ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

У Х В А Л А

24.02.2016 Справа № 910/1405/14

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" в особі ліквідатора Вершиніна А.О.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясинуватський Агросервіс"

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний"

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.04.2013

в межах справи №910/1405/14

за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд"

про визнання банкрутом

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від заявника Стражинська Т.Ю.

від боржникане з'явився

Ліквідаторне з'явився

Від ПАТ «Державний ощадний банк України»Колісник О.В.

Від ТОВ «Сільськогосподарської продукції «Столичний»Козін В.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/1405/14 за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" про банкрутство.

Постановою Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Вершиніна А.О.

27.05.2015 р. ліквідатор банкрута - арбітражний керуючий Вершинін А.О. подав до суду заяву про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги з посиланням на ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідачем за якою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ясинуватський Агросервіс".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.06.2015 суддею Івченком А.М. прийнято до розгляду у межах провадження у справі № 910/1405/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" заяву ліквідатора банкрута від 26.05.2015 р. про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та призначено на 29.07.2015.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 31.07.2015 № 04-23/1064, відповідно до п. 2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з припиненням повноважень щодо здійснення правосуддя у судді ОСОБА_1

За результатами повторного автоматичного розподілу справ справу № 910/1405/14 передано на розгляд судді ОСОБА_1

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.09.2015 справу №910/1405/14 прийнято до свого провадження суддею ОСОБА_1

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2015 призначено заяву ліквідатора банкрута від 26.05.2015 р. про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.04.2013 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ясинуватський Агросервіс" на 26.10.2015.

Судове засідання 26.10.2015 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді ОСОБА_1 на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.11.2015 розгляд заяви ліквідатора банкрута від 26.05.2015 р. про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.04.2013 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ясинуватський Агросервіс" призначено на 30.11.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 розгляд заяви відкладено до 25.01.2016.

Судове засідання 25.01.2016 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді ОСОБА_1 на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 розгляд заяви ліквідатора призначено на 24.02.2016.

В судове засідання представник заявника з'явився, надав пояснення стосовно поданої заяви та просив задовольнити її.

Представник АТ «Ощадбанк» в судове засідання з'явився, надав пояснення стосовно заяви ліквідатора, просив задовольнити її та визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 10.04.2013.

Представник ТОВ «Ринок сільськогосподарської продукції «Столичний» в судове засідання 24.02.2016 з'явився, заперечив проти задоволення заяви ліквідатора про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.04.2013.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

28.03.2012 між ТОВ «Хліб Інвестбуд» та ТОВ «Ринок сільськогосподарської продукції «Столичний» уклали договір фінансової допомоги №2803-12/ХлРс (надалі - Договір 1).

Відповідно до п. 1.1 Договору 1 з метою фінансової стабілізації ТОВ «Ринок сільськогосподарської продукції «Столичний» та поповнення обігових коштів, ТОВ «Хліб Інвестбуд» надає ТОВ «Ринок сільськогосподарської продукції «Столичний» безвідсоткову тимчасову поворотну фінансову допомогу у розмірі 2 110 000,00 грн.

За змістом п.п. 2.2, 2.3 строк наданої тимчасової безпроцентної поворотної фінансової допомоги визначається з моменту підписання даного Договору і складає 1 рік. Строк, вказаний в п. 2.2 даного Договору, може бути продовжено за згодою сторін.

10.04.2013 між ТОВ «Хліб Інвестбуд» та ТОВ «Ясинуватський Агросервіс»укладено договір про відступлення права вимоги (надалі - Договір 2).

Згідно п. 1.1 Договору 2 ТОВ «Хліб Інвестбуд»передає, а ТОВ «Ясинуватський Агросервіс» приймає на себе право вимоги виконання грошових зобов'язнь в сумі 710 000,00 грн., що належить ТОВ «Хліб Інвестбуд» на підставі Договору фінансової допомоги №2803-12/ХлРе від 28.03.2012, що укладений між ТОВ «Хліб Інвестбуд» та ТОВ «Ринок сільськогосподарської продукції «Столичний».

Відповідно до п. 2.1 Договору 2 згідно з відступленням права вимоги за цим Договором ТОВ «Ясинуватський Агросервіс» зобов'язується сплатити ТОВ «Хліб Інвестбуд» суму грошових коштів у розмірі 710 000,00 грн., шляхом безготівкового перерахування цих коштів на поточний банківський рахунок первісного кредитора до 17.04.2013 р. або іншим чином, не забороненим чинним законодавством.

Т.в.о. директора ТОВ «Хліб Інвестбуд» арбітражний керуючий Кандаурова А.П. звернулася до ТОВ «Ринок сільськогосподарської продукції «Столичний» з претензією №02-06/277 від 02.12.2014, відповідно до якої просила повернути дебіторську заборгованість останнього у розмірі 710 000,00 грн. за договором №2803-12/ХлРс.

У відповідь на вказану претензію ТОВ «Ринок сільськогосподарської продукції «Столичний» листом №30 від 12.03.2015 р. повідомив, що претензія не може бути задоволена, оскільки Договором про відступлення права вимоги від 10.04.2013 ТОВ «Хліб Інвестбуд» передав ТОВ «Ясинуватський Агросервіс» право вимоги від ТОВ «Ринок сільськогосподарської продукції «Столичний» щодо належного виконання зобов'язань за договором фінансової допомоги №2803-12/ХлРс від 28.03.2012р.

З огляду на викладене, заявник стверджує, що боржник за договором відступлення права вимоги передав право вимоги грошової суми у розмірі 710 000,00 грн. без мети отримання коштів, у зв'язку з чим заявник вказує на підстави для визнання такого договору недійсним.

У відповідності до ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (посилаючись на яку, Керуючий санацією звернувся з заявою в межах справи про банкрутство Боржника) правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: 1) боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; 2) боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; 3) боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; 4) боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; 5) боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; 6) боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Відповідно до положень інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)», у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 4212-VI від 22.12.2011 року, яким викладено в новій редакції Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Під майновими діями боржника слід розуміти виконання боржником зобов'язань за вже укладеним до початку відповідного року правочином (договором) на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів. Наведене стосується, зокрема виконання зобов'язання раніше встановленого строку (терміну), відмови від власних майнових вимог, сплати коштів кредитору або прийняття майна в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна тощо.

Що ж до визнання недійсними правочинів (договорів), то воно може мати місце у випадках відчуження боржником безоплатно майна, прийняття боржником на себе зобов'язань без необхідних дій майнового характеру іншої сторони, прийняття на себе заставних зобов'язань на забезпечення виконання грошових вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Підставою для недійсності заявник вказує, що боржник не вчинив дій щодо отримання коштів у розмірі 710 000,00 грн. від ТОВ «Ясинуватський Агросервіс» (не вимагав сплати цих коштів, не вів претензійно-позовної роботи тощо), тобто боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.

Згідно із п. 2.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Тобто, не сплата коштів ТОВ «Ясинуватський Агросервіс» за договором про відступлення права вимоги від 10.04.2013 не є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Також суд не приймає доводи заявника, щодо визнання недійсним спірного договору з підстав того, що договір відступлення права вимоги укладений з метою безоплатного передання боржником прав вимоги у сумі 710 000,00 грн. та з метою не погашати заборгованість перед кредиторами.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про визнання договір недійсними не підлягають задоволенню, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" в особі ліквідатора Вершиніна А.О. не доведено тих обставин, з якими законодавець пов'язує визнання у даному випадку договорів недійсними.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" в особі ліквідатора Вершиніна А.О. про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.04.2013 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ясинуватський Агросервіс" відмовити повністю.

Суддя А.В. Яковенко