, м. Київ про грошові вимоги до боржника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство «Агро-Союз».

Відповідно до заяви від 02.12.15 р. за вх..№5647/15 ПАТ “Укрсоцбанк” заявлено кредиторські вимоги на загальну суму 134 558 582,51грн.

Заборгованість боржника перед кредитором виникла на підставі наступних договорів.

03.09.2010р. між боржником та ВАТ «УніКредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» (надалі-Банк/Кредитор) укладено кредитний договір №126-СВ (надалі - кредитний договір).

Відповідно до умов п.1.1. кредитного договору, банк відповідно до умов та на термін цього договору надає боржнику револьверну кредитну лінію без зобов'язання надання (кредит) із загальною сумою кредиту 4 400 000,00 доларів США з можливістю отримувати в доларах США, євро та гривні та з терміном кредиту до 03 вересня 2011 року, з рахуванням обмежень, визначених у договорі, зокрема, але не обмежуючись, у пп. 3.2 (h)-3.2 (j) договору. До кредитного договору сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими вносилися зміни та доповнення умов кредитного договору.

09.12.2013 р. додатковою угодою № 11 до кредитного договору кредитний договір було змінено за погодженням сторін та викладено у новій редакції, наведеній у додатку 1 до цієї додаткової угоди.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору у редакції від 09.12.2013 р. банк, відповідно до умов цього договору, надає боржнику фінансування із загальною сумою фінансування 8 625 397,50 дол. США з можливістю отримувати в доларах США, євро, гривні та терміном фінансування до 31.07.2014 р.

Згідно із п. 1.2. кредитного договору, фінансування надається з метою фінансування обігових коштів боржника, а також шляхом відкриття непокритих акредитивів та надання гарантій.

За умовами п. 5.1. кредитного договору, позичальник сплачує банку проценти за отримані та непогашені частки (згідно із визначенням, погодженим сторонами в кредитному договорі, частка - частина фінансування, що надається боржнику в рамках загальної суми фінансування), якщо інше не передбачено договором.

За умовами п. 5.2. кредитного договору, процентна ставка для часток в доларах США та Євро є змінюваною і складається з маржі 12% річних та ставки LIBOR (відповідно до валюти частки). При цьому максимальний розмір збільшення процентної ставки для частки в доларах США та Євро складає 17% річних (підпункт 5.2.1. кредитного договору). Процентна ставка для часток в гривні є фіксованою і на дату укладення цього договору становить 28% річних (підпункт 5.2.2. кредитного договору).

Відповідно до п. 5.2.3 кредитного договору, незважаючи на викладене п.5.2.2 цього договору, для кожної частки в гривнях, крім часток, що надаються згідно з п.п. 3.5.1, 3.6.1, 3.6.2 цього договору, процентна ставка додатково погоджується сторонами у письмовій формі у відповідній заявці на отримання Частки та буде застосовуватись до такої частки до дати повернення частки, але в будь-якому випадку до дати фактичного погашення боржником такої частки, якщо інше не буде передбачено умовами цього Договору.

Порядок сплати процентів погоджений у п. 5.4. кредитного договору. Зокрема, нараховані проценти за кожен процентний період, крім останнього, сплачуються боржником протягом строку сплати процентів, а за останній процентний період - в термін сплати процентів. Сплата процентів здійснюється шляхом переказу коштів на внутрішньобанківський рахунок.

Згідно із погодженими сторонами в кредитному договорі визначеннями термінів: строк сплати процентів - означає період у часі, що дорівнює 6 календарним дням, протягом якого боржник зобов'язаний сплатити проценти, нараховані за відповідний процентний період, крім випадків, коли застосовуються термін сплати процентів. Якщо останній день строку сплати процентів припадає на вихідний, святковий або інший день, що не є робочим днем, днем закінчення цього строку є наступний за таким днем робочий день; термін сплати процентів означає календарну дату, в яку боржник зобов'язаний сплатити проценти і застосовується при строкову остаточному погашенні останньої частки, де така календарна дата збігається з датою повернення частки та у будь-якому випадку з останнім днем терміну фінансування.

Згідно із п. 7.1. кредитного договору, повернення або дострокове погашення частки або будь-якої її частини здійснюється у валюті, в якій така частка була надана; проценти сплачуються у валюті наданої частки.

За умовами п. 6.6. Кредитного договору, в разі несплати боржником в належний термін будь-якої суми за цим договором, боржник сплачує неустойку за період з дати прострочення оплати до дати фактичної оплати включно за ставкою, яка складається з подвійної облікової ставки Національного банку. Неустойка за несплату боржником в належний термін будь-якої суми в євро або доларах США за цим Договором сплачується боржником у гривневому еквіваленті. Сторони погодилися, що строк позовної давності до вимог, що пов'язані з неустойкою, зазначеною у цьому пункті, та строк її нарахування становить 3 роки.

30.01.2015 р. додатковою угодою № 14 до кредитного договору термін фінансування за кредитним договором продовжено до 28.02.2015 р.

У якості забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором від 03.09.2010 р. №126-СВ, між ТОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз» та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір застави від 07.09.2010 р., зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу за № 355, 355 (надалі-«Договір застави 1») та договір застави від 07.09.2010 р., зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу за № 357, 358 (надалі– «Договір застави 2»).

Відповідно до пункту 1.2 договорів застави застава забезпечує сплату заставодавцем (боржником) усіх існуючих чи майбутніх грошових зобов’язань боржника за кредитним договором, у тому числі сплату усієї основної суми кредиту чи її частини, яку боржник фактично отримав і ще не повернув, а також відсотків, комісійних та інших витрат, що належать до сплати боржником згідно з кредитним договором.

У зв’язку з невиконанням боржником своїх зобов’язань за кредитним договором банк звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення заборгованості з боржника за кредитним договором.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015 р. у справі № 904/6929/15 стягнуто з ТзОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз» на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 35 728 900,00 грн. заборгованості за кредитом, 4 108 823,50 грн. заборгованості за відсотками, 22 112 649,68 грн. неустойки за несвоєчасне повернення кредиту, 997 083,98 грн. неустойки за несвоєчасне повернення відсотків, 15 399 155,90 грн. інфляційних втрат за кредитом, 639 218,53 грн. інфляційних втрат за відсотками, 1 480 622,13 доларів США заборгованості за кредитом, 90 143,88 доларів США заборгованості за відсотками, 73 080,00 грн. судового збору.

Зазначене рішення господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 р. у справі № 904/6929/15.

Згідно заяви з кредиторськими вимогами до боржника №08.42-186/85-4772 від 26.11.2015 ПАТ «Укрсоцбанк» заявлено вимоги до боржника, які виникли на підставі кредитного договору №126-СВ від 03.09.2010 р. (зі змінами та доповненнями), в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на дату подачі заяви з кредиторськими вимогами (100 дол. США = 2377.1646 грн.) на суму 134 588 582,51 грн. (з яких: 97 884 394,98 грн. – заборгованість по тілу кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом та інфляційні витрати; 36 520 671,53 – розмір неустойка за несвоєчасне повернення кредиту та повернення відсотків за користування кредитом; 151 080,00 – витрати за вчинення виконавчих написів на договорах застави та сплачений судовий збір по справі №904/6929/15 про стягнення заборгованості з боржника; 2436,00 грн. – судовий збір за подання заяви з кредиторськими вимогами до боржника).

Арбітражним керуючим-розпорядником майна ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство «Агро-Союз», м. Львів разом з боржником розглянуто заяву ПАТ «Укрсоцбанк», м. Київ та повідомлено суд та заявника, що ці вимоги відхилено в повному обсязі з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у якості забезпечення виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, 03.09.2010 р. між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТзОВ «Корпорація «Агро-Союз» (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №2911 (із подальшими змінами та доповненнями до нього), на підставі якого в іпотеку банку передано 9 об'єктів нерухомого майна (предмет іпотеки).

Відповідно до п. 1.2 іпотечного договору у редакції від 09 грудня 2013 року іпотека забезпечує сплату позичальником або іпотекодавцем усіх існуючих чи майбутніх грошових зобов’язань позичальника за кредитним договором, у тому числі сплату усієї основної суми кредиту чи її частини, яку позичальник фактично отримав і ще не повернув, а також відсотків, комісійних та інших витрат, що належать до сплати згідно з кредитним договором, та (і) усі витрати, як вони визначені в п. 7.1 цього іпотечного договору. Розмір забезпеченого зобов’язання розраховується, в тому числі збільшується, на підставі положень кредитного договору та цього іпотечного договору, що не потребує внесення відповідних змін до цього іпотечного договору.

Керуючись умовами п.5.4.2 іпотечного договору, в якому сторони погодили можливість банку звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом набуття банком права власності на предмет іпотеки, ПАТ «Укрсоцбанк» у зв'язку з невиконанням боржником своїх зобов'язань за кредитним договором звернулося до Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області з відповідними заявами про реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно. 18.09.2015 р. Реєстраційна служба розглянула заяви ПАТ «Укрсоцбанк» та зареєструвала право власності на вищезазначені об'єкти.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно- офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Пунктом 5.4.1 іпотечного договору встановлено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки, банк має право вільно та на власний розсуд обирати методи реалізації предмету іпотеки, у тому числі, без обмеження, шляхом позасудового звернення стягнення на підставі цього іпотечного договору, а саме шляхом: (і) передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. Способи звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачені цим іпотечним договором є договором сторін про задоволення вимог банку та не потребують подальшого погодження сторонами.

Згідно із ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Отже, відповідно до вимог ст. 36 Закону України «Про іпотеку», передача права власності іпотекодержателю на предмет іпотеки є одним із шляхів позасудового врегулювання на підставі договору, який вважається застосованим незалежно від оскарження факту його застосування.

Посилання банку на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2015 р. у справі 804/15237/15, якою скасовано рішення про проведення державної реєстрації права власності на дев’ять об'єктів нерухомого майна за банком спростовується наявними у справі доказами.

Так, до матеріалів справи долучено копію постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.12.2015 р. у справі № 804/15237/15, якою скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2015 р. у справі № 804/15237/15.

Частиною 5 статті 254 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час розгляду заяви ПАТ «Укрсоцбанк» з кредиторськими вимогами до боржника за ПАТ «Укрсоцбанк» зареєстровано право власності на дев'ять об'єктів нерухомого майна, яке було набуто у власність шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання за кредитним договором.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» боржником є іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання.

Згідно із ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Отже, обставиною, яка впливає на факт припинення зобов’язання боржника (ТзОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз»), є звернення стягнення на всі предмети іпотеки, що забезпечували усі існуючі і майбутні зобов’язання боржника за кредитним договором.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у Листі від 01 лютого 2015 року «ОСОБА_10 судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна»:

За змістом ч. 2 ст. 11 Закону № 898-ІV у разі задоволення вимог іпотекодержателя майновим поручителем за рахунок предмета іпотеки відносини між іпотекодержателем, який є кредитором, та іпотекодавцем припиняються, а в майнового поручителя при цьому виникає право регресу до боржника, отже, права кредитора за основним зобов’язанням набуває майновий поручитель. Ця норма узгоджується із п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК.

Таким чином, ПАТ «Укрсоцбанк» реалізувало своє право на задоволення кредиторських вимог за кредитним договором та звернуло стягнення на іпотечне майно, що було предметом акцесорного зобов'язання, яке виступало засобом забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором. У зв’язку з виконанням іпотекодавцем зобов’язань боржника за кредитним договором, таке зобов’язання боржника за кредитним договором є припиненим в силу ст. 599 Цивільного кодексу України. А тому вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» щодо виконання зобов'язання за кредитним договором, забезпеченого іпотекою, після реєстрації за банком права власності на іпотечне майно є недійсними в силу ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку».

Дана правова позиція підтверджується висновками Вищого господарського суду України, викладеними у постанові від 10.02.2014 р. у справі № 6/174-09 та постанові від 01.02.2015 р. у справі №916/1080/15-г.

Судом також встановлено, у зв’язку з припинення зобов’язання боржника за кредитним договором, зобов’язання боржника за договорами застави від 07.09.2010 р., є також припиненими в силу п. 1 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України з моменту реєстрації банком права власності на предмет іпотеки.

Враховуючи наведене, у задоволенні вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ТзОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз» на суму 134 405 066,48 грн. (з яких: 97 884 394,98 грн.- заборгованість по тілу кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом та інфляційні витрати; 36 520 671,53грн. - неустойка за несвоєчасне повернення кредиту та повернення відсотків за користування кредитом) слід відмовити.

Щодо заявлених вимог ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі 80 436,00 грн. (з яких: 78 000,00 грн. - витрати за вчинення виконавчих написів на договорах застави; 2 436,00 грн. - судовий збір за подання заяви з вимогами до боржника до суду) суд встанови наступне.

16.09.2015 р. між боржником та ОСОБА_10 укладено договір комісії, відповідно до якого комісіонер (ОСОБА_10І.) зобов’язується за дорученням комітента (боржника) за плату (винагороду) вчинити від свого імені, але за рахунок комітента усі необхідні дії та правочини, спрямовані на погашення існуючої та/або такої, що може виникнути у майбутньому, заборгованості комітента перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019, яка існуватиме станом на 01 січня 2016 року.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Судом встановлено, що на виконання договору комісії від 16.09.2015 р. ОСОБА_10 29.01.2016 р. було сплачено заборгованість боржника перед ПАТ «Укрсоцбанк», яка існувала на момент погашення, у розмірі 80 436,00 грн., на внутрішньобанківський рахунок, вказаний для погашення заборгованості боржника у додатковій угоді №11 до кредитного договору від 09.12.2013 р. та у вимозі банку до боржника за вих. №08.42-186/67-11706 від 11.06.2015 р. Факт погашення заборгованості на вказаний у кредитному договорі внутрішньобанківський рахунок підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, а саме: квитанцію № 0.0.498013950.1 від 29.01.2016 р., листом ПАТ «Укрсоцбанк» до ПАТ КБ «Приватбанк» від 04.02.2016 р. та банківською випискою від 29.02.2016 р.

Таким чином, внаслідок погашення ОСОБА_10 вимог ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі договору комісії у розмірі 80 436,00 грн., станом на момент розгляду заяви ПАТ «Укрсоцбанк» з кредиторськими вимогами до боржника, зобов’язання боржника перед банком є виконаним, а тому в силу ст. 599 Цивільного кодексу України воно є припиненим.

Доводи банку про заміну ПАТ «Укрсоцбанк» на ОСОБА_10 як кредитора боржника та порушення боржником мораторію на задоволення вимог кредиторів є невірним, виходячи з наступного.

          Підстави заміни кредитора у зобов’язанні передбачені ст. 512 Цивільного кодексу України. Доводи банку про те, що договір комісії є підставою для заміни кредитора у зобов’язанні, а тому підлягав укладенню у нотаріальній формі не підтверджуються нормами цивільного законодавства.

Відповідно до Глави 69 Цивільного кодексу України договір комісії є договором про надання послуг. В силу ст. 1011 Цивільного кодексу України договір комісії не є договором про відступлення права вимоги, на підставі якого відбувається заміна кредитора у зобов’язанні. Жодних договорів про відступлення права вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» на ОСОБА_10 у матеріалах справи не міститься. У зв’язку з цим доводи банку про порушення боржником ст. 513 Цивільного кодексу України є необґрунтованими.

Також суд вважає недоведеними посилання ПАТ «Укрсоцбанк» на порушення боржником ст. 19 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Так, відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Судом встановлено, що ОСОБА_10 було погашено зобов’язання боржника на внутрішньобанківський рахунок, вказаний у кредитному договорі та вимозі до боржника для погашення заборгованості. Тобто боржником після порушення провадження у справі про банкрутство не вчинялося жодних дій щодо погашення заборгованості перед ПАТ «Укрсоцбанк» за рахунок власних грошових коштів, ні щодо передачі таких коштів ОСОБА_10 для погашення заборгованості. Таким чином, суд дійшов до висновку, що боржником не порушено ст. 19 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Крім цього, суд зазначає, що у зв’язку з тим, що сума заборгованості у розмірі 80 436,00 грн. була сплачена ОСОБА_10, то відповідно до ст. 1024 Цивільного кодексу України у ОСОБА_10 виникло право на відшкодування витрат, пов’язаних з виконанням договору комісії від 16.09.2015 р.

Оскільки, право вимоги ОСОБА_10 до боржника щодо відшкодування заборгованості за договором комісії від 16.09.2015 р. виникло після порушення провадження у справі про банкрутство, то такі вимоги не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, оскільки вони є поточними.

Таким чином, суд погоджується з позицією боржника та розпорядника майна боржника, та відхиляє вимоги ОСОБА_10, заявлені у повідомлені до суду за вх.№537/16 від 03.02.2016 р., у розмірі 82 044,72 грн., з яких: 80 436,00 грн. відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням обов'язків за договором комісії від 16.09.2015 р. та 1 608,72 грн. комісійної винагороди за договором комісії від 16.09.2015 р.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 1, 2, 23, 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» (вул. Ковпака, 29, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 00039019) у включенні грошових вимог в сумі 134 588 582,51 грн. (з яких: 97 884 394,98 грн. – заборгованість по тілу кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом та інфляційні витрати; 36 520 671,53 грн.–неустойка за несвоєчасне повернення кредиту та повернення відсотків за користування кредитом; 151 080,00 – витрати за вчинення виконавчих написів на договорах застави від 07.09.2010 р. та сплачений судовий збір по справі №904/6929/15 про стягнення заборгованості; 2436,00 грн. – судовий збір за подання заяви з кредиторськими вимогами у справі про банкрутство) до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-союз».

Суддя                                                                                  Чорній Л.З.