Справа № 452/2532/14 Головуючий у 1 інстанції: Кравців В.І.

Провадження № 22-ц/783/572/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Т. Г.

Категорія:34

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого – Мусіної Т.Г.

суддів – Бермеса І.В., Савуляка Р.В.

за участі секретаря – Фейір К.О.

з участю: позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах

ОСОБА_4,

представника відповідача – адвоката ОСОБА_5,

третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до Самбірської міської ради Львівської області, з участю третіх осіб на стороні відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, про відшкодування майнової шкоди, упущеної вигоди та усунення перешкод у користуванні будинками,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернулись до суду із вказаним позовом, уточненим у грудні 2014 року, до Самбірської міської ради Львівської області, в якому просили:

- стягнути із Самбірської міської ради кошти в сумі 288 000 грн. за незаконне утримання жителів у їх будинковолодінні на протязі 12 років без плати за житло;

- стягнути із Самбірської міської ради кошти в сумі 382 000 грн. – збитки, нанесені відповідачем по причині руйнування з його вини будинковолодіння по вул. Виговського 45 та 45-а в м.Самборі Львівської області, внаслідок чого будівлі потребують капітального ремонту;

- стягнути із Самбірської міської ради збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 352 000 грн.;

- стягнути із Самбірської міської ради вартість капітального ремонту будинків № 45 та 45-а по вул. Виговського у м. Самборі Львівської області у розмірі 389 067 грн. та 117 889 грн. відповідно;

- усунути перешкоди у користуванні будинковолодінням по вул. Виговського 45 і 45-а у м. Самборі Львівської області,  проведення капітального ремонту будинків.

Свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що згідно рішення Самбірського міського суду від 05.06.1996 року за батьком позивачів ОСОБА_18 визнано право власності на будинковолодіння, що знаходиться по вул. Виговського, 45 і 45-а в м. Самборі Львівської області. У 2000 році після смерті ОСОБА_18 вказане майно за заповітом успадкувала мати позивачів ОСОБА_19 Згідно договору дарування від 27.12.2004 року 13/15 частин вказаного будинковолодіння ОСОБА_19 подарувала ОСОБА_2 ОСОБА_4 - інвалід дитинства першої групи, опікуном котрого  є  ОСОБА_3, став власником 2/15 частин цього будинковолодіння згідно чинного законодавства.

ОСОБА_2, будучи власником 13/15 частин зазначеного будинковолодіння, неодноразово звертався до Самбірської міської ради, з вимогою звільнити займані житлові приміщення мешканцями, котрі згідно рішення Самбірського міського суду від 05.06.1996 року повинні бути відселені з цього будинковолодіння.

Здійснюючи виконавче провадження, ВПВР ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області накладав штрафи на голову Самбірської міської ради, проте рішення суду не виконано і 12.09.2005 року Самбірським міжрайонним прокурором було порушено кримінальну справу за фактом невиконання рішення суду посадовими особами Самбірської міської ради за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, однак, Самбірська міська рада постійно мотивувала невиконання зазначеного рішення суду тим, що на протязі 1996 - 2006 років вільних приміщень у житловому фонді Самбірської міської ради не було і тому виконати рішення суду про відселення жителів із будинковолодіння по вул. Виговського 45 і 45-а є неможливим.

У 2008 році ОСОБА_2 подав до суду позов про виселення жильців з його будинковолодіння без надання їм жилого приміщення, котрі, проживаючи у його будинковолодінні, не платили йому за користування житлом, не були прописані, але суд відмовив йому у позові за безпідставністю позовних вимог.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 12 грудня 2013 року зобов’язано державу Україну виконати рішення Самбірського міського суду від 05.06.1996 року. На неодноразові звернення Уповноваженого Європейського суду з прав людини, Державної виконавчої служби України Самбірська міська рада протягом восьми місяців не реагує і не виконує рішення місцевого та Європейського суду з прав людини.

Позивачі зазначають, що за останні чотири роки спірний будинок повністю доведений до руйнації, а саме: обвалилась стеля у трьох кімнатах, перегнили балки перекриття внаслідок промокання покрівлі, стіни дали тріщини, повністю прогнила підлога в кімнатах, а жильці будинку не дають змогу провести капітальний ремонт, управління газового господарства відмовляється відключити газ, внаслідок чого вони, позивачі, зазнали великих матеріальних втрат.

Мешканці цього будинковолодіння із 2002 року відмовляються укласти з ОСОБА_2 договір оплати за проживання, внаслідок чого вони, позивачі, понесли великі фінансові збитки, а Самбірська міська рада відмовляється компенсувати ці збитки. Сума фінансових збитків, нанесених їм із 25.09.2002 року, тобто з часу зняття будинковолодіння по вул. Виговського 45 і 45-а з балансу ЖЕК № 2, внаслідок несплати їм, позивачам, плати за користування їхнім житлом жильцями будинку становить 288 000 грн.

Сума матеріального збитку, нанесенного з вини Самбірської міської ради через руйнацію будинковолодіння по вул. Виговського 45 і 45-а, внаслідок чого воно підлягає капітальному ремонту, становить 582 000 грн. вартість якого встановила незалежна експертна комісія у сумі 582 000 гривень.

Також позивачі вказують, що такими незаконними діями відповідача їм заподіяно збитки у виді упущеної вигоди, так як за період з 25 вересня 2002 року по 25 грудня 2014 року за користування їх, позивачів, житлом, вони отримали б плату в розмірі 352 000 грн.

Вартість капітального ремонту будинків по вул. Виговського 45 та 45-а в м. Самборі ОСОБА_20 ліцензованою експертною організацією оцінено в розмірі 389 067 грн. та 117 889 грн. відповідно.

Посилаючись на вказане, просили задовольнити їхній позов на підставі ст.ст. 22, 391 ЦК України.

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 жовтня 2015 року позов задоволено частково та зобов’язано Самбірську міську раду Львівської області усунути перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у проведенні капітального ремонту будинків №№ 45 та 45-а по вул. Виговського в м. Самборі Львівської області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за недоведеністю позовних вимог.

Рішення суду оскаржили позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи осіб, які з’явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

З матеріалів справи вбачається, що позивач у справі ОСОБА_2 та його брат ОСОБА_4 Є співвласниками відповідно по 13/15 та 2/15 ідеальних частин будинковолодіння, яке складається з двох жилих будинків без господарських споруд по вул.Виговського № 45-45а у м. Самборі Львівської області.

До будинковолодіння належать два жилі будинки: цегляний жилий будинок загальною площею 151,5 кв.м., який в цілому має 9 кімнат жилою площею 112,4 кв.м. та три кухні, що значиться під № 45, та шлакобетонний жилий будинок загальною площею 47,0 кв.м., який має дві жилі кімнати жилою площею 27,5 кв.м та дві кухні, який значиться під № 45-а.

Позивач ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом І групи внаслідок душевного захворювання і рішенням Самбірського міського суду Львівської області від 17 жовтня 1996р. визнаний недієздатним (а.с. 25 т.1), опікуном якого за рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25 червня 2010 року встановлено ОСОБА_3 (а.с. 26 т.1).

Відповідно до витягів з реєстру прав власності № 6023233 та № 6023114 від 24.12.2004р. ОСОБА_4 набув право приватної власності в розмірі 2/15 частин будинковолодіння

№ 45-45а по вул. Виговського у м. Самборі на підставі свідоцтва про право на спадщину (р.№ 2-889/09.09.2001р. виданого Самбірською держнотканторою, після смерті його батька ОСОБА_18.

Відповідно до витягів з реєстру прав власності № 6202301 від 13.01.2005р. та № 7104586 від 26.04.2005р. ОСОБА_2 набув право приватної власності в розмірі 13/15 частин будинковолодіння № 45-45а по вул. Виговського у м. Самборі на підставі договору дарування від 27.12.2009р. (р. № 5048), укладеного в його користь матір’ю ОСОБА_19, якій це майно належало на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Самбірською державною нотаріальною конторою 03.09.2001р. після смерті її чоловіка ОСОБА_18 (а.с. 14 т.1).

З вищезазначених витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що на час набуття позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 права власності на вищевказане будинковолодіння, вартість будинку № 45-а становить 7578 грн. з відсотком зносу 51; вартість будинку № 45 становить 29542 грн. з відсотком зносу 52.

Рішенням Самбірського міського суду Львівської області від 05 червня 19996р. у справі за позовом ОСОБА_18 до Самбірської міської ради народних депутатів, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_8, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_26, ОСОБА_27 про встановлення права власності на домоволодіння, яким позов ОСОБА_18 (батько позивачів у даній справі № 454/2532/14-ц) було задоволено, встановлено, що будинки № 45 та 45-а по вул. Пацаєва (в даний час Виговського) у м. Самборі мали юридичних власників, а саме: ОСОБА_18 на підставі дарування ? частини його матір’ю 31.08.1937р., та його сестру ОСОБА_28 – ? частки на підставі договору купівлі-продажу від 1936р. Цим рішенням встановлено, що співвласники своє право власності на будинок після 1939 року та після війни не зареєстрували, співвласник

ОСОБА_2 залишив свою частину будинку у 1944р., його сестра ОСОБА_28 у 1951 році у зв’язку із засудженням і після повернення у 1956 році своєю часткою у будинку не користувалась, хоча їх майно не було конфісковане або націоналізоване.

Відповідно до ст. 68 Цивільного кодексу УРСР 1922р., який був чинний на час залишення співвласниками будинку, майно, власник якого невідомий (безхазяйне майно) переходить у власність держави в порядку, установленому спеціальним законом.

Даних про те, що будинки № 45 і 45-а були визнані безхазяйними на підставі ст. 68 Цивільного кодексу УРСР 1922р. в матеріалах цивільної та інвентаризаційної справи відсутні.

З оглянутої судом як першої та і апеляційної інстанції оригіналу інвентаризаційної справи на будинки № 45-45-а по вул. Повтурній у м. Самборі (згодом назви Пацаєва, Виговського) вбачається, що обидва будинки № 45 та 45-а побудовані у 1917р. (а. 56 та 62 інвент. справи – акти загальних оглядів житлових будинків) та в оціночних актах № 1 та № 2 від 09.06.1950р. їх користувачем зазначена міськрада, а їх зношеність станом на червень 1950р. відповідно складала 34,60 % та 36 % (а. 26-27 інвент. справи).

Таким чином на час набуття права власності на будинки № 45 та 45-а у 1936-1937 роках попередніми власниками ОСОБА_18 та ОСОБА_28 та на час залишення їх цими власниками вказані будинки вже перебували у користуванні понад 20-30 років та мали зношеність понад 30 %, хоча власники зобов’язані були утримувати своє майно у належному стані.

Відповідно до п. 17 Інструкції Міністерства комунального господарства УРСР від 31 січня 1966р. «Про порядок реєстрації будинків і домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР», яка була чинна до 13.12.1995р., в разі пред'явлення заявником договорів купівлі-продажу або дарування, міни, свідоцтва про право на спадщину чи інших документів, що свідчать про право власності на будинок або на землю, які були видані громадянам ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_20, Ровенської, Івано-Франківської (колишньої Станіславської), Тернопільської, Чернівецької та колишньої Ізмаїльської областей Української РСР до того, як ці області увійшли до складу СРСР, питання про можливість оформлення права власності на будинок і видачу свідоцтва про це в кожному окремому випадку може бути вирішено виконкомом місцевої ОСОБА_5 депутатів трудящих з додержанням правил, зазначених в пп. 10 - 13 цієї інструкції, проте юридичні співвласники будинків № 45 та 45-а ОСОБА_18 та ОСОБА_28 цим своїм правом не скористались та не зареєстрували своє право власності на вказані будинки відповідно до положень вказаної Інструкції та фактично залишили безгосподарним своє майно, хоча відповідно до норм ЦК України 1963р. зобов’язані були утримувати своє майно та проводити його необхідний ремонт.

З наявного в матеріалах інвентаризаційної справи витягу з рішення виконкому Самбірської міської ради депутатів трудящих № 330-а від 18 вересня 1975р. вбачається, що будинки № 45 та 45-а по вул. Пацаєва в м. Самборі (на даний час вул. Виговського), які знаходились в оперативному управлінні ЖЕК № 2 були передані Самбірській міській раді на праві власності (а.с. 45 інвент. справи).

Таким чином, до передачі Самбірській міській раді на праві власності вказаних будинків № 45 та 45-а у неї були відсутні юридичні обов’язки по проведенню необхідного ремонту вказаних будинків, які за останніми даними від 10.11.1971р. визначення зносу по технічному стану конструктивних елементів до прийняття вказаного рішення № 330-а від 18.09.1975р. мали зношеність відповідно 40 % та 29 % (а.с. 37-38 інвент. справи).

Таким чином доводи позивачів про те, що будинки № 45 та 45-а по вул. Виговського в м.Самборі почали руйнуватись саме з часу володіння ними органами місцевої влади не заслуговують на увагу як голослівні.

Як власник жилих будинків № 45 та 45-а міська рада правомірно розпорядилась житлом та у 4-х квартирах вказаних будинків на даний час на законних підставах проживають та зареєстровані сім’ї третіх осіб у даній справі, які не підлягають виселенню без надання іншого житла.

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 05 червня 1996р. за ОСОБА_18 визнано право власності на усе будинковолодіння №45 і 45-а по вул. Пацаєва в м. Самборі (на даний час вул. Виговського) з врахуванням документів про його право власності від 1937р. та право власності його сестри ОСОБА_28 за 1936р. (а.с. 25-26).

Відповідно до висновку № 2377 судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі № 452/2532/14ц від 23 вересня 2015р. не виявлено можливим встановити, чи за своїм технічним станом будинки № 45 та 45-а по вул. Виговського в м. Самборі Львівської області потребували капітального ремонту станом на червень 1996р. (а.с. 46-48 т.2).

Таким чином позивачами не доведено, що у період з 18 вересня 1975р. до 05 червня 1996р. технічний стан будинків № 45 та 45-а погіршився з вини Самбірської міської ради.

З часу набуття ОСОБА_18 права власності на будинки № 45 і 45-а по вул. Виговського в м. Самборі по судовому рішенню 1996р. (зареєстроване в Самбірському БТІ 20.01.1997р. № 427) обов’язок по його належному утриманню до дня смерті ОСОБА_18 02 лютого 2000р. лежав на ньому як на власнику відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про власність», чинної у період перебування вказаних будинків у власності ОСОБА_18, а згодом на його спадкоємцях, які прийняли спадщину – дружині ОСОБА_19 та сину ОСОБА_4

Рішенням IV сесії IV скликання Самбірської міської ради від 25 вересня 2002р. № 9 на виконання Самбірського міського суду від 05.06.1996р. по цивільній справі № 285-96 про встановлення права власності за ОСОБА_18 та у зв’язку з наявністю нових власників – спадкоємців ОСОБА_19 та ОСОБА_4, дозволив житлово-експлуатаційній конторі № 2 м. Самбора зняти з балансового рахунку підприємства жилі будинки № 45 та 45-а по вул. Виговського в м. Самборі та передати їх належним власникам.

Зобов’язано начальників житлово-експлуатаційних контор № 1 та № 2 повністю інформувати міську раду про вивільнені комунальні квартири та нежилі приміщення, які можуть бути переобладнані під житло для відселення мешканців з будинків № 45 та 45-а по вул. Виговського в м. Самборі за їхньою згодою, згідно рішення суду.

Таким чином, до набуття позивачами у даній справі права власності на вказані будинки, ці будинки належали їх батьку з 1996р. та матері з 2001р., тому доводи про те, що майнова шкода майну, а також витрати необхідні для його відновлення, завдані виключно по вині Самбірської міської ради, не знайшли підтвердження в судовому засідання, тому суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відмову у позові в частині стягнення збитків у виді упущеної вигоди у зв’язку з неодержанням доходів від здачі квартир в будинках № 45 і 45-а в найм, оскільки мешканці, які проживають в цих будинках на законних підставах, зберегли відносини найму з Самбірською міською радою, яка надавала їм це житло, до їх виселення з наданням іншого житла у встановленому законом порядку.

Належних доказів, які б підтвердили можливість одержання позивачами доходів від здачі житла (низької якості) в найм іншим мешканцям у будинках № 45 і 45-а в зазначених позивачем розмірах, суду не надано.

Ураховуючи, що визначеним висновком судово-будівельної експертизи від 23.09.2015р. ступінь фізичного зносу кожного будинку № 45 (56 %) та 45-а (53 %) на день розгляду справи судом першої інстанції свідчить про необхідність проведення їх капітального ремонту, який позивачі мають намір провести, в підтвердження чого надали кошториси на проведення капітального ремонту, проте цьому заважає не відселення мешканців, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про необхідність покладення на Самбірську міську раду обов’язку про усунення перешкод позивачам у проведенні капітального ремонту.

Судом встановлено, що на виконання рішення суду від 05.05.1996р. про відселення мешканців з будинків № 45 та 45-а по вул. Виговського у м. Самборі рішенням виконавчого комітету Самбірської міської ради від 11 липня 2014р. № 230 нежитлова будівля № 3 по вул. Кобільника в м. Самборі загальною площею 349,58 кв.м. переведена в житлову будівлю, доручено відділу архітектури і містобудування розробити проекту документацію щодо розподілу приміщень першого та другого поверху на 4 окремі ізольовані квартири (а.с. 215 т.2).

Рішенням виконавчого комітету № 328 від 23 жовтня 2014р. для практичного виконання рішення суду від 05.05.1996р. та рішення Європейського суду з прав людини від 12.12.2013р. в частині відселення громадян з житлових будинків № 45 і 45-а по вул. Величковського в м. Самборі, затверджено розподіл приміщень 1 та 2 поверхів житлового будинку № 3 по вул. Кобільника в м. Самборі на 4 окремі ізольовані квартири із визначенням житлової та загальної площі та присвоєно квартирам окремі внутрішньо будинкові номери (а.с. 217 т.2).

Рішенням виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області № 392 від 24 грудня 2014р. проведено розподіл квартир в житловому будинку № 3 по вул. Кобільника в м.Самборі для відселення мешканців (а.с. 218 т.2).

Рішенням VI позачергової сесії Самбірської міської ради від 13 січня 2016р. затверджено бюджет м. Самбора на 2016 рік, додатком № 5 до якого передбачено кошти на реконструкцію будівлі № 3 по вул. Кобільника у м. Львові (а.с. 219-220, 221 т.2).

Таким чином відповідачем вчинені дії по усуненню перешкод для позивачів у користуванні їх власністю.

Враховуючи, що суд першої інстанції повно і правильно встановив фактичні обставини справи, застосував закон, який поширюється на зазначені правовідносини, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку про те, що судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які є підставами для скасування рішення суду, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий Т.Г. Мусіна

Судді: І.В. Бермес

ОСОБА_31