Справа № 159/6103/15-к Провадження №11-кп/773/122/16 Головуючий в 1 інстанції Наваляний Т. Д.

Категорія:ч.ч.1, 2 ст.190 КК України. Доповідач : Лозовський А. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2016 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Лозовського А.О.,

суддів - Клока О.М., Опейди В.О.,

при секретарі - Білоусі І.Л.,

з участю прокурора - Сіжука В.П.,

обвинуваченої - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Ковельської місцевої прокуратури Дикуна І.В. на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 грудня 2015 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та жителька АДРЕСА_1, українка, громадянка України, з середньою спеціальною освітою, розлучена, перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судима, -

засуджена за ч.1 ст.190 КК України на 1 (один) рік обмеження волі;

за ч.2 ст.190 КК України на 1 (один) рік обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 3 (три) місяці.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи;

- періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Вироком вирішено цивільні позови та долю речових доказів.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно вироку суду обвинувачена ОСОБА_1 на початку травня 2015 року близько обідньої пори, перебуваючи в магазині «Єва», що по вул. Степана Бандери, 5А в м. Ковелі, переслідуючи злочинний умисел на незаконне заволодіння чужим майном, з метою протиправного збагачення, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_3 під приводом оформлення документів для виїзду за кордон на ім'я останньої та її знайомих отримала від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 6000 гривень та 35 євро, що згідно курсу НБУ складає 900 гривень, чим заволоділа грошовими коштами останньої в сумі 6900 гривень.

Після цього ОСОБА_1 повторно в середині травня 2015 року близько 19 год. 00 хв., перебуваючи неподалік будинку № 140А, що по вул. Володимирській в м. Ковелі, переслідуючи злочинний умисел на незаконне заволодіння чужим майном, з метою протиправного збагачення шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_4 під приводом оформлення документів для виїзду за кордон на ім'я останньої та її чоловіка отримала від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 3600 гривень та закордонний паспорт на ім'я ОСОБА_4, вартість оформлення якого становила 800 гривень, чим заволоділа грошовими коштами останньої в сумі 4400 гривень.

В поданій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченої, вважає вирок суду в частині призначеного покарання незаконним, оскільки воно не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Також зазначає, що судом першої інстанції безпідставно призначено остаточне покарання ОСОБА_1 у виді обмеження волі, оскільки згідно ч.3 ст.61 КК України дане покарання їй не може бути призначено так як вона має малолітню дитину 2013 року народження. Просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.190 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, за ч.2 ст.190 КК України у виді штрафу в розмірі 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, і на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, обвинувачену ОСОБА_1, яка подану апеляційну скаргу підтримала, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції матеріали кримінального провадження за згодою учасників судового провадження розглянуті в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України. Встановлені судом фактичні обставини вчинених кримінальних правопорушень та їх кваліфікація за ч.ч.1, 2 ст.190 КК України учасниками судового провадження не оспорюються.

Разом з тим, при призначенні ОСОБА_1. покарання у виді обмеження волі судом першої інстанції не дотримано вимоги ч. 3 ст. 61 КК України, у зв'язку з чим вирок суду підлягає скасуванню в цій частині з постановленням по матеріалах кримінального провадження нового вироку.

Згідно ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обгрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Частиною 3 ст. 61 КК України передбачений вичерпний перелік осіб, до яких покарання у виді обмеження волі не застосовується, а саме до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

В ході судового розгляду та під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4.

Разом з цим, судом першої інстанції при постановленні вироку та призначенні ОСОБА_1 остаточного покарання на підставі ч.1 ст. 70 КК України у виді 1 року 3 місяців обмеження волі допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме вимог ч.3 ст. 61 КК України, відповідно до якої покарання у виді обмеження волі не застосовується до жінок, що мають дітей віком до 14 років.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 2 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Отже всупереч наведеним вимогам закону суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченій покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 190 КК України, призначив їй покарання у виді обмеження волі, чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, який не підлягає застосуванню.

Тому вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 ухвалений з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, у зв'язку з чим підлягає скасуванню в частині призначеного покарання у вигляді обмеження волі.

Відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_1 колегія суддів враховує тяжкість вчинених злочинів та особу обвинуваченої, а саме те, що ОСОБА_1 щиро розкаялась у вчиненому, добровільно відшкодувала завдані збитки, раніше не судима, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, а також відсутність у справі обтяжуючих покарання обставин.

Враховуючи особу ОСОБА_1, апеляційний суд вважає за можливе призначити їй покарання за ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України із застосуванням ч.1 ст.70 КК України у вигляді штрафу в межах санкцій вказаних статей, оскільки таке покарання відповідатиме характеру і ступеню тяжкості вчинених нею злочинів, і буде необхідним для її виправлення та попередження нових злочинів, як це передбачено ст.65 КК України.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, Апеляційний суд Волинської області, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу прокурора Ковельської місцевої прокуратури Дикуна І.В. задовольнити.

Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 грудня 2015 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання за ч.1 ст.190 КК України та ч.2 ст.190 КК України скасувати.

Призначити ОСОБА_1 за ч.1 ст.190 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

за ч.2 ст.190 КК України у виді штрафу у розмірі 70 (сімдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1190 (тисячу сто дев'яносто) гривень.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити обвинуваченій ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян що становить 1700 (тисячу сімсот) гривень.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення апеляційним судом.

Головуючий:

Судді: