Справа № 750/10720/15-к Головуючий у І інстанції Григор'єв Р. Г.

Провадження № 11-кп/795/187/2016

Категорія - ч.3 ст.289 КК України Доповідач Короїд Ю. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіКороїда Ю. М.

суддів Сердюка О.Г., Воронцової С.В.,

з участю секретаря Батицької О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 грудня 2015 року, відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України, розлученого, має на утриманні малолітніх дітей, з неповною середньою освітою, не працюючого, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого, мешканця АДРЕСА_1,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України,

за участю прокурора - Гапеєвої Н.П.

захисника - ОСОБА_2

потерпілого - ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_3

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 грудня 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України та призначено йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Позов потерпілого ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином - задоволено частково.

Стягнуто з солідарного боржника ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 - 40100 грн. відшкодування майнової шкоди та 25000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Як встановлено судом першої інстанції, 01.05.2015 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, за попередньою змовою з ОСОБА_5, знаходячись на передньому пасажирському сидінні в салоні автомобіля Landwind JX 6476В, реєстраційний номер НОМЕР_1, який перебував поблизу будинку № 278 по вул. Шевченка в м. Чернігові, наніс удар рукою в обличчя ОСОБА_4, що сидів на місці водія даного автомобіля, чим заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому кісток спинки носа, синців, саден, забиття м'яких тканин обличчя, що виникли від дії тупих предметів по механізму удару, тиснення та тертя, що відповідно до висновку експерта № 343 від 08.05.2015 року в сукупності відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Реалізовуючи злочинний намір на незаконне заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_5 примусово витягнув з місця водія салону вказаного автомобіля ОСОБА_4, зайняв його місце водія та шляхом запуску двигуна, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_3 залишили місце злочину на незаконно вилученому всупереч волі власника автомобілі.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи № 1650\15-24 від 23.06.2015 року, середня ринкова вартість автомобіля Landwind X 6, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, станом цін на момент скоєння злочину, 01.05.2015 року складала 172 855, 42 грн

Не погоджуючись з рішенням суду захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок місцевого суду скасувати та закрити кримінальне провадження за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення. Відмовити в задоволенні позовної заяви потерпілого ОСОБА_4 повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що вирок суду є незаконним і необґрунтованим та підлягає скасуванню у зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Вказує, що ОСОБА_3 під час судового засідання вказував, що ніяких дій на заволодіння автомобілем він не вчиняв та наголошує, що такі його покази узгоджуються з показами свідків та потерпілого. Потерпілий помилково зробив висновок, що ОСОБА_3 наносив йому тілесні ушкодження та відповідно впізнав його під час проведення слідчої дії. Зазначає, що кримінальні провадження відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_3 були роз'єднані безпідставно. Вказує на порушення права обвинуваченого на захист, що призвело до неможливості вчасного оскарження постанови про виділення в окреме провадження матеріалів досудового розслідування відносно ОСОБА_3 та винесення вироку відносно кожного обвинуваченого окремо. Наголошує, що суд безпідставно дійшов висновку, що ОСОБА_3 скоїв інкримінований йому злочин. З приводу цивільного позову вважає, що судом першої інстанції безпідставно задоволені вимоги потерпілого ОСОБА_4, оскільки раніше вироком суду були задоволені позовні вимоги про стягнення цієї моральної та матеріальної шкоди з ОСОБА_5

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Заслухавши доповідача, думку захисника ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3, які підтримали подану апеляційну скаргу, прокурора та потерпілого, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, під час розгляду справи в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні за ч.3 ст.289 КК України не визнав повністю та пояснив що з ОСОБА_5 01.05.2015 року вони в гаражі розпили приблизно 0, 7 літри коньяку і повертаючись додому ОСОБА_5 побачив автомобіль «таксі». Вони підійшли до автомобілю і ОСОБА_5 відчинив пасажирські дверцята та посадив його в салон автомобілю, а сам разом з водієм почали розмовляти про щось на вулиці. Він заснув в салоні автомобілю, оскільки був дуже п'яний. Прокинувся вже коли його перевіряли на стан алкогольного сп'яніння. Що було в проміжку часу між тим як він заснув в салоні автомобілю і прокинувся в лікарні не пам'ятає, але впевнено стверджує, що потерпілого не бив а автомобіль не викрадав.

Проте, покази обвинуваченого та доводи апеляційної скарги захисника в повній мірі спростовуються зібраними в кримінальному провадженні іншими доказами.

Зокрема, із пояснень потерпілого вбачається, що в травні 2015 року він підробляв таксистом на власному автомобілі. Він стояв по вул. Шевченка м. Чернігова, в цей час одночасно з двох боків відчинилися передні дверцята і в салон автомобілю збоку переднього пасажирського місця заліз ОСОБА_3, який наніс йому удар кулаком в область носу. Від удару він втратив свідомість на декілька секунд, а потім опинився на асфальті, а його автомобіль поїхав. Він бачив, що за кермом був ОСОБА_5, оскільки в автомобілі вже не було лобового скла.

Показання потерпілого узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_5, який пояснив, що він разом з ОСОБА_3 підійшли до таксі і він посадив ОСОБА_3 на переднє пасажирське сидіння та іншими доказами, в тому числі протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.05.2015 року, під час якого потерпілий впізнав ОСОБА_3, як особу, що нанесла йому удар в обличчя та протоколом проведення слідчого експерименту, під час якого потерпілий детально розповів про обставини вчинення кримінального правопорушення. Згідно висновку судово-медичної експертизи №343 від 08.05.2015 року у ОСОБА_5 маються тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток спинки носа, садна, забиття м'яких тканин обличчя, які в сукупності відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що 01.05.2015 року, приблизно о 23 год. 30 хв., почув гуркіт автомобілю «джип», що рухався по вулиці Шкільній, Малиновського на вулицю Шевченка м. Чернігова. Автомобіль був пошкоджений, рухався ривками, було відсутнє лобове скло. Пасажир автомобілю став вилазити з салону через отвір лобового скла. Водій зупинив автомобіль і той випав на вулицю.

Свідок ОСОБА_7 показав, що 01.05.2015 року він був в складі автопатруля з охорони громадського порядку і отримав повідомлення про вчинення двома особами розбійного нападу на водія таксі і заволодіння автомобілем. По прибуттю на місце виявили автомобіль, який був пошкоджений. За кермом автомобіля знаходився ОСОБА_5, а поруч з автомобілем сидів ОСОБА_3 Через кілька хвилин підійшов потерпілий і впізнав їх. Аналогічні покази надав свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні.

Таким чином, вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в повній мірі підтверджується показанням потерпілого та свідків, які в повній мірі узгоджуються між собою та з висновком експерта, а також з іншими доказами по справі, тому обґрунтовано визнані судом першої інстанції за достовірні.

Тому, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні і досліджених в судовому засіданні доказів, яким судом першої інстанції дана оцінка в сукупності з іншими доказами і на підставі яких прийнято законне та обґрунтоване рішення суду.

Дії ОСОБА_3 судом вірно кваліфіковані за ч.3 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_4

Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 щодо відсутності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд першої інстанції у відповідності з вимогами ст. ст. 65, 66, 67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, його сімейний стан та стан здоров'я, відсутність обставин, що пом'якшують покарання та наявності обставини, що обтяжує покарання і призначив йому мінімальне покарання передбачене санкцією статті.

З огляду на вимоги ст. 65 КК України, колегія суддів дійшла висновку, що обрана судом першої інстанції міра покарання обвинуваченому ОСОБА_3 є необхідною й достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.

Є необґрунтованим і посилання захисника в апеляційній скарзі на безпідставне стягнення матеріальної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_3, оскільки іншим вироком ця шкода була стягнута з ОСОБА_5

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму ВСУ №3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» якщо матеріальну шкоду заподіяно підсудним спільно з іншою особою, справу щодо якої виділено в окреме провадження, суд покладає обов'язок по відшкодуванню шкоди у повному розмірі на підсудного. При винесенні в наступному обвинувального вироку щодо особи, справу про яку було виділено в окреме провадження, суд вправі покласти на неї обов'язок відшкодувати шкоду солідарно з раніше засудженим.

Таким чином, суд першої інстанції зробив вірний висновок про стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_3 як солідарного боржника.

Проте, підлягають частковому задоволенню доводи апеляційної скарги захисника з приводу стягнення моральної шкоди.

Відповідно до положень Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірними діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходить із засад виваженості, розумності та справедливості, враховує характер та обсяг фізичних страждань потерпілого, характер вимушених змін у його повсякденному житті, ступінь вини обвинуваченого ОСОБА_3, його матеріальний та сімейний стан, наявність на утримання малолітніх дітей, і вважає за необхідне зменшити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого до 10000 гривень.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 - Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Вирок Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 грудня 2015 року щодо обвинуваченого ОСОБА_3 - змінити в частині відшкодування моральної шкоди, зменшивши її розмір до 10000 (десяти тисяч) гривень.

В решті цей же вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

Короїд Ю.М. Сердюк О.Г. Воронцова С.В.