РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №668/11895/15-ц

Пров. №2/668/238/16

29.02.2016 р.

Суворовський районний суд м. Херсона у складі:

головуючий суддя - Гаврилов Д.В.,

секретар - Підгрушко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» Стрюкова Ірина Олександрівна звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в якому просила стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 793503 від 20.03.2008 року та додатковою угодою до нього від 20.09.2010 року, яка становить 78644,01 дол. США, що еквівалентно 1672203,76 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_2 відповідно до укладеного кредитного договору з урахуванням додаткової угоди отримла кредит та зобов'язалась його повернути зі сплатою відсотків за користування ним. Відповідач ОСОБА_3 виступив поручителем позичальника і зобов'зався відповідати перед банком у тому ж обсязі, що і боржник. Взяті на себе зобов'язання відповідачі не виконують, що є підставою для звернення до суду з відповідними вимогами про дострокове солідарне стягнення заборгованості.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позові. В останнє судове засідання вона не з'явилась, надала суду заяву, в якій просила розглядати справу за відсутності представника позивача.

Відповідач та її представник позовні вимоги не визнали, проти їх задоволення заперечували з підстав необґрунтованості та недоведеності, надали свої письмові заперечення проти позову, просили відмовити в його задоволенні.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.03.2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» (правонаступник - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №793503, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит в сумі 122160 дол. США зі сплатою 12,89 відсотків річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту до 10.03.2028 року.

Згідно додаткової угоди № 1 від 20.09.2010 року сторонами погоджено зміни до вказаного кредитного договору шляхом викладення його в новій редакції та затверджено новий графік повернення кредитних коштів.

В якості забезпечення виконання зобов'язань щодо погашення кредиту та інших платежів між ВАТ КБ «Надра» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки №793503/1 від 20.03.2008 рок, відповідно до якого поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, як солідарні боржники.

Крім того, для забезпечення кредитних зобов'язань між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якої є житловий будинок № 8 по вул. 7 Польовій в м. Херсоні, придбаний за отримані в кредит кошти.

На час розгляду справи кредитні зобов'язання за кредитним договором відповідачами не виконані.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 553 ЦПК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання та порушення ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники та поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлене договором поруки.(ч.ч.1 та 2 ст. 554 ЦПК України).

Згідно вимог ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Так, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» до відповідача ОСОБА_3, як до поручителя, не підлягають задоволенню, оскільки договір поруки № 793503/1 від 20.03.2008 року є припиненим, починаючи з 20.09.2010 року, у зв'язку із внесенням змін до основного зобов'язання без згоди поручителя, що призвело до збільшення обсягу його відповідальності.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Приклади збільшення обсягу відповідальності поручителя, наведені у постанові Верховного Суду України від 21.05.2012 року у справі № 6-18цс11, де збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Згідно п. 1.1.1 додаткової угоди від 20.09.2010 року розмір необхідного платежу визначається в додатку (графіку) до цього договору. Таким графіком передбачено відстрочення виконання основного зобов'язання по кредиту, за період з 12.10.2010 року по 12.03.2011 року; підвищення суми погашення процентів з 12.04.2011 року; збільшення розміру обов'язкового мінімального платежу з суми 1434,20 дол. США (п. 3.3.1 кредитного договору) до 1456,53 дол. США. Також згідно п. 4.2. додаткової угоди була установлена додаткова відповідальність у виді неустойки за порушення окремих пунктів такої угоди, яка не була визначена у кредитному договорі.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність згоди поручителя та його обізнаність в укладанні додаткової угоди, якою фактично збільшено відповідальність позичальника, а відтак і поручителя. Додаткову угоду до кредитного договору поручитель не підписував, з ним додаткової угоди до договору поруки не укладалось.

Отже, порука ОСОБА_3 за належне виконання кредитного договору припинилась на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України.

В ході судового засідання та в письмових запереченнях відповідач та її представник зазначили про відсутність підстав для дострокового стягнення всієї суми заборгованості за кредитним зобов'язанням, у зв'язку із порушенням позивачем умов договору, що визначають порядок достроково стягнення.

Зазначені доводи суд визнає обґрунтованими з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3.3.14 додаткової угоди до кредитного договору позичальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з дати отримання повідомлення кредитора достроково повернути в повному обсязі кредит, нараховані відсотки та можливі штрафні санкції у випадках, визначених п. 3.2.3 договору.

Згідно умов п. 3.2.3 додаткової угоди кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів, комісій та можливих штрафних санкцій, у випадку затримання позичальником сплати кредиту та процентів, щонайменше на один календарний місяць.

Відповідно до п. 3.3.14.1 додаткової угоди у випадку усунення позичальником порушень, вказаних в п. 3.2.3 цього договору, в тому числі погашення простроченої заборгованості за кредитом, відсотками та можливими штрафними санкціями впродовж строку, вказаному у повідомленні кредитора, вимога щодо повернення в повному обсязі кредиту втрачає чинність.

На підтвердження виконання вищевказаних умов додаткової угоди про повідомлення позичальника та поручителя про дострокове повернення заборгованості позивачем було надано копію вимоги до позичальника, копію конверту та поштового повідомлення.

Разом з тим, відповідно до п. 7.2. додаткової угоди всі повідомлення за цим договором будуть вважатись вчиненими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані за зазначеними адресами сторін. У розділі «Реквізити та підписи сторін» адресою позичальника вказано: м. Херсон, вул. 7-а Польова, 8. Згідно конверту та поштового повідомлення банком вказано адресу: АДРЕСА_1.

Зазначене свідчить про неналежне повідомлення боржника та поручителя, про порушення позивачем умов договору, що визначають порядок достроково стягнення заборгованості та про порушення прав боржника та поручителя на досудове погашення простроченої заборгованості.

Отже, не виконання банком встановленого порядку для дострокового стягнення всієї суми заборгованості є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх передчасністю.

Суд визнав також обґрунтованими доводи відповідача відносно того, що прострочення виконання зобов'язання боржником було допущено через прострочення кредитора, що також свідчить про передчасність позовних вимог.

З матеріалів справи вбачаться, що позивачем на час ухвалення рішення у справі не враховано здійснений 05.02.2015 року відповідачем платіж за кредитним договором в сумі 38500 грн., що не заперечується сторонами та підтверджується розрахунком заборгованості і копією квитанції № 181681162 від 05.02.2015.

Відповідно до ч. 2 ст. 613 ЦК якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Згідно вимог ч. 4 цієї статті боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Таким чином, у зв'язку із не вчиненням кредитором всіх необхідних дій, до вчинення яких позичальник був позбавлений можливості виконувати свої зобов'язання, з 05.02.2015 року почався відлік часу прострочення кредитора, що тривав і до звернення банку до суду з позовом.

Крім того, суд погоджується з доводами відповідача відносно необґрунтованості розрахунку заборгованості. Оскільки штрафні санкції нараховані, починаючи з лютого 2015 року, однак в лютому місяці відповідач внесла черговий платіж, який не було враховано позивачем.

Без врахування платежу від 05.02.2015 року та розподілення суми такого платежу на погашення заборгованості за кредитом та відсотками, всі подальші нарахування банком є невірними, оскільки без часткового зменшення суми за кредитом неможливо розрахувати відсотки, які нарахуються щомісяця на залишок заборгованості.

Сума заборгованості не може бути зменшена безпосередньо судом через те, що розподілення платежу на погашення тіла кредиту та відсотків може зробити лише банк, що і є дією, до вчинення якої боржник позбавлений можливості виконувати взяті на себе зобов'язання.

Крім того, одночасне нарахування штрафу та пені у зв'язку із невиконанням позичальником свої зобов'язань по поверненню кредиту та відсотків, тобто за аналогічними порушеннями, є подвійною відповідальністю.

Зазначене відповідає правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15.

За наведених обставин позовні вимоги є передчасними і в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 526, 553, 554, 559, 610-613, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 209, 212-218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяГаврилов Д. В.