Справа № 212/250/16-ц

2/212/889/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого судді Шум Л.І.

при секретарі Водоп’яновій Ю.С.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо–збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо–збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, посилаючись на те, що працював в ВАТ «Центральний гірничо–збагачувальний комбінат», ПАТ «Центральний гірничо– збагачувальний комбінат» в період з 07 вересня 1984 року по 30 березня 2011 року по професії – управління залізничного транспорту, слюсар з ремонту рухомого складу, 30.03.2011 року - звільнений в зв’язку з переводом в ТОВ «Криворіжспецремтранс». Висновком лікувальної - експертної комісії Українського науково - дослідного інституту промислової медицини від10.032015 року йому було встановлено три професійні захворювання за діагнозом: радикулопатія попереково – крижова білатеральна з помірно – вираженими статико – динамічними порушеннями, стійким больовим і м’язові – тонічним синдромами; остеоартроз колінних, ліктьових (першого – другого ступеню) суглобів, двобічний плечолопатковий періартроз;хронічний (пиловий) бронхіт (першого ступеню). Весь час роботи у Відповідача працював сумлінно та добросовісно, а взамін того, підприємство - Відповідач свідомо порушував законодавство про охорону праці не забезпечив безпечні та нешкідливі умови праці. Щоденні моральні страждання та переживання спричиняють йому наступні факти: Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК (довідка серія 12 ААА № 014772) при первинному огляді від 13.10.2015 року йому встановлено 60 % втрати професійної працездатності на безстроковий термін та 3 групу інвалідності: 20% по радикулопатії, 30% по деформуючому артрозу, 10% по хронічному бронхіту. Противопоказана важка праця, вимушена поза, несприятливий мікроклімат, переохолодження. Його непокоять негативні зміни та болі в хребті, на теперішній час турбує постійний тягнучий біль та обмеження рухів болі в шийному в поперековому відділі хребта, виникає періодичний біль в шийному відділі хребта, періодичний біль в шийному відділі хребта при незначному фізичному навантаженні, різких рухах, при охолодженні, тривалій ході у вигляді скутості рухів в поперековому відділі, непокоїть біль та обмеження рухів в плечових, ліктьових та колінних суглобах, через приступи кашлю, виникає задишка, у мене інколи починається відчуття нестачі повітря, змушений користуватися інгалятором. Таким чином йому заподіяно моральну шкоду, просив стягнути з відповідача на його користь 275000 гр.

В судовому засіданні представник позивача в особі ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в особі ОСОБА_2 позов не визнав, вважає позовні вимоги безпідставними.

Вислухав сторони, дослідив письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

В судовому засіданні встановлено, що позивач працював в ВАТ «Центральний гірничо–збагачувальний комбінат», ПАТ «Центральний гірничо– збагачувальний комбінат» в період з 07 вересня 1984 року по професії – управління залізничного транспорту, слюсар з ремонту рухомого складу, 30.03.2011 року звільнився в зв’язку з переводом в ТОВ «Криворіжспецремтранс».

Висновком лікувальної - експертної комісії Українського науково - дослідного інституту промислової медицини від10.03. 2015 року, протокол №394 позивачу було встановлено три професійні захворювання за діагнозом: радикулопатія попереково – крижова білатеральна з помірно – вираженими статико – динамічними порушеннями, стійким больовим і м’язові – тонічним синдромами; остеоартроз колінних, ліктьових (першого – другого ступеню) суглобів, двобічний плечолопатковий періартроз;хронічний (пиловий) бронхіт (першого ступеню).

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК (довідка серія 12 ААА № 014772) при первинному огляді від 13.10.2015 року йому встановлено 60 % втрати професійної працездатності на безстроковий термін та 3 групу інвалідності: 20% по радикулопатії, 30% по деформуючому артрозу, 10% по хронічному бронхіту. Противопоказана важка праця, вимушена поза, несприятливий мікроклімат, переохолодження.

ОСОБА_4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, в пункті 17 зазначено, що причиною отримання позивачем профзахворювання явилась робота в умовах перевищення гранично – допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, а саме запиленість - повітря робочої зони – вміст вільного двоокису кремнію – 2.8 мг/м3 при нормі 2.0 мг/м3; фізичне перевантаження - робоча поза, знаходження у нахиленому положенні 14.2 при допустимих 10% за зміну; нахили корпусу 108 разів при допустимих до 100 разів, статичне навантаження двома руками – 134200 при гранично – допустимому до 70000 ці факти встановлені в санітарно – гігієнічній характеристиці умов праці від 18.08.2014 року.

В судовому засіданні встановлено, що з вини підприємства позивач переносить як фізичні, так і моральні страждання і переживання, викликані ушкодженням його здоров'я в результаті одержання стійкої втрати працездатності при виконанні трудових обов'язків.

Моральні страждання позивача полягають в тому, що внаслідок професійних захворювань докорінно змінився його уклад життя, оскільки він відчуває негативні зміни та болі в хребті, на теперішній час турбує постійний тягнучий біль та обмеження рухів болі в шийному в поперековому відділі хребта, виникає періодичний біль в шийному відділі хребта, періодичний біль в шийному відділі хребта при незначному фізичному навантаженні, різких рухах, при охолодженні, тривалій ході у вигляді скутості рухів в поперековому відділі, непокоїть біль та обмеження рухів в плечових, ліктьових та колінних суглобах, через приступи кашлю, виникає задишка, у мене інколи починається відчуття нестачі повітря, змушений користуватися інгалятором, що підтверджується медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність професійного захворювання від 10.03.2015 року №394, виписними епікрізами.

Отже отримані професійні захворювання вимагають від позивача додаткових зусиль для організації свого побуту та життя в цілому.

У позивача на підставі висновку МСЕК від 13.10.2015 року виникло право на відшкодування моральної шкоди.

Ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає,що роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. ОСОБА_4 ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Отже, не дотримання ПАТ «ЦГЗК» на протязі 27 років вищевказаних положень ч.ч. 2, 4 ст. 153 КЗпП України, призвело до того, що позивач став інвалідом 3-ої групи та втратив 60 % працездатності.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Отже, з аналізу зазначених норм закону витікає, що до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять_до такого юридичного складу. Вказане свідчить про те, що закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.

В судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи позивача про те, що він переносить як фізичні так і моральні страждання викликані ушкодженням здоров'я в наслідок отримання хронічного професійного захворювання, одержання тимчасової, а потім стійкої втрати працездатності при виконанні трудових обов'язків.

Таким чином, заподіяне позивачу з вини підприємств захворювання викликає в нього фізичні і моральні страждання, порушило звичний для нього спосіб життя, вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, для підтримки здоров'я, порушило нормальні життєві зв'язки внаслідок неможливості продовження активного цивільного життя, унаслідок порушення відносин з оточуючими людьми.

3 01 квітня 2001 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Одним із завдань цього Закону та обов'язку Фонду соціального страхування було відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, застрахованим та членам їх сімей від нещасних випадків.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п. 1, абзацу 3 п. 5, п. 9, абзацу 3 п. 10, п.11 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Проте, Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 1167 Цивільного кодексу України та ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавством розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України. З огляду на викладене, Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання неконституційними положень п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що спірні правовідносини виникають із трудових правовідносин.

Доводи відповідача безпідставні, спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України, акту форми П-4 від 10.05.2015 року, розслідування хронічного професійного захворювання, виписки із історії хвороби ОСОБА_3, суд вважає, що вищевказані докази свідчать про доведеність не забезпечення відповідачем-підприємством під час праці на підприємстві позивача якісних та безпечних умов праці.

Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. У зв’язку з професійним захворюванням змінився спосіб та якість життя позивача, що завдає йому моральних страждань.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Отже, враховуючи те, що позивачу 13.10.2015 року встановлено 60% втрати професійної працездатності в наслідок хронічного професійного захворювання і третя група інвалідності, а також враховуючи характер захворювання, пов'язаних з заподіянням ушкодження здоров’ю фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, час роботи позивача 27 років на одному підприємстві, наслідків, що наступили, вік позивача ( 63 роки) та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що слід позовні вимоги позивача задовольнити частково, а саме в розмірі 30 000 гр.

На підставі ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України , ст.10, 11, 60, 88, 209 ч.3, 212, 213-214, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо–збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків задовільнити частково. 

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо–збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_3 в відшкодування моральної шкоди 30 000 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб і військового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо–збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в сумі 551гр.20 коп.

Сторони мають право оскаржити рішення подавши на протязі 10 днів з дня проголошення рішення апеляційну скаргу.

Суддя: Л. І. Шум