ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2016 р.Справа № 910/8297/15-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Коваленко М.Ю.

розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код 30019775), в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" (36008, м. Полтава, вул Фрунзе, 173, код 00153100);

до товариства з обмеженою відповідальністю "Багатоцільова фірма "МІРА", (62371, Харківська область, с. Подвірки, вул. Свердлова, 45- Г, код 21188746);

про зобов'язання поставити товар          

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_1 (довіреність № 2-130д від 29.12.2015 р.);

відповідача – ОСОБА_2 (директор наказ № 1370к від 12.01.2015 р.)

За заявою відповідача від 23.02.2016 р. вх. № 6124 здійснювалася технічна фіксація судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду", для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер СІСХ-09404.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатоцільова фірма "Міра" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про стягнення пені за період з 17.11.2014 по 31.01.2015 в сумі 4066,12 грн., штрафу 7% від вартості непоставленого товару понад 30 днів, згідно п.7.10 договору, в сумі 16236,37 грн., пені за період з 01.12.2014 по 31.01.2015 в сумі 12170,26 грн., зобов'язання відповідача здійснити поставку товару згідно договору за №508/13 від 18.05.2013 на загальну суму 249795,96 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2015 матеріали справи передано за підсудністю до господарського суду Харківської області.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Багатоцільова фірма "Міра" звернулось до Господарського суду Харківської області з зустрічним позовом про стягнення з ПАТ "Укргазвидобування" заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 107491,98 грн., штрафу за порушення відповідачем грошових зобов'язань за час користування коштами позивача в розмірі 15298,68 грн. та пені в розмірі 308,39 грн., а всього: 123099,05 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.11.2015, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2015, у первісному позові відмовлено частково; зобов’язано ТОВ "Багатоцільова фірма "Міра" здійснити поставку товару за договором №508/13 поставки фітингів сталевих до труб в асортименті (закупівля товару за власні кошти) від 18.05.2013 на загальну суму 249795,96 грн.; стягнуто з ТОВ "Багатоцільова фірма "Міра" на користь ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування" судовий збір в сумі 1218 грн.; у зустрічному позові відмовлено частково; стягнуто з ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування" на користь ТОВ "Багатоцільова фірма "Міра" заборгованість за договором №508/13 поставки фітингів сталевих до труб в асортименті (закупівля товару за власні кошти) від 18.05.2013 в сумі 80817,07 грн., пеню в сумі 0,81 грн., інфляційні за період з січня по квітень 2015 року в сумі 26674,91 грн. та судовий збір в сумі 2149,86 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.12.15р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатоцільова фірма Міра задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у справі №910/8297/15-г скасовано в частині зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатоцільова фірма "Міра" здійснити поставку товару за договором №508/13 поставки фітингів сталевих до труб в асортименті (закупівля товару за власні кошти) від 18.05.2013 на загальну суму 249795,96 грн., і в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у справі №910/8297/15 залишено без змін.

22.12.15р. справу №910/8297/15 повернуто до господарського суду Харківської області.

На підставі протоколу автоматизованої системи документообігу суду від 23.12.15р. справу призначено для розгляду судді Новіковій Н.А..

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.12.2015 р. розгляд справи призначено на 02.02.2016 р. о 11:30.

Відповідно до статті 77 ГПК України, у судовому засіданні 02.02.2016 р. було оголошено перерву до 16.02.2016 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.02.2016 р. розгляд справи було відкладено на 04.03.2016 р. Цією ж ухвалою строк вирішення спору у даній справі було продовжено на 15 днів до 09.03.2016 р. включно.

03 березня 2016 року представником позивача до суду разом з письмовими поясненнями надано, в якості нового доказу негайного повідомлення боржника про притримання товару, скріншот з електронної пошти, який підтверджує направлення до ПАТ "Укргазвидобуванн" електронного листа ТОВ "Багатоцільова фірма "Міра" від 17.11.2014 року про притримання поставки товару за договором № 508/13 від 18.05.2013 р. до погашення заборгованості за вже поставлений товар.

У судовому засіданні 04.03.2016 р., керуючись приписами статті 77 ГПК України, було оголошено перерву до 09.03.2016 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить суд зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Багатоцільова фірма "Міра" здійснити поставку товару за договором №508/13 поставки фітингів сталевих до труб в асортименті (закупівля товару за власні кошти) від 18.05.2013 на загальну суму 249795,96 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечує проти задоволення вимог позивача щодо здійснення поставки товару за договором №508/13 поставки фітингів сталевих до труб в асортименті (закупівля товару за власні кошти) від 18.05.2013 на загальну суму 249795,96 грн. з підстав викладених у відзиві на позов та зазначених у наданих суду додаткових поясненнях, зокрема зазначивши, що термін оплати поставленої за спірним договором партії товару настав 15.11.2014 р., проте позивач лише частково розрахувався за отриманий товар, сплативши лише в січні 2015 р. 300 000,00 грн., тоді як непогашеною залишилась сума в розмірі 80 817,07 грн., у зв’язку з чим відповідач скористався правом притримання, встановленим ст. 594 ЦК України та ч. 5 ст. 692 ЦК України, про що він повідомляв позивача електронною поштою, і тому, на думку відповідача, позовна вимога позивача про зобов’язання відповідача здійснити поставку товару за договором № 508/13 від 18.05.2013 р. на загальну суму 249 795,96 грн. заявлена з порушенням вимог ст. ст. 594, 692 ЦК України. Також, представник відповідача зазначив, що товар за спірним договором на загальну суму 249 795,96 грн. не оплачений позивачем, і тому, враховуючи п. 10.1 договору та ст. 631 ЦК України, вказана поставка не є взаєморозрахунком за договором, і строк дії договору в частині поставки неоплаченого товару закінчився. Разом з тим, відповідач зазначив, що позивач листом від 19.08.2015 р. № 11-7389 повідомив, що на сьогоднішній день немає виробничої необхідності у поставці товару за спірним договором у зв’язку з отриманням таких матеріалів через централізовану закупівлю від ТОВ “Торговий дім “Міра”, чим фактично відкликав раніше надіслану заявку на поставку товару за договором, у зв’язку з чим відповідач вважає, що право позивача на отримання продукції за договором не є порушеним.

Представник позивача, заперечуючи проти доводів відповідача щодо повідомлення позивача про притримання засобами електронного зв'язку шляхом направлення електронною поштою позивачу листа від 11.17.2014 р., звернувся до суду з клопотаннями:

- про надання позивачу часу для перевірки інформації що міститься в скріншоті долученому до матеріалів справи директором ТОВ "Багатоцільова фірма "Міра" та можливості надати суду докази, що знаходяться в місті Києві і які б підтверджували факт існування або відсутності електронної адреси позивача, яка згадується в скріншоті, а також фактичний зміст надісланих на цю адресу електронних листів додатків до них що надсилались ТОВ “Багатоцільова фірма "Міра" на цю адресу за період часу, який вказаний в скріншоті відповідача, або підтвердження відсутності такої переписки;

- про витребування у відповідача оригіналу листа від 11.17.2014 року з метою його огляду в судовому засіданні і доручення до матеріалів справи, оскільки оригінал надасть можливість експертним шляхом встановити час створення цього документу, а також провести слідчі дії, у випадку якщо виникне така необхідність.

Представники сторін у судовому засіданні зазначили, що ними надані усі документи необхідні для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін присутніх у судовому засіданні, суд встановив наступне.

18.05.2013 р. між ТОВ "Багатоцільова фірма "Міра" (постачальник) та ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування" (покупець) був укладений договір поставки фітингів сталевих до труб в асортименті (закупівля товару за власні кошти), згідно умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар (т. 1 а.с. 15-23).

Згідно з п. 3.1 договору ціна цього договору вказується в специфікації.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у специфікації.

Пунктами 5.1 5.3 договору передбачено, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників та вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього договору. Обсяг поставки кожної окремої партії товару визначається в рознарядках покупця (узгоджена до поставки партія товару). Датою поставки товару є дата підписання представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Невід'ємною частиною договору є специфікація №1 на суму 630613,03 грн.

Згідно з п. 4 специфікації строк (термін) поставки товару: травень-липень 2013 року, окремими партіями згідно заявок покупця.

Також, між сторонами 30.12.2013 р. було укладено додаткову угоду №1 до договору, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2014 р. та внесено зміни у п. 4 специфікації, який викладено в новій редакції: Строк (термін) поставки товару: травень-липень 2013 р., січень-грудень 2014 р., окремим партіями згідно заявок покупця продовж 90 календарних днів (т. 1 а.с. 24).

ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування" листом №11-5584 від 15.08.2014 р. подав рознарядку та вказав перелік МТР, які потребують першочергової поставки на загальну суму 182311,93 грн., а також листом №11-5850 від 29.08.2014 р. на загальну суму 448301,10 грн. (т. 1 а.с. 26-27, 31-32).

Як слідує з матеріалів справи, заявка на суму 182311,93 грн. була отримана 18.08.2014 року, у зв’язку з чим на підставі п. 4 специфікації № 1 з відповідними змінами граничний термін поставки даної партії товару - 16.11.2014 р; заявка на суму 448301,10 грн. отримана відповідачем 01.09.2014 р, тому граничний строк поставки товару у визначеній сумі – 30.11.2014 р.

Разом з тим, відповідачем зобов’язання по поставці товару виконано частково, а саме 16.10.2014 р. було поставлено позивачу товар на загальну суму 380817,07 грн., в тому числі ПДВ 63 469,51 грн., що підтверджується копією акту №1 приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, підписаного представниками сторін без зауважень (т. 1 а.с. 25).

Відповідно до п. 5 специфікації умови та строки оплати: оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

А отже, позивач мав розрахуватися за поставлений товар до 16.11.2014 року включно, а отже прострочення оплати відбулося з 17.11.2014 року.

Покупець за отриманий товар розрахувався не своєчасно та не у повному обсязі, сплативши суму коштів в розмірі 300000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №73 від 06.01.2015 р. (т. 1 а.с. 35).

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.07.2015 у справі № 910/8297/15 було встановлено, що обидві сторони договору не в повному обсязі виконали свої зобов'язання за договором поставки фітингів сталевих до труб в асортименті (закупівля товару за власні кошти) від 18.05.2013 р., а саме позивач не у повному обсязі розрахувався за прийнятий за актом №1 приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 16.10.2014 р. товар, заборгованість позивач станом на час звернення з позовом за поставлений товар становила 80817,07 грн.; а відповідач, в свою чергу, недопоставив позивачу товар на суму 249795,96 грн.

При новому розгляді суд розглядає вимогу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування" про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатоцільова фірма "Міра" здійснити поставку товару за договором №508/13 поставки фітингів сталевих до труб в асортименті (закупівля товару за власні кошти) від 18.05.2013 на загальну суму 249795,96 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що позивач, в порушення умов укладеного між сторонами договору, не здійснив поставку товару в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, які підлягають захисту шляхом примусового виконання обов'язку в натурі.

Заперечуючи проти вимог позивача, відповідач, посилаючись на наявну заборгованість позивача з оплати поставленої йому партії товару, зазначив про виникнення у нього права на притримання товару на підставі ст.ст. 538, 594 ЦК України, яким він скористався.

Вищий господарський суд, скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанції в частині вирішення позовної вимоги щодо зобов'язання здійснити поставку товару, у своїй постанові від 08.12.2015 року посилався на те, що судами не надано правової оцінки тій обставині, що продавець не відмовляючись від виконання договору, мав право на підставі норми закону змінити умови взятого на себе зобов'язання, а саме: зупинити передання іншого товару за договором до повної оплати всього раніше переданого товару, тим самим застосувавши норми про забезпечення виконання зобов'язань.

Також у зазначеній постанові Вищого господарського суду України вказано про те, що судом не зазначено законодавство, на підставі якого дійшов висновку щодо зобов'язання відповідача здійснити поставку товару.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України в постанові від 08.12.2015 року по справі №910/8297/15 суд, вважає за необхідне зазначити наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

За приписами ч. 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вказує відповідач, враховуючи невиконання ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування" свого обов'язку з оплати вже отриманої ним продукції, ТОВ "Багатоцільова фірма "Міра" скористалось правом притримання, встановленим статтями 594, 692 ЦК України.

Зміст статті 538 ЦК України свідчить про те, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, притриманням.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частина 5 статті 692 Цивільного кодексу України, встановлює, якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Тобто, чинним Цивільним кодексом України, зокрема, ст. 594 ЦК України, регламентовано право притримання, як спосіб забезпечення виконання зобов`язань, яке є специфічним способом забезпечення, що виникає в силу своєї правової природи на підставі закону.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання; притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 595 ЦК України встановлений такий обов'язок кредитора, який притримує річ у себе, як негайне повідомленні про це боржника.

З наданих відповідачем пояснень (вх. 7363 від 03.03.2016 р.) вбачається, що ТОВ "Багатоцільова фірма "Міра" було реалізовано право притримання, передбачене ст.ст 594, 692 ЦК України, шляхом направлення позивачу 17.11.2014 р. електронною поштою повідомлення про притримання товару за договором № 508/13 від 18.05.2013 р., а отже, відповідно, відсутні правові підстави щодо задоволення вимог про зобов'язання поставити товар. Під час нового розгляду справи представником позивача до суду надано скріншот з електронної пошти Mira@3g.ua, який, за твердженнями відповідача, підтверджує направлення до ПАТ "Укргазвидобуванн" електронного листа ТОВ "Багатоцільова фірма "Міра" від 17.11.2014 року про притримання поставки товару за договором № 508/13 від 18.05.2013 р. до погашення заборгованості за вже поставлений товар.

Даний лист (від 11.17.2014 № 1711) та скріншот з електронної пошти Mira@3g.ua суд не може визнати як належні та допустимі докази негайного повідомлення позивача про притримання товару за договором № 508/13 від 18.05.2013 р. виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - Закон) юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

У той же час, згідно з ч. 1 ст. 5 Закону електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Згідно зі ст. 1 Закону обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Приписами ч. 1 ст. 6 Закону передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Судом встановлено, що між позивачем і відповідачем домовленості про ведення ділової переписки електронною поштою не було, в укладеному договорі не зазначено жодної електронної адреси відповідача.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

У відповідності до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому кожна суттєва для справи обставина повинна підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказів наявності обов'язкових реквізитів електронних документів, зокрема електронного підпису або укладеної між сторонами угоди про використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу відповідачем суду надано не було.

Суд звертає увагу на те, що лист № 1711 від 11.17.2014 р. адресований Голові правління ПАТ "Укргазвидобування", натомість із скріншоту з електронної пошти Mira@3g.ua вбачається, що електронний лист про припинення поставки 508/13 ГПУ Полтава направлено адресату "Вudnyak D (budnyak@gasdob.com.ua)", проте до суду не надано доказів того, що електронна скринька, з якої відправлявся лист, належить ТОВ "Багатоцільова фірма "Міра", як і не надано належних та допустимих доказів, того, що електронна адреса budnyak@gasdob.com.ua є офіційною електронною скринькою ПАТ "Укргазвидобування".

Окрім того, ст. 11 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачає, що електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу. Якщо попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

Належних та допустимих доказів того, що позивач підтверджував отримання будь-яких електронних листів від відповідача суду не надано.

Таким чином, надані відповідачем документи, а саме лист (від 11.17.2014 № 1711) та скріншот з електронної пошти Mira@3g.ua, не містять обов'язкових реквізитів електронних документів та не відповідають ст. 11 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" і тому не можуть бути визнані належними та допустимими доказами негайного повідомлення позивача про притримання товару в розумінні ст. ст. 32, 34 ГПК України.

За таких підстав, враховуючи правовідносини які склались між сторонами, в разі настання випадку, що надає право кредитору на притримання у себе товару, що належить боржнику, кредитор зобов'язаний, виходячи з положень ч.1 ст. 595 ЦК України, негайно повідомити боржника про реалізацію наданого йому ч. 1 ст. 594 ЦК України такого права. У разі ж порушення кредитором цього обов'язку (негайного повідомлення боржника про притримання), вже сам кредитор, в силу положень ст. 612 ЦК України, стає боржником, що прострочив виконання свого обов'язку і зобов'язаний повернути річ законному власнику.

В той же час, відповідачем не доведено, а судом, відповідно, не виявлено в матеріалах справи доказів виконання відповідачем свого обов'язку щодо негайного повідомлення позивача про настання випадку, що надавало б йому право на притримання у себе товару в порядку ст.ст. 594, 692 ЦК України, а тому, доводи відповідача про правомірність притримання ТОВ "БЦФ "Міра" товару за договором 508/13 від 18.05.2013 р. є невірними.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 29.04.2015 №904/7844/14.

При цьому, судом встановлено безпідставність посилання відповідача на притримання поставки товару по першій заявці, оскільки граничний термін поставки товару на суму 182 311,93 грн. був 16.11.2014 року, а покупець є таким що прострочив з 17.11.2014 р., тому станом на 16.11.2014 не було підстав вважати, що останній має право притримання товару, строк оплати якого не є простроченим, а зарахування поставленого товару в сумі 380 817,07 грн., як належне виконання першої заявки є не можливим, оскільки перелік товару у заявках різниться.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами було укладено специфікацію №1 від 18.05.2013 р. до договору № 508/13 від 18.05.2013р., якою було погоджено найменування та кількість товару, місце та строк поставки та його вартість на загальну суму 630613,03 грн.

ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування" листом №11-5584 від 15.08.2014 р. подав рознарядку та вказав перелік МТР, які потребують першочергової поставки на загальну суму 182311,93 грн., а також листом №11-5850 від 29.08.2014 р. на загальну суму 448301,10 грн.

Проте відповідачем було поставлено позивачу лише частину товар на загальну суму 380817,07 грн., тобто недопоставив позивачу товар на суму 249795,96 грн.

В ч.1 ст. 670 ЦК України встановлено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно, тобто або вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, враховуючи встановлений обов'язок відповідача поставити позивачу визначену кількість товару, передання позивачу меншої кількості товару, ніж це встановлено договором № 508/13 від 18.05.2013р., приймаючи до уваги, що навіть при наявності підстав для притримання відповідачем належного позивачу товару, відповідачем не доведено, як це передбачено у ч. 1 ст. 595 ЦК України, негайного повідомлення позивача про таке притримання, а також враховуючи наявність права позивача, керуючись приписами ст. 670 ЦК України, вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, суд дійшов висновку про наявність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення вимог позивача про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатоцільова фірма "Міра" здійснити поставку товару за договором №508/13 поставки фітингів сталевих до труб в асортименті (закупівля товару за власні кошти) від 18.05.2013 на загальну суму 249795,96 грн.

Розглянувши клопотання відповідача про надання часу для перевірки інформації, що міститься в скріншоті, долученому відповідачем до матеріалів справи та витребування у відповідача оригіналу листа від 11.17.2014 року, та враховуючи визнання судом листа від 11.17.2014 № 1711) та скріншот з електронної пошти Mira@3g.ua неналежними доказами негайного повідомлення позивача про притримання товару в розумінні ст. ст. 32, 34 ГПК України, господарський суд не вбачає підстав для задоволення вищевказаних клопотань відповідача.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Багатоцільова фірма "Міра" (62371, Харківська обл., Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Свердлова, 45, корпус Г; ідент. код 21188746) здійснити поставку товару за договором №508/13 поставки фітингів сталевих до труб в асортименті (закупівля товару за власні кошти) від 18.05.2013 р. на загальну суму 249795,96 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатоцільова фірма "Міра" (62371, Харківська обл., Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Свердлова, 45, корпус Г; ідент. код 21188746) на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; ідент. код 30019775) в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування" (36008, м. Полтава, вул. Фрунзе, 173; ідент. код 00153100) судовий збір в сумі 4995,91 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 14.03.2016 р.

Суддя ОСОБА_3