ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" січня 2016 р.Справа № 921/1139/15-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровець Я.Я.

розглянув матеріали справи

за позовом: Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, вул. Волинська, 9, м. Тернопіль, 46027

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром", вул. С. Будного, 3, м. Тернопіль, 46400

про внесення змін до договору

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_2 – представник (довіреність № б/н від 16.12.2015 р.)

від відповідача: не з'явився

В судових засіданнях представнику позивача роз’яснювались процесуальні права та обов’язки передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

У судовому засіданні 21.01.2016 року оголошувалась вступна та резолютивна частина рішення.

Суть справи: Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром" про внесення змін до договору транспортного експедирування № Т-34 від 01 січня 2014 р, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ "Тернопільхлібпром", припинивши дію пунктів 5.3.4., 5.3.5, зазначеного договору.

Позовні вимоги обгрунтовуються наступним.

01.01.2014 року між Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром" було укладено договір транспортного експедирування № Т-34, а також додаткову угоду № Т-34-001д від 01.01.2015 року, згідно якого Замовник (відповідач) доручив, а Виконавець (позивач) взяв на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок Замовника (відповідача) забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу Замовника (відповідача) автомобільним транспортом в межах території України; за домовленістю сторін Договору Виконавець (позивач) також може надавати додаткові послуги необхідні для доставки вантажу (перевірка кількості і стану вантажу, його цілісність і схоронність, вантажно-розвантажувальні роботи, отримання, тощо).

Відповідно до п.п. 5.3.4., 5.3.5. Договору Замовник (відповідач) зобов'язався забезпечити Виконавця (позивача) пальним для його рухомого складу (автомобіля); таке забезпечення здійснюється шляхом надання у користування Замовником Виконавцю картки на отримання пального визначеної мережі заправних станцій зі встановленим там щоденним лімітом пального; пальне отримується Виконавцем для надання ним послуг із використанням пального Замовником; видача пального в такому випадку не є операцією поставки, Виконавець не набуває права власності на таке пальне і зобов'язаний залишок невикористаного пального повернути Замовнику; у випадку виникнення залишку/перевитрати вони враховуються при здійсненні Виконавцем перевезень в наступних періодах, а при закінченні строку дії договору – повертаються Замовнику; на виконання умов цього пункту Договору Замовник разом із Виконавцем складає відповідних зведений акт видачі пального за конкретний місяць, у якому здійснювалося таке забезпечення, а також складає внутрішню накладну на видачу певної кількості пального Виконавцю; форма такого зведеного акту видачі пального, форма внутрішньої накладної на видачу певної кількості пального, так само як і кожен зведений акт видачі пального за конкретний місяць, кожна конкретна внутрішня накладна на видачу певної кількості пального є невід'ємними частинами цього Договору, а Виконавець для цілей такого акту/накладної може іменуватися також Перевізником; Замовник зобов'язався здійснювати операції зі списання конкретних обсягів витраченого Виконавцем пального, отриманого шляхом користування останнім Карткою, згідно відомостей, які містяться у виданих Замовником перед транспортуванням вантажу Виконавцю подорожніх (шляхових) листах вантажного автомобіля та відповідно до внутрішніх норм (обсягів), встановлених і затверджених виконавчим органом Замовника, а також зобов'язався відображати це у своїх документах бухгалтерського обліку.

Позивач зазначає, що він ознайомившись із деякими нормами чинного законодавства України, дійшов висновку про те, що окремі норми договору транспортного експедирування № Т-34 від 01 січня 2014 року, суперечать їм, а тому запропонував відповідачу укласти додаткові угоди про зміну умов договору транспортного експедирування № Т-34 від 01 січня 2014 року. Проте, відповідач відмовився укладати запропоновану позивачем додаткову угоду, про що повідомив письмово позивача.

Ухвалою суду від 30.11.2015 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначався в судовому засіданні на 17.12.2015 року.

Відповідачем 15.12.2015 року через канцелярію суду подано відзив б/н від 15.12.2015 року (вх. № 26168 від 15.12.2015 року) на позовну заяву, відповідно до якого просить у задоволенні позову відмовити з підстав наведених у відзиві. Також, відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності повноважного представника відповідача за наявними у справі матеріалами та з врахуванням відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 17.12.2015 року розгляд справи відкладався до 21.01.2016 р.

Представник позивача в судове засідання призначене на 21.01.2016 року з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання призначене на 21.01.2016 року не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи.

Таким чином, беручи до уваги, що явка відповідача не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі відповідача, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

01.01.2014 року між Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром" було укладено договір транспортного експедирування № Т-34 (далі по тексту – Договір), згідно якого Замовник (відповідач) доручив, а Виконавець (позивач) взяв на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок Замовника (відповідача) забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу Замовника (відповідача) автомобільним транспортом в межах території України; за домовленістю сторін Договору Виконавець (позивач) також може надавати додаткові послуги необхідні для доставки вантажу (перевірка кількості і стану вантажу, його цілісність і схоронність, вантажно-розвантажувальні роботи, отримання, тощо).

Відповідно до п. 8.1. Договору, Договір вступає в дію з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2017 р.

Пунктом 9.3. Договору передбачено, що Додаткові угоди та додатки до нього є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами, скріплені їх печатками та (або нотаріально посвідчені).

01.01.2015 року сторонами підписано Додаткову угоду № Т-34-001д до договору транспортного експедирування № Т-34 від 01.01.2014 р., згідно якої п. 5.3.4 Договору виклали в новій редакції.

Згідно п. 1.3. Договору послуги з експедирування включають у себе комплекс юридичних і фактичних дій в рамках цього Договору щодо організації перевезення вантажу Замовника, відповідного оформлення такого, забезпечення відправки вантажу із пункту відправлення (навантаження) і одержання вантажу у пункті призначення (розвантаження) третьою особою (вантажоодержувачем)/уповноваженою Замовником особою (вищезазначені пункти і особи можуть вказуватися у зведеній відомості Замовника та (або) у подорожньому листі вантажного автомобіля Виконавця та (або) товарно-транспортній накладній Виконавця), розробка оптимального і економічно вигідного маршруту з урахуванням інтересів Замовника.

Відповідно до п. 5.3.4. Договору Замовник (відповідач) зобов'язався забезпечити Виконавця (позивача) пальним для його рухомого складу (автомобіля). Таке забезпечення здійснюється шляхом надання у користування Замовником Виконавцю картки на отримання пального визначеної мережі заправних станцій зі встановленим там щоденним лімітом пального. Пальне отримується Виконавцем для надання ним послуг із використанням пального Замовником. Видача пального в такому випадку не є операцією поставки, Виконавець не набуває права власності на таке пальне і зобов'язаний залишок невикористаного пального повернути Замовнику. У випадку виникнення залишку/перевитрати вони враховуються при здійсненні Виконавцем перевезень в наступних періодах, а при закінченні строку дії договору – повертаються Замовнику. На виконання умов цього пункту Договору Замовник разом із Виконавцем складає відповідних зведений акт видачі пального за конкретний місяць, у якому здійснювалося таке забезпечення, а також складає внутрішню накладну на видачу певної кількості пального Виконавцю; форма такого зведеного акту видачі пального, форма внутрішньої накладної на видачу певної кількості пального, так само як і кожен зведений акт видачі пального за конкретний місяць, кожна конкретна внутрішня накладна на видачу певної кількості пального є невід'ємними частинами цього Договору, а Виконавець для цілей такого акту/накладної може іменуватися також Перевізником.

Згідно п. 5.3.5. Договору Замовник здійснює операції зі списання конкретних обсягів витраченого Виконавцем пального, отриманого шляхом користування останнім Карткою, згідно відомостей, які містяться у виданих Замовником перед транспортуванням вантажу Виконавцю подорожніх (шляхових) листах вантажного автомобіля та відповідно до внутрішніх норм (обсягів), встановлених і затверджених виконавчим органом Замовника, та відображає це у документах бухгалтерського обліку Замовника.

Позивач в позовній заяві зазначає, що ознайомившись із деякими нормами чинного законодавства України, він дійшов висновку про те, що окремі норми договору транспортного експедирування № Т-34 від 01 січня 2014 року, суперечать їм, а тому запропонував відповідачу укласти додаткові угоди про зміну умов договору транспортного експедирування № Т-34 від 01 січня 2014 року. Проте, відповідач відмовився укладати запропоновану позивачем додаткову угоду, про що повідомив письмово позивача.

Позивач вважає, що п.п. 5.3.4., 5.3.5. Договору суперечать деяким нормам чинного законодавства України.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Позивач стверджує, що ні норми Цивільного кодексу України, котрі регулюють відносини з перевезення вантажів, ні Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, не встановлено, що замовник послуг перевезення вантажів повинен забезпечувати перевізника пальним.

Відтак, позивач вважає, що замовник послуг перевезення вантажу, в даному випадку відповідач, повинен сплачувати йому за надані послуги з транспортного експедирування збільшену на вартість витраченого ним для таких цілей палива плату, яке в подальшому він буде купувати у відповідача і що потрібно врегулювати в договірному порядку.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або роз рваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно п. 9.1. Договору, умови цього Договору можуть бути змінені за взаємною згодою Сторін. Зміна умов цього Договору оформляється окремою Додатковою угодою, що є невід'ємною частиною цього Договору, або викладення цього Договору в новій редакції, що підписується уповноваженими представниками сторін.

Позивачем до матеріалів справи долучено проект Додаткової угоди від 31.08.2015 року № 1 до договору транспортного експедирування № Т-34 від 01.01.2014 року наступного змісту: "Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ід.код НОМЕР_1), який діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію, надалі – "Виконавець", з однієї сторони та ТОВ "Тернопільхлібпром", в особі директора ОСОБА_3, яка діє на підставі Статуту, надалі "Замовник", з іншої сторони, які надалі іменуються "СТОРОНИ", уклали цю додаткову угоду до договору транспортного експедирування №Т-34 від 01 січня 2014 р. (далі – Додаткова угода" про наступне:

1.          Сторони дійшли згоди внести зміни до договору транспортного експедирування №Т-34 від 01 січня 2014 р., припинивши дію пунктів 5.3.4., 5.3.5. зазначеного Договору.

2.          У всьому іншому, що не обумовлено даною Додатковою угодою №1, Сторони керуються положеннями договору транспортного експедирування №Т-34 від 01 січня 2014 р.

3.          Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами.

4.          Додаткова угода з моменту набрання нею чинності є невід'ємною частиною договору транспортного експедирування №Т-34 від 01 січня 2014 р."

Проект додаткової угоди № 1 отримано наручно директором відповідача ОСОБА_3І 11.09.2015 р. про що свідчить підпис та відтиск печатки на даному проекті Додаткової угоди № 1 від 31.08.2015 року.

Відповідач 11.09.2015 року надав позивачу відповідь б/н на пропозицію про укладення додаткової угоди, якою повідомив, що відмовляється від укладення додаткової угоди № від 31.08.2015 року.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до вимог ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони. Так, зокрема, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ні нормами Цивільного кодексу України, котрі регулюють відносини з перевезення вантажів, ні Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, не встановлено, що замовник послуг перевезення вантажів повинен забезпечувати перевізника пальним.

Однак, позивачем не наведено обставин у відповідності до ч. 2 ст. 651 ЦК України істотного порушення відповідачем умов договору № Т-34 транспортного експедирування від 01.01.2014 року, яке б слугувало підставою для зміни умов договору за рішенням суду, оскільки предметом договору є забезпечення, за рахунок відповідача, організації перевезень вантажу відповідача автомобільним транспортом і умови щодо розміру і вартості виконаних позивачем робіт визначено розділом 4 Договору.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин для внесення змін до Договору транспортного експедирування № Т-34 від 01.01.2014 року в частині припинення п.п. 5.3.4., 5.3.5. Договору, а отже у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Таким чином, суд вважає, що позов є безпідставним та таким, що до задоволення не підлягає.

Судові витрати по справі слід покласти на позивача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 638, 651, 652 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 188 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 2, 4, 12, 32, 33, 34, 35 43, 44, 49, 69, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1.          У задоволенні позову відмовити повністю.

2.          Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).

3.          Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту), через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 1 березня 2016 року.

Суддя                                                                                          Боровець Я.Я.