АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1067/2009 року Головуючий по 1-й інстанції :
Шейко П.П.
Суддя-доповідач:
Новохатня В.А.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 червня 2009 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого : Акопян В.І.,
Суддів : Новохатньої В.А., Петренка В.М.
при секретарі: Зеленській О.І.
з участю: адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4
відповідача ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 06 січня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку і визнання права власності на будинок;
та за зустрічним позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування запису в реєстрі прав на це нерухоме майно.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду,-
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2005 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 і визнання права власності на цей будинок.
В заяві зазначено, що від її імені дочка ОСОБА_5 домовилася з ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_1 подарує їй вказаний будинок, який отримала в спадщину. На підставі довіреності, виданої ОСОБА_1 ОСОБА_5, остання оформила спадщину на ОСОБА_1, витративши при цьому 1000 грн.
До завершення оформлення спадщини відповідачка заявила про намір продати будинок за 5000 грн.
06 грудня 2004 року між ними фактично відбувся договір купівлі-продажу спірного будинку за 4000 тисячі грн., враховуючи, що 1000 грн. було витрачено на оформлення спадщини.
Оскільки нею виконані всі істотні умови договору, просила визнати вказаний договір купівлі-продажу будинку, укладеного між нею та ОСОБА_1, дійсним.
В травні 2008 року ОСОБА_1 предґявила зустрічний позов до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування запису в реєстрі прав на нерухоме майно, обґрунтовуючи тим, що вона є власницею житлового будинку АДРЕСА_1, який отримала в спадщину від свого батька ОСОБА_6.
06 грудня 2004 року вона домовлялася з ОСОБА_5 про оформлення будинку та його продажу, але кошти в сумі 4000 тисячі грн. вона не отримувала. Відповідно до ст.215 ЦК України недодержання вимог щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним.
На підставі заочного рішення Чорнухинського районного суду від 29.09.2006 р. про визнання договору купівлі-продажу будинку, укладеного між нею та ОСОБА_2, дійсним, останньою здійснено реєстрацію її прав на будинок в КП «Лубенське БТІ». Таким чином її незаконно позбавлено права власності на будинок.
Просила позов задовольнити.
Рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 06 січня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.
Визнано таким, що втратило силу свідоцтво про право на спадщину, видане Чорнухинською державною нотаріальною конторою 18 січня 2005 року, реєстраційний № 19, за яким ОСОБА_1 успадкувала житловий будинок з надвірними побудовами, що знаходяться в АДРЕСА_1.
В позові ОСОБА_1до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, про визнання за нею права власності на вказаний будинок та про скасування запису в реєстрі прав на нерухоме майно та технічному паспорті на будинок про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на зазначений будинок відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохає рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2, а задовольнити її зустрічні позовні вимоги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно зі ст.ст.655,657 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовґязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовґязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні 06 грудня 2004 року договору купівлі-продажу будинку між сторонами будо досягнуто згоди з приводу всіх істотних умов правочину, а саме: позивачка сплатила повністю суму за договором та прийняла у власність спірний будинок, а відповідачка ОСОБА_1 отримала гроші за продаж будинку. Оскільки сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору і відбулося повне виконання договору, то даний договір є дійсним на підставі норм ст.220 ЦК України.
Однак з таким висновком суду погодитися не можливо.
Відповідно до ст.319 ЦПК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Тільки власник майна має право укладати договір купівлі-продажу майна.
Встановлено, що будинок АДРЕСА_1 на праві приватної власності належав ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину по закону від 18 січня 2005 року, яке зареєстровано в КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 24.01.2005 р.
Таким чином, станом на 06.12.2004 р. відповідачка ОСОБА_1 не була власником спірного житлового будинку, а тому вона не мала правових підстав розпоряджатися цим майном, тобто укладати будь-які договори відносно майна, яке їй не належало на праві власності та отримувати кошти за майбутній його продаж. На той момент такий договір не міг бути посвідчений нотаріально, як того вимагають норми ст.657 ЦК України.
Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і дійшов помилкового висновку про дійсність укладеного сторонами 6 грудня 2004 року договору купівлі-продажу будинку, то рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позову.
Судове рішення в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні зустрічних позовних вимог щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування запису в реєстрі права власності на будинок - є законним і обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 307, 309 п.3, 4 ч.1, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- задовольнити частково.
Рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 06 січня 2009 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку і визнання права власності на будинок АДРЕСА_1 - відмовити.
В решті рішення суду - залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: В.І. Акопян
Судді
Апеляційного суду: В.А. Новохатня
В.М. Петренко
Згідно: