Лугинський районний суд Житомирської області

Справа № 281/57/16-а

Провадження по справі № 2-а/281/10/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року смт Лугини

Лугинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Денисюк І.І.,

секретаря судового засідання Гельвейчук І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Лугини справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

04.02.2016 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області про відновлення виплати пенсії з 01.04.2015 по 31.12.2015. Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 2011 року вона перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області та отримує пенсію призначену згідно Закону України «Про державну службу».

З моменту призначення пенсії позивач працювала на посаді секретаря Будо-Літківської сільської ради Лугинського району Житомирської області. З 06.11.2015 і по даний час позивач працює на посаді сільського голови Будо-Літківської сільської ради Лугинського району Житомирської області. Вказані посади віднесені до посад державних службовців. З 01.04.2015 відповідачем припинено виплату позивачу пенсії.

У січні звернулася до Управлінням Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області з заявою про поновлення виплати пенсії за віком. Однак у поновленні виплати пенсії відповідачем було відмовлено, оскільки відповідно до чинного на даний час Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призупинена виплата пенсії за віком особам, які працюють.

Позивач не прибула в судове засідання, попередньо надавши заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує, наполягаючи на розгляді справи на підставі заявленого нею позову та наданих доказів.

Представник відповідача подав до суду письмові заперечення, в яких, позов не визнав посилаючись на відсутність правових підстав для відновлення виплати пенсії.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних обставин.

Судом встановлено, що з 19.08.2011 позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Лугинському районі Житомирської області та отримує призначену пенсію за нормами Закону України «Про державну службу». З 01.04.2015 позивачу припинено виплату пенсії.

28.01.2016 Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області листом № 505/04 повідомило ОСОБА_1 про відсутність права на отримання пенсії до кінця 2015 року, а саме про неможливість одночасного перебування на державній службі та виплати пенсії, посилаючись на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.

Відповідно до ст. ст. 22, 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Тому до спірних правовідносин підлягають застосування саме норми Закону України «Про державну службу» в редакції, що діяла на момент призначення пенсії позивачу.

Принципом верховенства права, який визнається і діє в Україні, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Законом України у межах і відповідно до законів України.

Відмову відповідача щодо виплати пенсії позивачу суд вважає неправомірною, оскільки конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх старості. Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею, є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» (з урахуванням змін, внесених Законом України № 213-VIII, які набрали чинності з 01.04.2015), тимчасово, у період з 01.04.2015 по 31.12.2015, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Однак, як видно зі змісту п. 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Станом на 01.06.2015 Верховною Радою України не було прийнято закону, яким би було встановлено порядок призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних. Не прийнято зазначеного закону Верховною Радою України і станом на час ухвалення судом рішення.

Отже, приймаючи до уваги, що відповідно до положень п. 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01.06.2015 втратили чинність норми Закону України «Про державну службу» в частині зупинення виплати пенсій особам на яких поширюється дія цього закону, то відмова Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області у виплаті ОСОБА_1 пенсії є неправомірною та такою, що порушує законні права та інтереси позивача.

У теперішній час особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу» пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Виходячи із змісту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, суд вважає, що права позивача на соціальний захист порушені відповідачем починаючи з 01.06.2015.

Згідно ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Крім того, ст. 58, 64 Конституції України передбачають, що закони не мають зворотної дії в часі. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод, а конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Тому, суд вважає, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015, який скасовує норми щодо пенсійного забезпечення державних службовців, прийнятий після призначення позивачу вказаної пенсії, не може бути підставою для невиплати пенсії позивачу, оскільки обмежує права на соціальне забезпечення, передбачені Конституцією України. При цьому, суд враховує, що законодавцем не виконано вимогу вказаного закону про прийняття до 01.06.2015 закону щодо призначення усіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах.

З 01.06.2015 особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», призначаються пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення». Але враховуючи, що пенсія державного службовця позивачу призначена та виплачувалася з 2011 року і зважаючи на те, що відповідно до Конституції України, Закони не мають зворотної дії в часі, суд вважає дії відповідача по невиплаті позивачу раніше призначеної пенсії державного службовця незаконними. При цьому, поновити права позивачу іншим шляхом ніж відновлення виплати цієї пенсії неможливо.

З огляду на висновки суду про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області протиправними щодо відмови у виплаті пенсії також підлягають задоволенню судом і вимога про зобов'язання відповідача поновити виплату на користь позивача пенсії за період з 01.06.2015 по 31.12.2015.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України відповідач має сплатити позивачу судові витрати за розгляд справи судом.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», ст. ст. 2, 6, 18, 19, 71, 104, 105, 106, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 пенсії згідно Закону України «Про державну службу» з 01.06.2015 по 31.12.2015.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області відновити з 01.06.2015 виплату ОСОБА_1 пенсії призначеної згідно Закону України «Про державну службу».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 коп.

В решті заявлених вимог відмовити за безпідставністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції через Лугинський районний суд Житомирської області з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та в порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І.І. Денисюк