Справа № 442/2511/14 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В.

Провадження № 22-ц/783/1180/16 Доповідач в 2-й інстанції: Мусіна Т. Г.

Категорія:48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - Мусіної Т.Г.

суддів - Бермеса І.В., Савуляка Р.В.

за участі секретаря - Фейір К.О.

з участю: апелянта ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя,-

в с т а н о в и л а :

24 квітня 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя, в яому просила визнати за нею право власності на нерухоме майно як частку у спільному майні подружжя а саме:

- на ? ідеальну частину металевого (збірно-розбірного) гаражу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

- на ? ідеальну частину нежитлового приміщення (позначене на плані літ. «А-1»), загальною площею 26,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

- на ? частину транспортного засобу марки Ford Transit Connect, синього кольору, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 травня 2014 року у даній справі визнано мирову угоду укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за якою:

-за ОСОБА_4 визнано право приватної власності на нежитлове приміщення (позначене на плані піт. «А-1») загальною площею 26,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; та визнано право власності на ? ідеальну частину металевого (збірно-розбірного) гаражу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

-за ОСОБА_3 визнано право власності на ? ідеальну частину металевого (збірно-розбірного) гаражу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 травня 2014 року оскаржив ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуваною ухвалою суд вирішив питання щодо нежитлового приміщення по АДРЕСА_2, яке знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває в оренді у ОСОБА_2, що підтверджується рішенням Апеляційного суду Львівської області від 23 вересня 2014 року. Вказаним рішенням Апеляційного суду Львівської області було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання права власності на нежитлове приміщення торгівельного павільйону, позначеному на плані літ. А-1 загальною площею 26,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Просить скасувати ухвалу суду та постановити нову про відмову у визнанні мирової угоди.

Позивач у справі ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, хоча належним чином у відповідності до вимог ст.ст. 74-76 ЦПК України були повідомлені про день і час судового засідання, поштові відправлення із повісткою, направлені позивачці та відповідачу, повернуті відділення поштового зв'язку із відміткою «за закінченням терміну зберігання», тобто не вручені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з незалежних від суду причин, заяви про зміну місця свого проживання або місцезнаходження сторони суду не подавали, тому відповідно до абз.5 ч.5 ст.74, ч.1 ст. 77 ЦПК України судові повістки вважаються доставленими, а їх неявка відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи осіб, які з'явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах, передбачених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про визнання мирової угоди між сторонами у спорі про поділ спільного майна подружжя, суд виходив з того, що її умови не суперечать вимогам закону, не порушують права та інтереси інших осіб, мирова угода вчинена в інтересах обох осіб.

Проте повністю погодитись з таким висновком суду не можна.

Згідно частин 1 та 5 ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди та продовжує судовий розгляд.

Постановляючи ухвалу про визнання мирової угоди, суд не перевірив належним чином чи усе майно, яке є предметом поділу за умовами мирової угоди належить подружжю ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності та чи не порушують умови мирової угоди права інших осіб.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження права власності на нежитлове приміщення під літ. А-1 загальною площею 26,5 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_2 позивачем ОСОБА_3 долучено до позовної заяви рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 серпня 2013 року про визнання за ОСОБА_4 права власності на самочинне будівництво, а саме торговий павільйон, позначений на плані під літ. А-1 загальною площею 26,5 кв.м., що по АДРЕСА_2 та ухвалу цього ж суду від 02 вересня 2013 року про виправлення описки в резолютивній частині рішення, якою назву «торговий павільйон» виправлено на «нежитлове приміщення», визнано за ОСОБА_4 право власності на вищезазначене нежитлове приміщення.

Доказів про те, що вищезазначене нежитлове приміщення у встановленому законом порядку було зареєстроване на праві власності за ОСОБА_4 на час визнання судом мирової угоди, а також що під уже збудоване нерухоме майно ОСОБА_4 власником земельної ділянки та землекористувачем була надана земельна ділянка, суду не надано.

Між тим, колегією суддів встановлено, що нежитлове приміщення (позначене на плані літ. А-1) загальною площею 26,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на яке за умовами визнаної судом мирової угоди, визнано право власності за ОСОБА_4, розташоване на земельній ділянці, якою на підставі договору оренди з 2012 року володіє ОСОБА_2, і визнання за ОСОБА_4 права власності на нежитлове приміщення на цій земельній ділянці за умовами мирової угоди порушує права ОСОБА_2 на земельну ділянку, якою він користується правомірно, а також права Дрогобицької міської ради як власника земельної ділянки, яка не давала згоди на виділення ОСОБА_4 земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 серпня 2013р. про визнання за ОСОБА_4 права власності на самочинно збудоване нежитлове приміщення під літ. А-1 загальною площею 26,5 кв.м. на АДРЕСА_2 скасоване рішенням Апеляційного суду Львівської області від 23 вересня 2014 року з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову і це рішення апеляційної інстанції набрало законної сили.

З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав для визнання мирової угоди в частині визнання за ОСОБА_4 права приватної власності на нежитлове приміщення під літ. А-1 загальною площею 26,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 тому ухвала в цій частині суперечить вимогам закону і підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у визнанні мирової угоди у цій частині.

Колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування решти частини ухвали суду, яка стосується визнання умов мирової угоди про розподіл іншого майна подружжя, а саме металевого гаражу, право на який підтверджено наданими позивачем доказами, та ніким не оспорюється, тому в цій частині доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись п.2 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.311, п.6 ч.1 ст.314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

УхвалуДрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 травня 2014 року про визнання мирової угоди між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя скасувати в частині визнання за ОСОБА_4 права приватної власності на нежитлове приміщення (позначене на плані піт. «А-1») загальною площею 26,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та в цій частині постановити нову ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди в частині визнання права приватної власності за ОСОБА_4 на нежитлове приміщення (позначене на плані піт. «А-1») загальною площею 26,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

В решті ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий Т.Г. Мусіна

Судді: І.В. Бермес

Р.В. Савуляк