Справа №486/217/15-ц 11.03.2016 11032016 11.03.2016

Провадження №22-ц/784/424/16

Головуюча першої інстанції: Волкова О.І.

Категорія-27 Доповідач апеляційної інстанції: Галущенко О.І.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 березня 2016 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Самчишиної Н.В.

Серебрякової Т.В.

із секретарем: Горенко Ю.В.

з участю:

представників:

позивача - Ремешевського Є.А.

відповідача - ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» ( далі - ПАТ КБ «Приватбанк», або Банк ) на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21. 12. 2015 р., у справі за

позовом

ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет застави,

встановила:

13.02.2015 р. ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет застави.

Позивач зазначав, що 30.03.2007 р. з відповідачем було укладено кредитний договір № NKUCAK00090039 за умовами якого позичальник отримав 38379, 08 дол. США кредиту для придбання автомобіля, оплати разових страхових платежів, комісії та оплати за внесення до реєстру предмета застави, зобов'язавшись повернути кредитні кошти до 29.03.2014 р.

За умовами цих договорів позичальник мав щомісячними платежами у розмірі не менше 546, 62 дол. США, відповідно до графіку, погашати заборгованість перед Банком, у тому числі, частину кредиту, проценти за його користування у розмірі 12% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

За порушення цих зобов'язань, нараховується пеня у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Пеня нараховується та сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Додатковою угодою від 24.09.2012 р. збільшено період кредитування та розмір кредитної лінії до 41938, 19 дол. США., сторонами зменшено розмір наявної заборгованості за кредитом у розмірі 211, 23 дол. США, пеня встановлена у цьому ж розмірі та встановлено штраф за порушення графіку погашення кредиту понад 31 день у цьому ж розмірі, зменшено щомісячний платіж до 383,18 дол. США, а термін позовної давності збільшено до 50 років.

Додатковою угодою від 16.06.2014 р. зменшено розмір наявної заборгованості за кредитом у розмірі 332, 12 дол. США, пеня встановлена у цьому ж розмірі та встановлено штраф за порушення графіку погашення кредиту понад 31 день у цьому ж розмірі, збільшено щомісячний платіж до 403, 69 дол. США.

Внаслідок невиконання позичальником цих зобов'язань утворилась заборгованість, розмір якої станом на 31.12.2014 р. складає 12072, 67 дол. США.

Посилаючись на наявність цієї заборгованості, позивач просив про вилучення заставного автомобіля, комплекту ключів та свідоцтва про право власності, звернення стягнення на заставлене майно, яким відповідно до договору застави, укладеного з ОСОБА_7 від 30.03.2007 р., є автомобіль марки «Хюндай» модель «Туксан» 2.0 2007 р. вип.. реєстраційний НОМЕР_1, належний йому на праві власності, з укладенням від імені власника договору купівлі-продажу з наданням повноважень щодо отримання дублікату свідоцтва про право власності замість втраченого, з зняттям з обліку в органах ДАІ.

Зустрічний позов позичальника про визнання недійсними кредитного договору, договору застави та додаткових угод залишено без розгляду ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26. 10. 2015 р.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21. 12. 2015 р. постановлено про відмову у задоволенні позовних вимог Банку.

В апеляційній скарзі Банк ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, неналежну оцінку доказів та неправильне застосування норм матеріального права.

Апелянт зокрема, зазначав, що Банк виконав умови договору про надання кредитних коштів для цілей передбачених договором, а відповідач, в свою чергу, обов'язків щодо повернення кредитних коштів не виконав внаслідок чого у кредитора виникло право на звернення стягнення на заставне майно, а суд цих обставин не врахував.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення в межах оскарження, визначених ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин справи, якими він обґрунтовує свої вимоги.

Але з такими висновками суду погодитись не можливо, оскільки вони не відповідають вимогам закону та дійсним обставинам справи.

Відповідно до положень ст.526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.

Порушення зобов'язань, які виникають з договорів, тягне за собою правові наслідки передбачені ст. 611 ЦК, або такий різновид цивільно-правових санкцій, які передбачені, зокрема ст. 20 Закону України «Про заставу» ( далі - Закон № 2654-XII від 2 жовтня 1992 року).

Частиною першою цієї норми передбачено право заставодержателя звернути стягнення на предмет застави, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до вимог ст.3 Закону N 2654-XII заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору кредиту.

Згідно з приписами ст. ст. 60, 57, 58, 59 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються стороною та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення у справі та щодо яких виникає спір.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази мають відповідати вимогам належності та допустимості.

Відповідно до цих вимог процесуального закону, обставин справи та характеру спору, доказами у справі за позовом про застосування правових наслідків порушення кредитного зобов'язання та застосування санкцій, передбачених ст. 20 Закону № 2654-XII щодо звернення стягнення на предмет застави є будь-які фактичні дані, на підставі яких судом можуть бути встановлені обставини укладення кредитного договору та договору застави, отримання кредитних коштів на придбання автомобіля, сплату страхових та інших платежів, а також виконання позичальником умов договору щодо повернення кредиту.

Оскільки облік у Банку здійснюється електронним способом, то видача кредитних коштів та зарахування їх на відповідні рахунки можуть підтверджуватися відповідними платіжними документами, виписками з особового рахунку позичальника та розрахунками заборгованості, графіками погашення кредиту, квитанціями, ордерами і таке інше, згідно з нормативними актами, якими регулюється облік коштів у банках.

В обґрунтування позовних вимог банком надані кредитний та заставний договір, докази придбання автомобіля позичальником за рахунок кредитних коштів, копії додаткових угод до кредитного договору, розрахунок заборгованості позичальника, досудове повідомлення про наявність заборгованості та інші докази, правову оцінку яких суд мав здійснити під час ухвалення рішення за правилами ст. ст. 212, 214 ЦПК України.

Оскільки суд не виконав наведених приписів закону та не дав належної юридичної оцінки наявним доказам, то ухвалене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у відповідності до вимог ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення.

Ухвалюючи нове рішення колегія суддів виходить з таких вимог закону та встановлених фактів.

Належними доказами у справі встановлено, що 30.03.2007 р. з відповідачем було укладено кредитний договір за умовами якого позичальник отримав 38379, 08 дол. США кредиту для придбання автомобіля, оплати разових страхових платежів, комісії та оплати за внесення до реєстру предмета застави, зобов'язавшись повернути кредитні кошти до 29.03.2014 р.

За умовами цих договорів позичальник мав щомісячними платежами у розмірі не менше 546, 62 дол. США, відповідно до графіку, погашати заборгованість перед Банком, у тому числі, частину кредиту, проценти за його користування у розмірі 12% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

За порушення цих зобов'язань, нараховується пеня у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Пеня нараховується та сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Додатковою угодою від 24.09.2012 р. збільшено період кредитування та розмір кредитної лінії до 41938, 19 дол. США., сторонами зменшено розмір наявної заборгованості за кредитом у розмірі 211, 23 дол. США, пеня встановлена у цьому ж розмірі та встановлено штраф за порушення графіку погашення кредиту понад 31 день у цьому ж розмірі, зменшено щомісячний платіж до 383,18 дол. США, а термін позовної давності збільшено до 50 років.

Додатковою угодою від 16.06.2014 р. зменшено розмір наявної заборгованості за кредитом у розмірі 332, 12 дол. США, пеня встановлена у цьому ж розмірі та встановлено штраф за порушення графіку погашення кредиту понад 31 день у цьому ж розмірі, збільшено щомісячний платіж до 403, 69 дол. США.

Внаслідок невиконання позичальником цих зобов'язань утворилась заборгованість, розмір якої станом на 31.12.2014 р. складає 12072, 67 дол. США.

Позичальник не спростував цієї заборгованості та наданих позивачем доказів, у тому числі до суду апеляційної інстанції, щодо перерахування коштів для придбання автомобіля та виконання умов кредитного договору щодо оплати Банком за дорученням позичальника щорічних страхових платежів та витрат на реєстрацію предмета застави.

Встановлене є підставою для застосування санкцій, передбачених ст. 20 Закону № 2654-XII щодо звернення стягнення на предмет застави, у відповідності до умов п. 15.7.1, 15.9 договору застави, з передачею предмета застави у заклад, згідно з приписами пункту 17.10 договору застави та вилученням ключів, з наданням банку повноважень щодо зняття автомобіля з реєстрації, укладення договору купівлі-продажу заставного транспортного засобу іншій особі за його вибором, за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, але не нижче звичайної ціни на автомобільному ринку на цей вид майна.

Зазначених повноважень достатньо для здійснення банком процедури реалізації заставного майна, а тому у задоволенні вимог про вилучення свідоцтва про реєстрацію автомобіля ( технічного паспорту), надання повноважень щодо отримання дублікату зазначеного документа та інших вимог - слід відмовити.

Згідно з приписами ст. 88 ЦПК України підлягають відшкодуванню витрати ПАТ КБ «Приватбанк» на судовий збір у обох судових інстанціях у розмірі 3995 грн. 57 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія

вирішила:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» - задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21. 12. 2015 р.- скасувати.

Постановити нове рішення.

Позов ПАТ КБ «Приватбанк» - задовольнити частково.

Визначити складові кредитної заборгованості ОСОБА_7 за кредитним договором , а саме: 10429,78 дол. США- заборгованість за кредитом;

740, 20 дол. США- заборгованість за процентами з користування кредитом;

236, 94 дол. США - заборгованість з комісії за користування кредитом та 665,75 дол. США -пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором.

Разом -12072 дол. 67 цента США ( дванадцять тисяч сімдесят два доллара 67 центів США.)

В рахунок погашення наявної заборгованості звернути стягнення на автомобіль марки «Хюндай» модель «Туксан» 2.0 2007 р. вип.. реєстраційний НОМЕР_1, належний йому на праві власності та надати публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» право укладання від імені заставодавця договору купівлі-продажу предмета застави іншій особі - покупцю, за вибором заставодержателя та за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, але не нижче звичайної ціни на автомобільному ринку на цей вид майна.

Вилучити у ОСОБА_7 автомобіль марки «Хюндай» модель «Туксан» 2.0 2007 р. вип.. реєстраційний НОМЕР_1 та його приналежність комплект ключів і передати в заклад з наданням права ПАТ КБ «Приватбанк» зняти автомобіль з обліку в органах державної реєстрації транспортних засобів.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 3995 грн. 57 коп. в рахунок відшкодування витрат на судовий збір.

В частині вимог щодо вилучення свідоцтва про реєстрацію автомобіля ( технічного паспорту), надання повноважень щодо отримання дублікату зазначеного документа та інших вимог - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: Н.В. Самчишина

Т.В. Серебрякова