ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року Справа № 903/683/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),

суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на ухвалу та постановугосподарського суду Волинської області від 20.10.2015 Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2015

у справі№ 903/683/14 господарського суду Волинської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

доДержавного комунального підприємства "Луцьктепло"

простягнення 1 549 310,13 грн.,

за заявоюДержавного комунального підприємства "Луцьктепло"

провідстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 09.10.2014 у справі № 903/683/14,

за участю представників:

від позивача не з'явився

від відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 09.10.2014 у справі № 903/683/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.12.2014, позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") задоволено частково; стягнуто з Державного комунального підприємства "Луцьктепло" (далі - ДКП "Луцьктепло") 769 078,58 грн., з них 465 320,22 грн. пені, 253 929,47 грн. відсотків річних, 49 828,89 грн. інфляційних, а також 29 341,18 грн. витрат на оплату судового збору; у решті позову відмовлено.

На виконання рішення суду від 09.10.2014 у справі № 903/683/14 господарським судом Волинської області видано наказ від 23.01.2015.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2015 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 у справі № 903/683/14 залишено без змін.

12.10.2015 ДКП "Луцьктепло" звернулося до господарського суду Волинської області з заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 09.10.2014 у справі № 903/683/14, у якій просило суд відстрочити виконання вказаного рішення до 31.12.2016.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 20.10.2015 у справі № 903/683/14 (суддя Костюк С.В.) заяву ДКП "Луцьктепло" про відстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 09.10.2014 у справі № 903/683/14 до 31.12.2016 задоволено частково. Відстрочено виконання рішення господарського суду Волинської області від 09.10.2014 у справі № 903/683/14 до 01.05.2016.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 (колегія суддів у складі: Василишин А.Р. - головуючий, Гулова А.Г., Олексюк Г.Є.) ухвалу господарського суду Волинської області від 20.10.2015 у справі № 903/683/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Волинської області від 20.10.2015 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у справі № 903/683/14, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені ухвалу та постанову і відмовити у задоволенні заяви ДКП "Луцьктепло" про надання відстрочки виконання рішення суду у даній справі у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.02.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 01.03.2016 о 10 год. 55 хв.

26.02.2016 до Вищого господарського суду України надійшли письмові заперечення ДКП "Луцьктепло" на касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України", у яких відповідач проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані ухвалу та постанову - без змін.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористались.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи заяву про відстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 09.10.2014 у справі № 903/683/14, ДКП "Луцьктепло" послалося, зокрема, на наявність кредиторської та дебіторської заборгованості, що виникла через несвоєчасну оплату споживачами послуг з теплопостачання, які надаються відповідачем. Відповідач також вказав, що всупереч вимогам ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, які встановлюються Національною комісією, не забезпечують відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тобто не покривають дійсних фактичних затрат, понесених комунальним підприємством. За твердженням заявника, зазначені ним обставини спричинили збитковість підприємства та його важке фінансово-економічне становище. Також, відповідач зазначив про те, що з 20.05.2015 він не надає послуги з централізованого постачання гарячої води у зв'язку з припиненням постачання газу на котельні підприємства постачальником, тому у підприємства відсутні надходження грошових коштів від споживачів. Як зазначив відповідач, у нього не вистачає коштів для виплати заробітної плати, сплати податків, оплати спожитої електроенергії, води, фінансування робіт по плановим ремонтам котелень та теплових мереж.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Господарський процесуальний кодекс не обмежує право господарського суду певними обставинами, за наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих обставин та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

При цьому, норми чинного господарського процесуального законодавства не містять визначення "винятковий випадок", тому це поняття є оціночним.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пп. 7.2 п. 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів, у тому числі населення та державних органів, в теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання.

На підтвердження доводів щодо винятковості обставин, які ускладнюють виконання рішення, відповідачем надано суду, зокрема, такі докази:

- довідку № 5214/05 від 07.10.2015;

- довідку № 5215/05 від 07.10.2015;

- довідку від 23.09.2015 № 5039/05, яка видана відповідачем, про те, що станом на 01.09.2015 дебіторська заборгованість ДКП "Луцьктепло" за послуги з теплопостачання становить 32 376,3 тис. грн., з них: міський бюджет - 42 тис. грн.; державний бюджет - 576,4 тис. грн.; інші - 3 685,7 тис. грн.; населення - 27 710,5 тис. грн.; субсидії - 207 тис. грн. Заборгованість державного бюджету з різниці в тарифах становить 12 885,6 тис. грн.;

- довідку від 11.08.2015 № 4482/14, в якій зазначено, що кредиторська заборгованість підприємства-боржника станом на 01.08.2015 складає 114 607,6 тис. грн. та включає в себе: 48 583,6 тис. грн. заборгованості перед позивачем, 24 175,9 тис. грн. - перед ДК "Газ України", 1 701,1 тис. грн. - перед ПАТ "Волиньобленерго", 4 665,7 тис. грн. - перед КП "Луцькводоканал", 28 209,9 тис. грн. - перед ТОВ "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія", 206,4 тис. грн. - перед АТ "СКФ "Україна", 31,2 тис. грн. заборгованості зі сплаті податку за землю за липень 2015 року, 2 736,4 тис. грн. - із заробітної плати, 1 140,8 тис. грн. боргу зі сплати податку із з/плати;

- звіт про фінансові результати відповідача за І півріччя 2015 року, які підтверджують понесення комунальним підприємством збитків у розмірі 22 701 тис. грн.;

- довідку, яка підписана головним бухгалтером відповідача, в якій зазначено, що станом на 16.09.2015 залишок грошових коштів на поточних рахунках відповідача становив 21 852,86 грн.;

- інформацію по роботі з боржниками станом на 01.07.2015 (за період 01.01.2010-01.07.2015) по відповідачу.

Крім того, відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 18.11.2015 надано Рівненському апеляційному господарському суду розрахунок руху грошових коштів по відповідачу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наданих до матеріалів справи документів, на підприємстві ДКП "Луцьктепло" склалась складна економічна ситуація, яка виникла у зв'язку із збитковістю послуг з теплопостачання.

При цьому, апеляційним господарським судом враховано положення Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375, якими передбачено надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Водночас, апеляційний господарський суд вказав, що ДКП "Луцьктепло" не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачає теплову енергію по вартості, нижчій її собівартості; на підприємстві склалась складна економічна ситуація, яка виникла у зв'язку зі збитковістю послуг з теплопостачання; однією з причин тяжкого економічного стану відповідача є дефіцит коштів, пов'язаний з хронічними неплатежами, в основному, з боку населення за спожиті послуги; крім населення, несвоєчасно розраховуються з відповідачем бюджетні установи (організації), з причин несвоєчасного їх фінансування з місцевого та державного бюджетів; субвенції, які надаються державою, не мають постійного чинного правового механізму з компенсації витрат з різниці в тарифах на теплову енергію, тому виплата такої компенсації та строки виплати у повній мірі залежать від своєчасного внесення законодавчим органом таких витрат до закону про державний бюджет на кожний рік, від фінансування в даному бюджетному році у повному обсязі цих витрат згідно з витратами, передбаченими законом про державний бюджет, від строку виконання виконавчими органами влади обов'язків з перерахування закладених витрат бюджету у вигляді субвенцій до отримувачів.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, із заяви відповідача про відстрочку виконання судового рішення вбачається, що з 20.05.2015 відповідач не надає послуги з централізованого постачання гарячої води у зв'язку з припиненням постачання газу на котельні підприємства.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій враховано, що відповідачем вживаються усі можливі заходи для стабілізації та забезпечення сталого функціонування підприємства в умовах зростання кризових явищ в Україні, вживаються передбачені законом заходи зі стягнення заборгованості з боржників, зокрема, населення та бюджетних організацій, з оплати за спожиті послуги з теплопостачання.

Так, у матеріалах справи наявна інформація по роботі з боржниками станом на 01.07.2015, з якої вбачається таке: боржники, матеріали по яких подані до суду, всього на суму 43 984,7 тис. грн.; прийнято судових рішень всього на суму 38 076,5 тис. грн.; оплачено споживачами по судових рішеннях без залучення виконавчої служби всього на суму 1 181,0 тис. грн.; судові рішення, передані на виконання до виконавчої служби, всього на суму 37 463,6 тис. грн.; повернуто виконавчою службою без виконання всього на суму 20 766,8 тис. грн.; стягнуто через виконавчу службу всього на суму 4 942,9 тис. грн.

Також, судами попередніх інстанцій було враховано таку обставину як очікуване в опалювальному сезоні 2015 року отримання коштів від споживачів і можливість виконання рішення у даній справі.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції враховано і те, що згідно з поданим розрахунком руху грошових коштів по ДКП "Луцьктепло" щодо реального виконання судового рішення, відповідач планує (з урахуванням відстрочки) почергове погашення сум, присуджених до стягнення вказаним судовим рішенням.

При вирішенні питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду господарські суди врахували характер спору, ступінь вини відповідача у виникненні спору, специфіку господарської діяльності боржника, його фінансовий стан, інтереси сторони, на користь якої слід сплатити кошти.

Так, суди врахували, що відповідач має стратегічне значення для регіону, в якому він здійснює господарську діяльність, оскільки основним видом його діяльності є постачання пари та гарячої води, а основними споживачами підприємства є населення, підприємства, установи, організації, органи державної влади і місцевого самоврядування, що фінансуються із державного бюджету, а також зважили на можливість зупинення роботи такого підприємства внаслідок негайного примусового виконання рішення і, як наслідок, загрозу його банкрутства та масове скорочення працівників. Водночас, судами враховано те, що рішенням суду від 09.10.2014 у даній справі присуджено до стягнення лише пеню, інфляційні та відсотки річних, оскільки вартість отриманого газу відповідачем була повністю сплачена.

Поряд з цим, розглядаючи питання щодо відстрочки виконання рішення суду, господарські суди попередніх інстанцій врахували також матеріальні інтереси позивача (стягувача).

З огляду на викладене, з урахуванням принципу забезпечення збалансованості інтересів як боржника, так і стягувача, суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що негайне виконання рішення суду тільки погіршить фінансове становище відповідача і може призвести до його банкрутства та зупинення усього технологічного процесу виробництва комунальних послуг і, як наслідок, до неможливості виконання вказаного судового рішення, тоді як відстрочка виконання судового рішення дозволить акумулювати необхідні кошти для повного його виконання.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вмотивованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання судового рішення та відстрочки виконання рішення господарського суду Волинської області від 09.10.2014 у справі № 903/683/14 до 01.05.2016.

З огляду на те, що процесуальний закон не наводить навіть приблизного переліку обставин, за наявності яких може бути надано відстрочку виконання судового рішення, і покладає розв'язання цього питання безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин, колегія суддів вважає, що оскільки суди двох інстанцій зазначені обставини з'ясували, з дотриманням наведених вимог оцінили доводи сторін та докази, подані на підтвердження цих доводів, і, встановивши винятковість обставин, визнали за можливе надати відповідачу відстрочку виконання судового рішення до 01.05.2016, підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

При цьому, колегія суддів зазначає, що переоцінка обставин, які суди враховували, надаючи відповідачу відстрочку виконання судового рішення, виходить за межі касаційної інстанції, визначені ст. 1117 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 та ухвалу господарського суду Волинської області від 20.10.2015 у справі № 903/683/14 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук