АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2016 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Ігнатов Р.М., при секретарі судового засідання Богацької М.М., за участі учасника ДТП ОСОБА_2 та його представника адвоката Троян  Ю.Л., особи, відносно якої закрито справу про адміністративне правопорушення - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в міста Києві апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 15.02.2016, -

В С Т А Н О В И В

Цією постановою адміністративну справу відносно ОСОБА_4. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП провадженням закрито в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, іншим учасником ДТП ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій він просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 15.02.2016 відносно ОСОБА_4 та прийняти нову, якою визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог, вказує, що оскаржувана постанова по даній справі винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому суд не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване закриття адміністративної справи.

Зокрема в апеляції зазначено, що суд першої інстанції не прийняв до уваги висновок спеціаліста, оскільки спеціаліст при його складанні не попереджався про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку. Однак така позиція суду, на думку апелянта, є явно незаконною, оскільки експертні установи мають право надавати організаціям і громадянам послуги в галузі судової експертизи відповідно до пункту 7 Переліку державних платних послуг, які надаються науково-дослідними інститутами судових експертиз Міністерства, затвердженого постановою КМУ від 07.08.1999 за № 1432. Результати таких досліджень викладаються в письмових висновках спеціалістів, згідно із пунктами 3, 42 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається і на те, що судом зазначено, що з дослідження відеозапису відеореєстратора, вбачається порушення правил дорожнього руху саме ним, втім такі висновки суду, на думку апелянта, не правомірні та упереджені, оскільки ґрунтуються на здогадках. Судом не зазначено, чому саме відкинуто докази, які вказують на винуватість ОСОБА_4 у вчиненні ДТП і фактично виправдано ОСОБА_4 на підставі доказу, якого немає. В своїх поясненнях, наданих працівникам поліції, ОСОБА_4 зазначив, що подія ДТП фіксувалась на його відеореєстратор, який за необхідності, він зможе надати. Однак, наданий водієм ОСОБА_4 запис з відео реєстратора не містить запису моменту ДТП, а лише показує рух автомобілів за деякий час перед пригодою.

Також ОСОБА_2 посилається на те, що судом не враховано того факту, що на вул. Ушинського на якій сталась ДТП, відсутня дорожня розмітка, а поділ проїзної частини водіями на дві смуги руху був вірним та дозволяв спільному проїзду. Однак в протоколі ДТП, складеному працівниками поліції, ОСОБА_4 зауважив, що рухався в крайній правій смузі, що є неправдивим, так як на вказаній ділянці дороги відсутня дорожня розмітка.

Крім того, апелянтом наголошено, що в протоколі ДТП та в судовому засіданні ОСОБА_4 зазначив, що він був притиснутий автомобілем «Крайслер». У відповідності до схеми ДТП відстань від правої сторони автомобіля «Форд» та правої бокової частини дороги більша ніж відстань від лівої сторони автомобіля «Крайслер» та лівої сторони дороги. Згідно схеми ДТП автомобіль «Форд» знаходиться попереду автомобіля «Крайслер» та його передня частина відносно задньої повернута в сторону автомобіля «Крайслер», тобто вліво, що спростовує твердження водія ОСОБА_4 про притискання його автомобіля.

Судом також не досліджено належним чином наявний в матеріалах справи відеозапис на якому видно, що автомобіля «Крайслер» рухався прямо без зміщень.

Зібрані докази також вказують на ту обставину, що водій автомобіля «Форд» не зменшував швидкість руху, а навпаки намагався обігнати автомобіль Крайслер. Це вбачається з відео та зі схеми ДТП, згідно якого автомобіль «Форд» знаходиться попереду відносно автомобіля «Крайслер», а передня частина автомобіля «Форд» відносно задньої зміщена вліво, що означає, що автомобіль «Форд» рухався лівіше. З запису відео реєстратора вбачається що водій автомобіля «Форд» двічі, маючи перешкоду попереду та зліва, здійснює небезпечний маневр, зміщуючи свій автомобіль різко вліво, при цьому не гальмуючи.

Крім того, як стверджує апелянт, в 8 додаткових пояснень, водій автомобіля Форд зазначив, що автомобіль Крайслер вдарив його автомобіль. Однак вказане твердження спростовується наявними слідами пошкоджень на двох автомобілях.

Окрім іншого апелянтом вказується і на те, що в своїх поясненнях ОСОБА_4 зазначив, що ОСОБА_2 чинив тиск на працівників поліції та на нього, що не відповідає дійсності.

До того ж в апеляції зазначено, що версії водія «Форд», надані працівникам поліції, записані ним в поясненнях та додаткових поясненнях різняться між собою та є неоднозначними.

Згідно постанови суду першої інстанції та протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 №214240 від 01.12.2015, ОСОБА_4 01.12.2015, приблизно 18 год. 00 хв. в м. Києві по вул. Ушинського, 7, керуючи автомобілем «Форд Фьюжн» д.н.з. НОМЕР_2, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, який рухався ліворуч, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. 13.1 ПДР України, тобто вчинив правопорушення передбачене ст.124 КУпАП.

Також матеріали адміністративної справи містять копію протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, відносно водія автомобіля НОМЕР_1, у зв'язку з порушенням останнім тих же вимог ПДР України, а саме недотримання ним безпечного інтервалу під час руху, що призвело до ДТП.

Заслухавши доповідь судді, доводи особи яка подала апеляцію та його представника , які просили задовольнити апеляційну скаргу, думку особи відносно якої закрито справу про адміністративне правопорушення, який в свою чергу просив суд апеляційної інстанції залишити без змін постанову суду першої інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, вважаю, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.13.1 ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу повинен дотримуватись безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

В той же час, у відповідності до п.1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Однак, цих вимог закону водієм автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 дотримано не було.

Як вбачається зі схеми ДТП, автомобіль «Форд Фьюжн» д.н.з. НОМЕР_2 та автомобіль НОМЕР_1 одночасно рухались по вул.Ушинського. Внаслідок недотримання безпечного інтервалу, відбулось пошкодження обох автомобілів. Втім, як пояснив в судовому засіданні при розгляді його апеляційної скарги ОСОБА_2 (протокол судового засідання від 11.03.2016), характер пошкоджень його автомобіля − динамічний слід від тріння. В той же час, згідно пояснень водія автомобіля «Форд», внаслідок ДТП на його автомобілі окрім динамічного сліду від тріння також пошкоджене бокове ліве дзеркало. Згідно наявного в матеріалах справи фотознімку (а.с. 25), пошкоджене дзеркало автомобіля «Форд» спрямоване по ходу руху його автомобіля. Крім того, згідно наявного в матеріалах справи відео, вбачається, що обидва автомобілі рухались прямо, це підтверджується і поясненнями учасників ДТП, наданими в суді апеляційної інстанції і відображених в протоколі судового засідання від 11.03.2016.

Згідно правил п.1.10 ПДР України, який дає визначення термінів, смуга руху - поздовжня смуга на проїзній частині завширшки щонайменше 2, 75 м, що позначена або не позначена дорожньою розміткою і призначена для руху нерейкових транспортних засобів.

Відповідно до відеозапису, автомобіль «Форд» рухався в своєму ряду. При цьому, автомобіль «Крайслер» намагався перелаштуватись в правий ряд, по якому рухався автомобіль «Форд».

Згідно схеми ДТП ширина проїзної частини становить 9,2 м. В свою чергу, відстань від правого краю проїзної частини до автомобіля «Крайслер» становить 4,6 м, що дає підстави стверджувати, що останній мав намір перелаштуватись в правий ряд.

За таких обставин, враховуючи місце розташування автомобілів-учасників ДТП на схемі ДТП, характер пошкоджень автомобілів та напрям їх руху, суд доходить до висновку про правильність встановлення судом першої інстанції всіх обставин по справі, вірну оцінку наявних доказів в їх сукупності, керуючись при цьому законом.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо неприйняття до уваги судом першої інстанції висновку спеціаліста, то суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Так, відповідно до ст.251 КУпАП, джерелами доказів в справі про адміністративне правопорушення окрім інших, перелічених даною нормою є висновок експерта. В той же час, потерпілим надано висновок спеціаліста, що не може бути доказом в справі про адміністративне правопорушення, виходячи з трактування його змісту. До того ж, апелянт сам в поданій апеляційній скарзі проводить паралель між висновком експерта та висновком спеціаліста, вказуючи, що останній не є процесуальним документом і носить консультаційний (інформаційний) характер.

Відносно доводів апеляції про встановлення судом першої інстанції відсутності в діях ОСОБА_4 вини на підставі доказу, якого немає, то судом при апеляційному перегляді встановлено, що по-перше, в матеріалах справи наявний відеозапис з відеореєстратора автомобіля водія ОСОБА_4, а по-друге в судовому засіданні від 11.03.2016 ОСОБА_4 пояснив, що він надав суду всі відеоматеріали, які в нього наявні. Тому доводи апелянта в цій частині суд не приймає до уваги.

Також судом апеляційної інстанції перевірено доводи апеляції в частині посилання ОСОБА_2 на неврахування судом першої інстанції факту відсутності дорожньої розмітки на вул. Ушинського, де сталась ДТП, а поділ проїзної частини водіями на дві смуги руху був вірним та дозволяв спільному проїзду. Дане твердження про відсутність дорожньої розмітки не спростовуються ані потерпілим, ані іншим учасником ДТП - особою, відносно якої закрито справу про адміністративне правопорушення, ані судом. Однак, згідно до вже згадуваного п. 1.10 ПДР України, де дано визначення терміну смуга руху і де вказано, що це поздовжня смуга на проїзній частині, що позначена або не позначена дорожньою розміткою. Беручи до уваги заміри схеми ДТП та відеозапис з відеореєстратора, вбачається, що автомобіль «Форд» рухався в своєму ряду, а автомобіль «Крайслер» мав намір перелаштуватись в ряд перед «Фордом». Таким чином, доводи апелянта в цій частині суперечать одне одному та наявними в матеріалах справи доказах. З аналогічних підстав спростовуються і інші доводи апеляції щодо наявності в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Стосовно посилань в апеляційній скарзі на пояснення ОСОБА_4, в яких містяться вказівки на вчинення тиску ОСОБА_2 на працівників поліції та на самого ОСОБА_4, то апеляційним судом наголошується, що підставою для розгляду судом першої інстанції справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 був протокол про адміністративне правопорушення від 01.12.2015, складений відносно ОСОБА_4 про порушення ним п.13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП. А тому посилання апелянта на тиск на працівників поліції та інших учасників ДТП, при розгляді апеляційної скарги судом до уваги не беруться.

Окрім цього, судом апеляційної інстанції зазначається, що згідно правил ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Виходячи з цього, твердження апелянта про неоднозначність та відмінність пояснень ОСОБА_4 суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими.

За таких обставин, враховуючи дані схеми ДТП, характер пошкоджень автомобілів-учасників ДТП, напрям їх руху, наявні в матеріалах справи докази та пояснення учасників ДТП, надані також безпосередньо в суді апеляційної інстанції, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 15.02.2016 про закриття справи про адмімінстративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, відносно ОСОБА_4, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294, 295 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 15.02.2016 - залишити без задоволення.

Постанову судді Солом'янського районного суду міста Києва від 15.02.2016, якою справу відносно ОСОБА_4 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП провадженням закрито в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, − залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Копія повного рішення по скарзі на постанову протягом трьох днів надсилається особі щодо якої її винесено. В той же строк копія постанови надсилається потерпілому на його прохання.

Суддя Р.М.Ігнатов

Справа № 33/796/348/2016

Категорія: ст. 124 КУпАП

Суддя у першій інстанції - Криворот О.О.