ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 року м. Київ К/800/52121/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді Малиніна В.В.,

суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В.

провівши попередній розгляд касаційної скарги Аудиторської палати України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Сова" до Аудиторської палати України про визнання протиправною відмови, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року ТОВ «Видавництво Сова» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом про визнання протиправною відмову відповідача - Аудиторської палати України, що викладена у листі №2-523 від 07.03.213 року у наданні відповіді на запит редакції журналу «Незалежний Аудитор» № 06 від 04.03.2013 року та зобов'язання останнього надати у повному обсязі інформацію на запит редакції журналу «Незалежний Аудитор» № 06 від 04.03.2013 року, у встановлені Законом України «Про доступ до публічної інформації» строки.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 року, позов задоволено, а саме: визнано протиправною відмову відповідача, що викладена у листі №2-523 від 07.03.2013 року, у наданні відповіді на запит редакції журналу «Незалежний Аудитор» № 06 від 04.03.2013 року та зобов'язано Аудиторську палату України надати інформацію на запит редакції журналу «Незалежний Аудитор» № 06 від 04.03.2013 року в порядку та у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Вказуючи, на допущені судами, на думку відповідача, неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить їх рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволені позову.

У свою чергу, позивач, надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу, просить її вимоги залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.223 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з обґрунтованості позовних вимог про протиправність відмови та зобов'язання відповідача надати запитувану інформацію.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, редакція журналу «Незалежний Аудитор», засновником якого є позивач, реалізовуючи своє право на отримання інформації звернулась до відповідача із запитом про надання інформації від 04.03.2013 року № 06, а саме: надання завірених копій протоколів засідань Аудиторської палати України за 2012 рік та повний фінансовий звіт за 2012 рік у відповідності до Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні. При цьому позивач посилався на вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Листом від 07.03.2013 року № 2-523, відповідач відмовив у наданні запитуваних документів з підстав невідповідності поданого запиту вимогам ч.5 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: запит не містить загального опису запитуваної інформації.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.9 Закону України від 02.10.1992 року № 2657-ХІІ «Про інформацію» всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Частиною 1 статті 1 Закону № 2939-VІ визначено, що публічна інформація - відображена та задокументована будь - якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію (ст.5 Закону № 2939-VІ).

Відповідно до ч.2 ст.32 вказаного Закону громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документу, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь - якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ст.12 Закону України «Про аудиторську діяльність» передбачено повноваження Аудиторської палати України, зі змісту яких вбачається, що відповідач є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону № 2939-VІ, право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Доступ до інформації забезпечується, крім іншого, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (п.2 ч.1 ст.5 Закону № 2939-VІ).

Порядок оформлення запитів на інформацію визначений ст. 19 Закону № 2939-VІ.

Запит на інформацію, серед іншого, має містити: загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо. При цьому, зазначення усіх відомостей передбачених вказаною нормою є необов'язковою, достатньо зазначення однієї з перелічених.

Аналізуючи вище зазначені норми чинного законодавства, та, встановивши фактичні обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог, оскільки запит позивача містив чіткий перелік запитуваної інформації, який містив вимоги у наданні копії протоколів засідань Аудиторської палати України та повний фінансовий звіт за 2012 рік у відповідності до Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні, а тому відмова відповідача з покликанням на те, що запит не містить загального опису запитуваної інформації та не відповідає вимогам ч.5 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» - є протиправною.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Аудиторської палати України, - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.В.Малинін

О.Ф.Ситников

В.В.Швець