Апеляційний суд Черкаської області

м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 18033, (0472) 37-23-83

Справа № 11-95, 2010 року Головуюча по 1 -й інстанції

Категорія: ст. 286 ч. 2 КК України ОСОБА_1

Доповідач в апеляційній інстанції

ОСОБА_2

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Кекуха В.Ф.

суддів: Тапала Г.К., Охріменка I.K.

за участю прокурора Гришанової Н.Д.

підсудного ОСОБА_3

розглянувши кримінальну справу за апеляцією державного обвинувача Лебедя О.В. на постанову Уманського міськрайонного суду від 7 грудня 2009 року,

в с т а н о в и л а:

Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він 14.06.2002 р. близько 16 год. 40 хв. на 215 км. + 050 метрів автодороги «Київ-Одеса», керуючи автомобілем «Вольво»- В 58 д/н 39-01-ВНО, рухаючись в напрямку м. Київ, грубо порушуючи вимоги п.п. 1.2, 10.1, 11.3, 13.4 Правил дорожнього руху України, згідно яких в Україні встановлено правосторонній рух, не дотримуючись під час руху правого краю проїзної частини дороги, перед початком перестроювання та будь-якою зміною напрямку руху, не переконавшись, що це буде безпечним i не створить перешкод іншим учасникам руху, на дорозі з двостороннім рухом, яка має по одній смузі руху в кожному напрямку, де виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкод, де при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу та якщо зустрічний роз'їзд утруднений, водій, на смузі руху якого є перешкода чи габарити транспортного засобу, яким він керує, заважають зустрічному руху, повинен дати дорогу, - здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 з напівпричепом МАЗ -9380, д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який рухався в напрямку м. Одеса, внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ст. 286 ч. 2 КК України.

Спрямовуючи справу на додаткове розслідування, суд першої інстанції в своій постанові зіслався на те, що органами досудового слідства допущена така неповнота i неправильність, яка не може бути усунутою в ході судового розгляду справи.

Зокрема, він констатував про цілий ряд порушень допущених при:

- неодноразовому закритті та зупиненні провадженням справи;

- призначенні судово-автотехнічних, судово-медичних експертиз, не ознайомлення з висновками яких призвело до порушення права на захист ОСОБА_3;

- ігноруванні продовження строків досудового слідства;

- порушенні вимог ст. 64 КПК України щодо обставин, які підлягають доказуванню в кримінальній справі (подія, мотиви злочину, дані про винуватість, дат про особу, а також тi, що обтяжують або пом'якшують покарання, характер i розмір шкоди тощо);

- порушенні вимог ст. 22 КПК України в частині того, що органами досудового слідства так i залишилися неспростованими доводи ОСОБА_3 про те, що ДТП мало місце з вини водія МАЗа ОСОБА_4;

- первісному огляду місця пригоди, який був поверховим, не професіональним, а складені документи - юридично неграмотними тощо.

Суд також зосереджував увагу на допущені процесуальні порушення при призначенні однієї iз судово-автотехнічних експертиз (01.06.2007р.) слідчим Чмутом Ю.П., що призвело до протилежності висновків в порівнянні з іншими, нівелювання доказової сили окремих з них та неможливості без призначення додаткової експертизи дати оцінку їx висновкам.

Суд, крім перелічених, навів i інші доводи в підтвердження свого висновку про необхідність повернення справи на додаткове розслідування.

Не погоджуючись з таким висновком, прокурор, який брав участь у розгляді справи, в апеляції наголошує на необгрунтованості судового рішення i вважає, що досудове слідство провело вci можливі i необхідні слідчі дії по справi, якими повністю доведена винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину.

Biн просить скасувати постанову суду а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду зi стадії попереднього розгляду.

Іншими учасниками судового розгляду дану постанову не оскаржено. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора, який підтримав апеляцію свого колеги, підсудного ОСОБА_3, який заперечував апеляцію, перевіривши справу та обміркувавши доводи, підстав для її задоволення колегія суддів не знаходить.

Кримінальна справа щодо ОСОБА_3 тривалий час не знаходить свого вирішення, неодноразово органами досудового слідства закривалась iз-зa відсутності в діях обвинуваченого складу злочину. При цьому слідчі, посилаючись на зібрану ними доказову базу, стверджували, що причиною ДТП були не кримінально-карані дії ОСОБА_3, а серцевий напад у потерпілого водія ОСОБА_4, який зумовив некерованість ним транспортного засобу, ви'їзд на смугу зустрічного руху та зіткнення автобуса з автомобілем. Легітимність доказів з цього приводу в той період не оспорювалась i сумнівів не викликала, так само як i висновок судово-автотехнічної експертизи (т. 1 а.с. 163-165).

Після прийняття слідчим Чмутом Ю.П. 27.04.2007 року справи до свого провадження (т.1 а.с. 206) останнім 01.07.2007 року з незрозумілих мотивів виноситься «постанова про призначення автотехнічної експертизи», де постановлено ряд питань, які не були спрямовані на встановлення істини по справi, оскільки дільниця дороги, де трапилось ДТП вже була реконструйованою, через що повний та об'єктивний висновок експертам зробити лише шляхом натурального моделювання (співставлення) пошкоджених транспортних засобів було неможливо. Однак її висновок, де винним в порушенні ПДР Украши є лише ОСОБА_3, слідчим беззастережно покладено в основу обвинувачення. Ним же в підтвердження своєї позиції здобуто i суперечливі дані про сумнівність знаходження потерпілого ОСОБА_4 в стані серцевого нападу.

Як вбачається з протоколу судового засідання, змісту судового рішення, що оскаржується, суд наведені вище та iншi неправильності досудового слідства намагався усунути шляхом більш повного допиту підсудного, свідків, отримання письмових даних на проведені запити, скрупульозного i всебічного дослідження фактичних обставин ДТП, намагання встановити причинний зв'язок між діями обох водіїв та наслідками, що наступили тощо, однак усунути прогалини та неправильності досудового слідства так i не зміг.

За таких обставин, коли у справі внаслідок нецілеспрямованих, різнобічних дій слідчих, допущені icтотні порушення кримінально-процесуального закону, строків досудового слідства i, при цьому, мають місце процесуально слабкі їx намагання, незважаючи нi на що, закінчити розслідування справи та спрямувати її до суду, останній, на думку колегії суддів, не в змозі винести будь-яке судове рішення, окрім повернення справи на додаткове розслідування.

Виходячи з цього, колегія суддів повністю погоджується iз висновками суду, які перелічувались вище та досліджувались під час апеляційного розгляду справи.

В ході додаткового розслідування, крім вимог викладених у постанові суду першої інсттанції, необхідно зосередити увагу органу досудового слідства на безумовне виконання вимог ч. 4 ст. 120 КПК України та загальних положень ст.ст. 4,5,6, 21, 22 КПК з тим, щоб встановити істину в даній справі та прийняти процесуально-правильне рішення чи дати змогу це зробити судовому органу.

Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляцію державного обвинувача Лебедя О.В. залишити без задоволення, а постанову Уманського міськрайонного суду від 7 грудня 2009 року щодо обвинуваченого за ст. 286 ч. 2 КК України ОСОБА_5 про повернення кримінальної справи прокурору Уманського району на додаткове розслідування - без змін.

Головуючий

Судді