Справа № 161/10062/15-к Провадження №11-кп/773/14/16 Головуючий у 1 інстанції:Ковальчук В. О.

Категорія:ч.2 ст.286 КК України. Доповідач: Лозовський А. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Лозовського А.О.,

суддів - Клока О.М., Опейди В.О.,

при секретарі - Білоусі І.Л.,

з участю прокурора - Сіжука В.П.

представника потерпілої - ОСОБА_1 ОСОБА_2,

законного представника потерпілої - ОСОБА_3,

захисника - ОСОБА_4,

обвинуваченого - ОСОБА_5,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5, законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3 та представника потерпілої ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 7 жовтня 2015 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Серкизів Турійського району Волинської області, громадянин України, з середньою освітою, розлучений, працюючий ПП «ОСОБА_6» с.Підгайці Луцького району, житель АДРЕСА_1, раніше не судимий,-

засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 4(чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5. до вступу вироку в законну силу обрано особисте зобов'язання.

Цивільний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. та процесуальні витрати в сумі 17 500 грн.

В решті вимог відмовлено.

Заявлений прокурором позов до ОСОБА_5 про стягнення витрат за лікування потерпілої залишено без розгляду.

Вирішено долю речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним в тому, що 8 червня 2015 року біля 18 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21074» д.н. НОМЕР_1, рухаючись по пр.Соборності в м.Луцьку зі швидкістю біля 60 км/год. в напрямку пр.Молоді при наближенні до регульованого пішохідного переходу, на якому для нього діяв заборонений червоний сигнал світлофора, порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме: п.п.2.3.б., 2.9.а, 8.7.3.с, 12.3 Правил дорожнього руху, проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, відволікся від її спостереження та під'їжджаючи до регульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкості аж до зупинення транспортного засобу, щоб дати дорогу пішоходу, для якого була створена небезпека, що перетинав перехід справа наліво відповідно руху транспортного засобу та скоїв наїзд на пішохода - неповнолітню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5.

В результаті наїзду ОСОБА_5 заподіяв ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому лівої стегнової кістки в середній третині, що за ознакою небезпеки для життя відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, закритого перелому акроміального кінця лівої ключиці, підшкірної гематоми потиличної ділянки голови, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 вказує, що при обранні йому покарання судом не враховано, що на протязі досудового слідства та під час розгляду кримінального провадження він повністю визнавав свою винуватість, фактично з'явився із зізнанням та щиро розкаявся у скоєному. Добровільно відшкодував потерпілій в повному обсязі майнову шкоду та вартість телефону, який був пошкоджений під час ДТП.

Суд безпідставно визначив суму моральної шкоди в розмірі 100 000 грн., яка є завищеною і не відповідає засадам розумності та справедливості, а вказана сума за послуги адвоката 17 500 грн. суперечить названим критеріям та не відповідає судовій практиці.

Обвинувачений прохає вирок щодо нього змінити, обравши покарання не пов'язане з позбавленням волі. Зменшити суму моральної шкоди до 70 000 грн., а суму процесуальних витрат зменшити до 5000 грн.

В апеляції законного представника потерпілої ОСОБА_1 ОСОБА_3 та представника потерпілої ОСОБА_2 вказується, що ОСОБА_5 своїми діями завдав неповнолітній потерпілій ОСОБА_1 непоправимої шкоди, яку відновити у повному об'ємі неможливо, залишив її на все життя інвалідом.

Суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст.50, 65 КК України не врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за керування транспортом у стані алкогольного сп'яніння та наслідки, які настали, а саме те, що потерпілій вже проведено дві складних операції і протягом всього життя ці наслідки не можуть пройти безслідно.

Суд, ухвалюючи вирок, не врахував думку потерпілих про те, що ОСОБА_5 необхідно покарати суворо та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі. Також судом безпідставно враховано часткове відшкодування збитків потерпілій і необґрунтовано зменшено розмір моральної шкоди.

Апелянти прохають вирок Луцького міськрайонного сулу від 07.10.2015 року щодо ОСОБА_5 в частині призначеного покарання, відмови у задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди та частковому задоволенні позову про стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок. Призначити ОСОБА_5 за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі, позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши доповідача, який виклав обставини справи та доводи апеляційних скарг, обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4, які подану обвинуваченим апеляційну скаргу підтримали, а апеляційну скаргу представників потерпілої заперечили, представників потерпілої ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які свою апеляційну скаргу підтримали, а апеляційну скаргу обвинуваченого заперечили, прокурора, який погодився з думкою представників потерпілої, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_5 до задоволення не підлягає, а апеляційна скарга представників потерпілої підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Винуватість ОСОБА_5 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, стверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а також не оспорюється в апеляційних скаргах.

Посилання в апеляційній скарзі обвинуваченим на те, що суд при обранні йому покарання не врахував, що він повністю визнавав свою вину і з'явився із зізнанням не заслуговує на увагу, оскільки, як убачається із змісту мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції, обираючи покарання обвинуваченому, послався не лише на його позитивну характеристику, а також врахував як пом'якшуючу покарання обставину - активне сприяння у розкритті злочину, щире розкаяння, а також врахував і часткове відшкодування обвинуваченим заподіяних злочином матеріальних збитків.

Разом з тим, суд при визначенні покарання ОСОБА_5 врахував його схильність до керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено довідкою з управління МВС України у Волинській області з відомостями про притягнення в минулому ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху, в тому числі двічі за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння.

Безпідставним є зазначення обвинуваченого в апеляційній скарзі про те, що суд стягнув завищені суми моральної шкоди і витрати за послуги адвоката.

Судом у вироку обґрунтовано вмотивовано розмір стягнення з обвинуваченого в користь потерпілої моральної шкоди в сумі 100 000 грн., хоча колегія суддів вважає, що враховуючи наведені в апеляційній скарзі представників неповнолітньої потерпілої додаткові мотиви, а також встановлені в апеляційному суді обставини, суму стягнення моральної шкоди слід збільшити до 150000 грн.

Оскільки в судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що фактично гроші в сумі 23935 грн. матеріальної шкоди потерпілою ОСОБА_1 не було отримано, а тому в цій частині слід змінити вирок суду першої інстанції і стягнути з ОСОБА_5 дану суму в користь потерпілої на відшкодування завданої їй матеріальної шкоди.

Згідно ч.1 ст124 КПК України «у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати».

Судом досліджено і при стягненні суми витрат за надання правової допомоги взято до уваги Довідку-рахунок про розмір судових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги ОСОБА_1 по кримінальному провадженні за №12015030010001668, дані про яке внесено до ЄРДР 09.06.2015 року за ч.2 ст.286 КК України.

Міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 призначено в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, за якою його визнано винним з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, даних про його особу, позиції потерпілої та її представників, інших обставин справи, в тому числі і тих, на які посилаються обвинувачений та представник потерпілої у своїх апеляційних скаргах.

За таких обставин, підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого немає, а апеляційна скарга законного представника потерпілої та її представника підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України , апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Апеляційні скарги законного представника неповнолітньої ОСОБА_1 ОСОБА_3 та представника потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 7 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_5 в частині вирішення цивільного позову змінити.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 23035,91 грн. у відшкодування матеріальної шкоди і 150000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді