КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2016 р. Справа№ 910/24021/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Станіка С.Р.

при секретарі судового засідання - Сташук Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Козак О.Д. - за довіреністю;

від відповідача: Хармай Д.П. - за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" на рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2015 (дата підписання 26.10.2015)

у справі №910/24021/15 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"

до Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз"

про стягнення 970 850,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2015 у справі №910/24021/15 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" заборгованість у розмірі 689 315,78 грн., 176 307,82 грн. пені, 13 552,26 грн. три проценти річних, 100 674,29 грн. інфляційних втрат та 14 697,75 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2015 у справі №910/24021/15 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, вказує на те, що судом не взято до уваги, що в разі ненадання документів згідно п. 10.1 договору фінансового лізингу №141120-3/ФЛ-Ю-А від 20.11.2014 виникають підстави вважати договір не укладеним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2015 у справі №910/24021/15 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Станік С.Р., прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" на рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2015 у справі №910/24021/15 до провадження та призначено до розгляду на 09.12.2015.

08.12.2015 до відділу документального забезпечення суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких скаржник зазначає, що договір фінансового лізингу №141120-3/ФЛ-Ю-А від 20.11.2014 не відповідає вимогам чинного законодавства України, а відтак є недійсним.

09.12.2015 судове засідання у справі №910/24021/15 не відбулось, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Корсакової Г.В. на лікарняному.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Коротун О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 у справі №910/24021/15 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" на рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2015 у справі №910/24021/15 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Коротун О.М., та призначено до розгляду на 20.01.2016.

У судовому засіданні 20.01.2016 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 03.02.2016.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 у зв'язку з виходом з відпустки судді Станіка С.Р., якого було визначено для розгляду даної справи відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Станік С.Р., Власов Ю.Л.

Ухвалою суду від 03.02.2016 колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Станіка С.Р., Власова Ю.Л. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" прийнято до провадження.

03.02.2016 до відділу документального забезпечення суду від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 03.02.2016 оголошено перерву до 17.02.2016.

До відділу документального забезпечення суду 17.02.2016 від скаржника надійшли письмові пояснення, відповідно до яких він вважає договір фінансового лізингу №141120-3/ФЛ-Ю-А від 20.11.2014 не укладеним, а відтак таким, що не може бути підставою для стягнення заборгованості.

В судовому засіданні 17.02.2016 представником позивача надано суду клопотання про залучення до матеріалів справи копії акту приймання-передачі від 24.11.2014 та копії видаткової накладної № ВН-10101-07216 від 24.11.2014.

В судовому засіданні 17.02.2016 представник скаржника підтримав апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 17.02.2016 проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив суд оскаржуване рішення залишити без змін.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.11.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (лізингодавець) та Публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №141120-3/ФЛ-Ю-А, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти предмет лізингу - сільськогосподарську техніку - самохідний обприскувач Hardi Alpha evo 4100л/36м TF, 2012 року випуску та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в графіку сплати лізингових платежів до Договору та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі Предмету лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.

Відповідно до п. 2.1.7. загальних умов договору лізингу число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно п. 2.1.7.1 загальних умов договору.

Згідно з п. 2.1.7.1 загальних умов договору лізингу у випадку, коли дата підписання акту припадає на період з 1-го по 9-те числа місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання акту. У випадку, коли дата підписання акту припадає на період з 10-го по 25-те число місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 5-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання акту. У випадку, коли дата підписання акту припадає на період з 26-го числа по останній день місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання акту.

У відповідності до п.п. 2.1.6., 2.1.8. загальних умов договору лізингу період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 (одному) місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання акту. Акт - це акт приймання-передачі предмета лізингу в лізинг.

За умовами п. 7.1. загальних умов договору за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів передбачених даним договором відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення. Нарахування пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним договором, припиняється через 12 місяців від дня, коли сплата мала відбутися.

Згідно з п. 10.1. загальних умов договору договір набирає чинності, зокрема, з моменту сплати відповідачем авансового лізингового платежу та діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу - самохідний обприскувач Hardi Alpha evo 4100л/36м TF, 2012 року випуску, що підтверджується актом прийому-передачі від 24.11.2014 р., засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Таким чином, відповідно до п. 2.1.7.1 загальних умов договору лізингу відповідач зобов'язаний сплачувати чергові лізингові платежі 5-го числа кожного місяця в розмірі, визначеному в графіку сплати лізингових платежів.

Відповідно до додаткової угоди від 20.11.2014 р. до договору № 141120-3/ФЛ-Ю-А від 20.11.2014 р. сторони погодили можливість виконання зобов'язання з оплати авансового лізингового платежу шляхом зарахування в рахунок погашення зустрічної вимоги відповідача до позивача за договором поставки № 20112014KV від 20.11.2014 р.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що предмет лізингу придбано Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" на підставі договору поставки № 20112014KV від 20.11.2014 р., укладеного з Публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз".

Відповідно до умов договору поставки № 20112014KV від 20.11.2014 р. загальна вартість предмету лізингу склала 3 851 318, 98 грн. та мала бути сплачена позивачем наступним чином: 3 268 500, 00 грн. - до 21.11.2014 р. та 528 818,98 грн. - протягом 3-х банківських днів з моменту передачі йому документів, необхідних для реєстрації товару.

Додатковою угодою від 20.11.2014 р. до договору поставки № 20112014KV від 20.11.2014 р. встановлено, що 528 818,98 грн. оплачуються позивачем - до 21.11.2014 р. включно.

21.11.2014 р. сторонами укладено угоду про зарахування, за умовами якої сторони дійшли згоди про часткове припинення взаємних зобов'язань на суму 582 818,98 грн., а саме: заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" за договором поставки № 20112014KV від 20.11.2014 р. та заборгованості Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" перед позивачем щодо сплати авансового платежу за договором № 141120-3/ФЛ-Ю-А від 20.11.2014 р.

Згідно з п. 10.1. загальних умов договору (в редакції додаткової угоди від 20.11.2014 до договору № 141120-3/ФЛ-Ю-А від 20.11.2014 р.) договір набирає чинності (вважається укладеним) після його підписання сторонами (в т.ч. обов'язкового підписання сторонами додатків: «Загальні умови Договору», «Специфікація», «Довідка», «Страхування», «Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на Предмет лізингу», «Графік сплати лізингових платежів», «Технічний асістанс», «Поняття нормального зносу» до договору) та діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Позов мотивовано тим, що відповідачем допущено порушення грошових зобов'язань за договором № 141120-3/ФЛ-Ю-А від 20.11.2014 р. щодо сплати лізингових платежів за 1-3 лізингові періоди, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 689 315, 78 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Відповідно до ч. ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 807 Цивільного кодексу України предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

За приписами ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Оскільки відповідач отримав у користування предмет лізингу, однак у встановлений договором строк не виконував зобов'язання зі сплати лізингових платежів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді в сумі 689 315,78 грн. простроченої заборгованості за лізинговими платежами має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За умовами п. 7.1. загальних умов договору за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів передбачених даним договором відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення. Нарахування пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним договором, припиняється через 12 місяців від дня, коли сплата мала відбутися.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок пені - 176 307, 82 грн. за загальний період з 06.12.2014 по 05.08.2015, 3% річних - 13 552,26 грн. та інфляційних втрат - 100 674,29 грн. за період з 06.12.2014 по 01.09.2015 є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та умовам договору, а тому вимоги в цій частині мотивовано були задоволені судом першої інстанції.

Скаржник посилається на те, що договір лізингу є недійсним, оскільки на момент укладання сторонами договору фінансового лізингу позивач не набув права власності на самохідний обприскувач Hardi Alpha evo 4100л/36м TF, 2012 року випуску.

Проте, вказані доводи скаржника колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідачем не надано доказів визнання спірного договору недійсним в судовому порядку.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивач передав відповідачу предмет лізингу в день отримання його у власність на підставі договору поставки сільськогосподарської техніки № 20112014 КV від 20.11.2014 за актом приймання-передачі від 24.11.2014.

Також, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неукладеність договору лізингу, оскільки в матеріалах справи наявні підписані обома сторонами всі додатки до договору як це передбачено положеннями п. 10.1 загальних умов договору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" на рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2015 у справі №910/24021/15залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2015 у справі №910/24021/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/24021/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Ю.Л. Власов

С.Р. Станік