ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2016 року Справа № 912/2965/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Вечірка І.О., Кузнецова В.О.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 15 від 01.08.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № 29Д-10 від 01.10.2015 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Креатив"

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.11.2015 р. у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прилуцька"

до Приватного акціонерного товариства "Креатив"

про розірвання договорів, стягнення 5 338 292,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прилуцька" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про розірвання договорів поставки № С 14-00839 від 03.11.2014 р. ( надалі – Договір -1 ) та № С 14-01482 від 03.12.2014 р. ( надалі – Договір -2 ), а також про стягнення 5 338 292,00 грн. відшкодування вартості поставленого товару за вказаними договорами.

Позовні вимоги Позивач обгрунтовує посилання на нормами ст. 14, 526, 525, 549, 599, 625, 628, 629, 90, 903, 1212, 1213 ЦК України, ст. ст. 1, 173, 193, 218, 220, 224, 230, 265, 307 ГК України та невиконанням Відповідачем умов вказаних договорів поставки.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18.11.2015 р. ( головуючий суддя Макаренко Т. В., судді Болгар Н. В., Колодій С. Б. ) позовні вимоги задоволено частково - стягнуто з приватного акціонерного товариства "Креатив" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прилуцька - 5 338 292,00 грн. відшкодування вартості поставленого товару та судовий збір в сумі 75 516,00 грн. Провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання укладених між ТОВ "Агрофірма "Прилуцька" та ПрАТ "Креатив"договорів поставки № С 14-00839 від 03.11.2014 р. та № С 14-01482 від 03.12.2014 р. припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Креатив" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Креатив» - 5 338 292,00 грн. відшкодування вартості поставленого товару.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що суд першої інстанції поверхово проаналізував матеріали справи та не встановив наявність всіх елементів, які дають суду право стягувати збитки. Крім того, відповідно до діючого в Україні законодавства однією з суттєвих відмінностей збитків від шкоди є презумпція невинуватості заподіювача збитків - склад всіх елементів збитків в судовому процесі повинен доводити кредитор (позивач). Так, господарський суд залишив поза увагою ряд доказів та норм договорів, які виключають такий елемент збитків як протиправна поведінка Скаржника, а інші докази ( рішення господарського суду м. Києва ) розтлумачив лише в одній частині ( факт розірвання договорів ) при цьому не взявши до уваги інші преюдиційні обставини, чим порушив норми процесуального права, які встановлюють порядок дослідження судом доказів та обставин справи. За загальним правилом розірвання договору припиняє його дію на майбутнє, але не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов’язань сторін, спеціально передбачених для застосування на випадок порушення зобов’язань і після розірвання договору, з огляду на характер цього договору, за яким кредитор повністю виконав умови договору до його розірвання. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку, що дія договорів в частині обов’язку Позивача повернути суму здійсненої Скаржником передоплати припинилась, оскільки даний обов’язок Позивача залишається і після розірвання договорів. Припинення Договору внаслідок закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання не звільняє сторони від виконання зобов'язань за Договором, що виникли на момент припинення даного Договору та від відповідальності за їх невиконання чи неналежне виконання. Скаржник, вважає, що для стягнення судом зазначеної суми збитків від Позивача необхідно було б витребувати докази того, що він реально міг отримати стягнуту суму збитків. Проте, цього зроблено не було та відповідно судом першої інстанції не досліджувалося.

В доповненні до апеляційної скарги, Відповідач зазначив, що місцевий суд вирішуючи спір по суті, вийшов за межі власних повноважень передбачених процесуальним законом та стягуючи з ПрАТ «Креатив» збитки змінив матеріально-правові підстави позову. Так, суд назвав стягувану суму «відшкодування», проте в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, з посиланням на норми діючого законодавства, зазначив, що зазначена сума - це збитки. Позивач, як підставу звернення до суду за захистом свого порушеного права, визначив як шкоду, завдану незаконними діями Скаржника, тобто стягуючи з ПрАТ «Креатив» збитки, суд фактично змінив підстави, на яких грунтувався позов ТОВ «Прилуцька», на що у суду не було повноважень. Крім того, відсутність відповіді ПрАТ «Креатив» на пропозиції сторони по договору укласти додаткову угоду являється: «непогодженням остаточної ціни соняшнику», тоді як суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що такі дії Відповідача являються нічим іншим, як «істотним порушенням умов Договору». Вказана правова позиція Відповідача знайшла своє підтвердження постановою ВГСУ від 01.12.2015 р. по справі № 912/2346/15, яка є майже едентичною справі № 912/2965/15.

У письмових поясненнях, Відповідач додатково зазначив, що правова модель за ст. ст. 1212 та 1213 ЦК України, обрана Позивачем, застосовується у випадку делікту (цивільний позивач по кримінальній справі) або як наслідок реституції за умови визнання правочину недійсним. Суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку, що дія договорів в частині обов’язку Позивача повернути суму здійсненої Скаржником передоплати припининилась, оскільки даний обов’язок Позивача залишається і після розірвання договорів. Припинення Договору внаслідок закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання не звільняє Сторони від виконання зобов'язань за Договором, що виникли на момент припинення даного Договору та від відповідальності за їх невиконання чи неналежне виконання.

У відзиві на апеляційну скаргу Відповідач вважає апеляційну скаргу ПрАТ «Креатив» безпідставною, а рішення суду першої інстанції таким, що підлягає залишенню без змін, оскільки винесене судом першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, та за відсутності в матеріалах справи доказів фактичного виконання Відповідачем умов договорів поставки № С 14-00839 від 03.11.2014 р. та № С 14-01482 від 03.12.2014 р., а тому вимога про стягнення з Відповідача - 5 338 292,00 грн., є правомірною та такою, що підлягає задоволенню. Господарським судом правомірно встановлено, що Покупець за Договорами ухилявся від підписання Додаткової угоди визначення ціни та, зі свого боку, не склав та не підписав вказаної Додаткової угоди, та зазначені дії Відповідача є істотним порушенням умов договорів. Також, господарським судом правильно прийнято до уваги, що вартість насіння соняшнику врожаю 2014 року, передбачена у п. 4.2 Договору 1 та Договору 2 в розмірі 000 грн. за 1 тонну, є значно нижчою за ринкову вартість аналогічного Товару в цей період, що вбачається з експертного висновку Чернігівської регіональної торгово- промислової палати та звіту про незалежну оцінку вартості товарів в обороті. Таким чином, невиконання Покупцем умов Договорів щодо визначення середньої ринкової закупівельної ціни насіння соняшника врожаю 2014 року, значною мірою позбавило Продавця того, на що останній розраховував при укладенні даного Договору, що є підставою для його розірвання.

Разом з тим, Відповідач зазначає, що у разі, коли позовні вимоги не відповідають матеріально-правовим способам захисту, або обраний особою, яка звернулася з позовом, спосіб захисту не призводить до поновлення його порушеного права, але при розгляді спору буде встановлений факт порушення прав цієї особи (позивача), то суд має право сам визначити належний спосіб судового захисту і ухвалити відповідне рішення щодо захисту порушеного права.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_3 у складі колегії суддів: Євстигнеєва О.С., Вечірко І.О.

Розпорядженням секретаря судової палати № 1180 від 18.12.2015 р., у зв’язку з перебуванням судді Вечірка І.О. – судді колегії суддів, визначеної рішенням зборів суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 р. № 2 та протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 16.12.2015 р., у відпустці, справа була передана колегії суддів у складі головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ), суддів Євстигнеєва О.С.., ОСОБА_4

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2015 р. у справі № 912/2965/15 колегією суддів у складі : головуючого судді Кощеєва І.М., суддів : Євстигнеєва О.С., Кузнецова В.О. апеляційну скаргу прийнято до розгляду, який було призначено на 02.02.2016 р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 р. у справі № 912/2965/15 колегією суддів у складі : головуючого судді Кощеєва І.М., суддів: Євстигнеєва О.С., Вечірка І.О. розгляд апеляційної скарги відкладено на 23.02.2016 р.

Розпорядженням керівника апарату суду від 22.02.2016 р. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі, у зв’язку з перебуванням у відпустці судді Євстигнеєва О.С.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_3 у складі колегії суддів: Вечірко І.О., Кузнецова В.О.

По справі оголошено перерву з 23.02.2016 р. до 15.03.2016 р.

У судовому засіданні 15.03.2016 р. оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 27.07.2015 р. порушено провадження у справі № 912/2965/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прилуцька" до Приватного акціонерного товариства "Креатив" про розірвання договорів поставки № С 14-00839 від 03.11.2014 р. ( надалі – Договір -1 ) та № С 14-01482 від 03.12.2014 р. ( надалі – Договір -2 ), а також про стягнення 5 338 292,00 грн. відшкодування вартості поставленого товару за вказаними договорами.

Підставу звернення до суду за захистом свого порушеного права, Позивач визначив як шкоду, завдану незаконними діями Відповідача, що підтверджується матеріалами справи, зокрема в томі першому містяться письмові пояснення, де Позивач зазначає, що підставою для звернення до суду є завдання йому шкоди ( т. 1. а. с. 6, 7, 210, 211 ). В позовній заяві Позивач визначив для себе наступну правову модель захисту порушеного права: розірвання договорів на підставі ч. І та ч. 2 ст.651 ЦК України; з розірванням договорів відповідно відпадає правова підстава, на основі якої Відповідач отримував товар, відповідно застосуванню підлягає ст.1212 ЦК України; оскільки товар Відповідачем не повертається в натурі, підлягає застосуванню ст. 1213 ЦК України - стягнення шкоди в грошовому виразі.

Так, у зазначених письмових поясненнях, Позивач вказує, що оскільки Відповідач відмовляється від підписання додаткової угоди для встановлення остаточної ціни товару та відмовляється повернути товар назад Продавцю, а відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2015 р. по господарській справі № 910/25123/15 за позовом ПрАТ "Креатив" до ТОВ "Агрофірма "Прилуцька" про розірвання договору поставки, договір поставки № С 14-1482 від 03.12.2014 року було розірвано, тому Відповідач безпідставно утримує товар Позивача. Оскільки Відповідач відмовляється повернути поставлений товар, відповідно до ч. 2 ст. 1213 ЦК України, відповідач зобов'язаний відшкодувати його вартість.

03.11.2014 р. між ПрАТ «Креатив» ( Покупець ) та ТОВ «Агрофірма «Прилуцька» ( Продавець ) укладено Договір поставки № С14-00839 ( далі – Договір -1 ), за умовами якого (п. 1.1 ) Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити насіння соняшнику урожаю 2014 року ( далі - товар) на умовах даного договору.

Згідно з п. 3.1. договору товар поставляється на умовах DAP склад покупця ( Правила Інкотермс 2010 ), за винятком застережень, прямо встановлених умовами договору за адресою просп. Промисловий, 14/а, просп. Інженерів, 10а, м. Кіровоград, Кіровоградська область. (далі - склад покупця).

Сторони погодили ( п. 3.2. договору ), що термін поставки товару - протягом 8 днів після здійснення оплати Покупцем, але не пізніше 13.11.2014 р. Продавець зобов'язаний у письмовій формі за 1 ( один ) календарний день повідомити Покупця про готовність до поставки товару із зазначенням дати поставки. Покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від отримання товару у випадку порушення терміну поставки продавцем.

Умовами п. 4.1. договору визначено, що кількість товару, що поставляється за даним договором - 700 тон, плюс мінус 10 % за вибором покупця.

Згідно з п. 3.5. договору датою поставки товару є дата фактичного отримання товару та документів, визначених п. 3.7. та п. 3.8. договору, Покупцем.

Пунктом 3.6. договору визначено, що поставка товару здійснюється силами та за рахунок продавця.

Згідно п. 3.7. договору Продавець до розвантаження товару на складі Покупця зобов'язаний надати товарно-транспортну накладну (три оригінальні примірники на кожен завантажений транспорт), якісне посвідчення (оригінал) при його наявності, карантинний сертифікат, протокол про показники безпеки - документ про вміст токсичних елементів, пестицидів, мікотоксинів і радіонуклідів (оригінал або завірену копію); на вимогу покупця продавець зобов'язаний надати документ про проходження повірки ваг (завірену копію).

П. 3.8. договору сторони погодили, що Продавець зобов'язаний надати оригінал видаткової накладної не пізніше наступного дня після отримання товару Покупцем, а також оригінал податкової накладної з моменту виникнення податкового зобов'язання відповідно до Податкового кодексу України.

Продавцем було поставлено насіння соняшника у кількості 547,740 тон, що підтверджується видатковими накладними № 19 від 10.11.2014 р., № 20 від 12.11.2014 р., № 21 від 13.11.2014 р., № 22 від 15.11.2014 р. , № 23 від 17.11.2014 р., № 24 від 19.11.2014 р., № 25 від 25.11.2014 р., № 24 від 20.11.2014 р.

Разом з тим, Покупцем свої зобов'язання щодо попередньої оплати насіння соняшника в кількості 690 тон на суму 1 380 000 грн. виконано в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення № 8461 від 06.11.2014 р.

Таким чином, ТОВ «Агрофірма «Прилуцька» у встановлений договором строк не виконано своїх зобов'язань за договором поставки у повному обсязі, зокрема недопоставлено Покупцю насіння соняшнику у кількості 142,26 тон.

Отже, враховуючи те, що Покупець при укладанні спірного договору розраховував отримати товар у власність у встановлений договором строк, при цьому умовами договору було передбачено можливість Покупця відмовитися від отримання товару, поставленого з простроченням, невиконання Продавцем умов договору щодо поставки у встановлений договором строк товару призвело до того, що Покупець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору.

Вищенаведені факти встановлені рішенням господарського суду м. Києва від 03.11.2015 р. по справі № 910/25122/15 за позовом Приватного акціонерного товариства «Креатив» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прилуцька» про розірвання договору і відповідно до ст. 35 ГПК України не повинні доводитися знов при вирішенні спору по цій справі, в якій беруть участь ті самі сторони.

У вказаному рішенні, суд дійшовши висновку, що невиконання саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прилуцька» умов договору щодо поставки товару в повному обсязі у встановлений строк - є істотним порушенням прийнятих на себе зобов'язань, та розірвав договір поставки № С14-00389 від 03.11.2014 р., укладений між Приватним акціонерним товариством «Креатив» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прилуцька».

03.12.2014 р. між Приватним акціонерним товариством «Креатив» ( Покупець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прилуцька» ( Продавець ) укладено Договір поставки № С14-01482 ( далі – Договір -2 ).

Відповідно до п. 1.1 договору Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити насіння соняшнику урожаю 2014 року ( далі – товар ) на умовах даного договору.

Згідно з п. 3.1. договору товар поставляється на умовах DAP склад Покупця ( Правила Інкотермс 2010 ), за винятком застережень, прямо встановлених умовами договору за адресою просп. Промисловий, 14/а, просп. Інженерів, 10а, м. Кіровоград, Кіровоградська область. ( далі - склад Покупця ).

За умовами п. 3.2. договору термін поставки товару становить - протягом 7 днів після підписання договору, але не пізніше 10.12.2014 р. Продавець зобов'язаний у письмовій формі за 3 ( три ) календарних дні повідомити Покупця про готовність до поставки товару із зазначенням дати поставки. Покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від отримання товару у випадку порушення терміну поставки продавцем.

Тобто, за умовами договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прилуцька», як Постачальник взяло на себе зобов'язання поставити товар ( насіння соняшнику 2014 року) в будь-якому випадку до 10.12.2014 р.

Відповідно до п. 4.1. договору кількість товару, що поставляється за даним договором - 160 тонн, плюс мінус 35 кг за вибором покупця.

Згідно з п. 3.5. договору датою поставки товару є дата фактичного отримання товару та документів, визначених п. 3.7. та п. 3.8. договору, Покупцем.

П. 3.6. договору визначено, що поставка товару здійснюється силами та за рахунок продавця.

Відповідно до п. 3.7. договору Продавець до розвантаження товару на складі покупця зобов'язаний надати товарно-транспортну накладну (три оригінальні примірники на кожен завантажений транспорт), якісне посвідчення (оригінал) при його наявності, карантинний сертифікат, протокол про показники безпеки - документ про вміст токсичних елементів, пестицидів, мікотоксинів і радіонуклідів (оригінал або завірену копію); на вимогу покупця продавець зобов'язаний надати документ про проходження повірки ваг (завірену копію).

Згідно з п. 3.8. договору Продавець зобов'язаний надати оригінал видаткової накладної не пізніше наступного дня після отримання товару Покупцем, а також оригінал податкової накладної з моменту виникнення податкового зобов'язання відповідно до Податкового кодексу України.

На підставі видаткових накладних № 26 від 10.12.2014 р., № 27 від 11.12.2014 р., № 28 від 13.12.2014 р., № 18.12.2014 р., Продавцем було поставлено Покупцю товар загальною кількістю 137,80 тон. Отже Продавцем недопоставлений товар у кількості 22,2 тон.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прилуцька» виконало взяті на себе зобов'язання частково, чим порушило таку істотну умову договору, як предмет.

Укладаючи договір поставки, Покупець мав на меті та розраховував отримати товар у визначеній договором кількості. Проте, виконавши їх частково, Продавець істотно порушив умови договору, оскільки таке порушення призвело до позбавлення позивача того, на що він розраховував при його укладенні.

Вищенаведені факти встановлені рішенням господарського суду м. Києва від 08.10.2015 р. по справі № 910/25123/15 за позовом Приватного акціонерного товариства «Креатив» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прилуцька» про розірвання договору і відповідно до ст. 35 ГПК України не повинні доводитися знов при вирішенні спору по цій справі, в якій беруть участь ті самі сторони.

У вказаному рішенні, суд дійшовши висновку, що саме невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прилуцька» умов договору щодо поставки товару в повному обсязі у встановлений строк - є істотним порушенням прийнятих на себе зобов'язань та розірвав договір поставки № С14-1482 від 03.12.2014 р., укладений між Приватним акціонерним товариством «Креатив» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прилуцька».

У відповідності до п. 4.2. Договору-1 для оприбуткування Покупцем поставленого Товару, Продавець надає Покупцю видаткові накладні на кількість фактично поставленого Товару по ціні 2 000,00 грн., в т.ч. ПДВ, виписані датою фактичної поставки. Вказана ціна для оприбуткування Товару є первісною. Подальше визначення ціни здійснюється ОСОБА_5 в порядку, встановленому п. 4.3. даного Договору.

Згідно з п. 4.3. Договору-1 ціна Товару, з якісними показниками, передбаченими в п. 2.1. даного Договору, встановлюється ОСОБА_5 шляхом укладання Додаткової угоди (далі за текстом - «Додаткова угода визначення ціни») та визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки на дату підписання зазначеної Додаткової угоди, але не пізніше 15.02.2015 р., зменшена на 16 % річних, нарахованих на суму здійсненої оплати ( відповідно до п. 5.1. Договору ) з дати перерахування коштів до дати переоцінки, за кожну фактично поставлену тонну партії Товару, що переоцінюється. Визначена таким чином ціна Товару може як перевищувати первісну ціну для оприбуткування, вказану в п. 4.2 даного Договору, так і бути меншою.

Акт визначення кінцевої ціни та Додаткова угода визначення ціни між сторонами укладені не були.

Відповідно до п. 5.1. Договору-1 Покупець зобов'язується здійснити оплату Товару на умовах передоплати у сумі, вказаній в п. 4.9. Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця на підставі рахунку-фактури.

П. 6.9. Договору-1 передбачає, що у разі, якщо Сторони не домовляться щодо розміру остаточної ціни відповідно до умов п. 4.3 Договору, Продавець зобов’язується повернути (перерахувати на поточний рахунок Покупця) кошти у розмірі здійсненої Покупцем оплати, протягом трьох банківських днів з моменту надання/надсилання Покупцем письмової вимоги

У разі збільшення курсу НБУ Долара США на дату повернення коштів в порівнянні із курсом НБУ Долара США на дату здійснення Покупцем оплати, розмір коштів до повернення підлягає перерахунку в наступному порядку: Розраховується коефіцієнт коригування суми по кожному платіжному дорученню за формулою: К = курс НБУ Долара США на момент повернення коштів розділений на курс НБУ Долара США на момент перерахування оплати ( п. 5.1. Договору ). Розраховується сума для повернення як сума коштів, перерахованих за кожним платіжним дорученням, помножена на відповідний коефіцієнт.

У відповідності до 6.10. Договору-1 У разі, якщо Сторони не домовляться щодо розміру остаточної ціни відповідно до умов п.4.3 Договору, крім зобов’язань Продавця щодо повернення коштів, визначених у п.6.9. Договору, Продавець виплачує Покупцеві відсотки за користування чужими коштами у розмірі 16 % річних.

Згідно з п. 6.11. Договору-1 у разі, якщо Сторони не домовляться щодо розміру остаточної ціни відповідно до умов п.4.3 Договору, крім зобов’язань Продавця, визначених у п.6.9. - 6.10. Договору, Продавець компенсує Покупцю всі витрати Покупця, пов’язанні з поставкою Товару.

У разі, якщо Сторони не домовляться щодо розміру остаточної ціни відповідно до умов п. 4.3 Договору, Покупець зобов’язується повернути Товар Продавцю в кількості, еквівалентній заліковій вазі Товару, що був фактично поставлений Продавцем, на суму повернених коштів згідно п. 6.9. Договору. Товар повертається на умовах FCAсклад Покупця, за адресою м. Кіровоград, просп. Промисловий, 14а та просп. Інженерів 10а. При цьому Продавець зобов’язується надати транспорт за свій рахунок у пункт навантаження і несе всі витрати, пов'язані з перевезенням Товару ( п. 6.12. Договору-1 ).

У відповідності до п. 4.2. Договору-2 Для оприбуткування Покупцем поставленого Товару, Продавець надає Покупцю видаткові накладні на кількість фактично поставленого Товару по ціні 2000,00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ, виписані датою фактичної поставки. Вказана ціна для оприбуткування Товару є первісною. Подальше визначення ціни здійснюється ОСОБА_5 в порядку, встановленому п. 4.3. даного Договору.

Згідно з п. 5.1. Договору-2 Покупець зобов’язаний здійснити оплату вартості фактично отриманого Товару, виходячи з кількості, визначеної відповідно до п.3.3. Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури , документів, визначених п. 3.7. - 3.8 Договору, та проведення досліджень Товару на відповідність вимогам п. 2.1. даного Договору. Оплата отриманого Товару здійснюється виходячи з первісної ціни на Товар, вказаної у п. 4.2. даного Договору.

Остаточний розрахунок здійснюється Покупцем протягом 10 банківських днів з моменту підписання ОСОБА_5 визначення кінцевої ціни ( п. 4.7 ), виходячи з остаточної ціни на Товар відповідно до п. 4.6. даного Договору ( п. 5.2. Договору-2 ).

У відповідності до п. 4.3. Договору-2 ціна Товару, з якісними показниками, передбаченими в п. 2.1. даного Договору, встановлюється ОСОБА_5 шляхом укладання Додаткової угоди (далі за текстом - «Додаткова угода визначення ціни») та визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки на дату підписання зазначеної Додаткової угоди, але не пізніше 15.02.2015 р., зменшена на 16 % річних, нарахованих на суму здійсненої оплати ( відповідно до п. 5.1. Договору ) з дати перерахування коштів до дати переоцінки, за кожну фактично поставлену тонну партії Товару, що переоцінюється. Визначена таким чином ціна Товару може як перевищувати первісну ціну для оприбуткування, вказану в п. 4.2 даного Договору, так і бути меншою.

Акт визначення кінцевої ціни та Додаткова угода визначення ціни між сторонами укладені не були.

Покупець зобов’язаний здійснити оплату вартості фактично отриманого Товару, виходячи з кількості, визначеної відповідно до п.3.3. Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури , документів, визначених п.п. 3.7., 3.8., 3.10 Договору, та проведення досліджень Товару на відповідність вимогам п. 2.1. даного Договору. Оплата отриманого Товару здійснюється виходячи з первісної ціни на Товар, вказаної у п. 4.2. даного Договору.

Відповідно до п. 6.9. Договору-2 у разі, якщо Сторони не домовляться щодо розміру остаточної ціни відповідно до умов п. 4.3 Договору, Продавець зобов’язується повернути (перерахувати на поточний рахунок Покупця) кошти у розмірі здійсненої Покупцем оплати, протягом трьох банківських днів з моменту надання/надсилання Покупцем письмової вимоги. У разі збільшення курсу НБУ Долара США на дату повернення коштів в порівнянні із курсом НБУ Долара США на дату здійснення Покупцем оплати, розмір коштів до повернення підлягає перерахунку в наступному порядку: Розраховується коефіцієнт коригування суми по кожному платіжному дорученню за формулою: К = курс НБУ Долара США на момент повернення коштів розділений на курс НБУ Долара США на момент перерахування оплати (п. 5.1. Договору). Розраховується сума для повернення як сума коштів, перерахованих за кожним платіжним дорученням, помножена на відповідний коефіцієнт.

Згідно з п. 6.10. Договору-2 У разі, якщо Сторони не домовляться щодо розміру остаточної ціни відповідно до умов п.4.3 Договору, крім зобов’язань Продавця щодо повернення коштів, визначених у п.6.9. Договору, Продавець виплачує Покупцеві відсотки за користування чужими коштами у розмірі 16% річних.

У разі, якщо Сторони не домовляться щодо розміру остаточної ціни відповідно до умов п.4.3 Договору, крім зобов’язань Продавця, визначених у п.6.9. - 6.10. Договору, Продавець компенсує Покупцю всі витрати Покупця, пов’язанні з поставкою Товару (п. 6.11. Договору-2).

У відповідності до 6.12. Договору-2 У разі, якщо Сторони не домовляться щодо розміру остаточної ціни відповідно до умов п.4.3 Договору, Покупець зобов’язується повернути Товар Продавцю в кількості, еквівалентній заліковій вазі Товару, що був фактично поставлений Продавцем, на суму повернених коштів згідно п. 6.9. Договору. Товар повертається на умовах FCA склад Покупця, за адресою м. Кіровоград, просп. Промисловий, 14а та просп. Інженерів 10а. При цьому Продавець зобов’язується надати транспорт за свій рахунок у пункт навантаження і несе всі витрати, пов’язані з перевезенням Товару.

Як зазначає Позивач у позовній заяві, 03.04.2015 р. Продавцем на поштову адресу Покупця направлено лист № 13 від 31.03.2015 р. з проханням зафіксувати ціну на соняшник урожаю 2014 року на рівні 9 800,00 грн. за одну тонну на весь обсяг поставленого за Договором -1 та Договором -2 Товару, що дорівнює 685,540 тон. Проте, як свідчать матеріали справи, фактично 03.04.2015 р. позивачем було направлено лист № 10 від 31.03.2015 р. ( т. 1 а. с. 66, 67 ). До вказаного листа Продавцем додано підписані з боку ТОВ "Агрофірма "Прилуцька" Додаткові угоди визначення ціни від 31.03.2015 р. та акт визначення кінцевої ціни до Договору - 1 та Договору - 2 ( т. 1 а. с. 22-25 ).

Вказаний лист, не зважаючи на його отримання Покупцем 10.04.2015 р. ( т.1 а. с. 68 ), залишився без відповіді, примірники підписаних з боку Покупця Додаткових угод та акту на адресу Продавця не поверталися.

28.05.2015 р. Продавець звернувся до Покупця з листом за № 27, згідно якого, у відповідності до п. 6.1.4. Договорів, просив повернути Товар в повному обсязі ( т. 1 а. с. 69-70).

Як вбачається з поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, зазначений лист Відповідачем отримано 05.06.2015 р. ( т. 1 а. с. 71 ), однак, відповіді на нього Продавцю не надано, Товар не повернуто.

Вказане слугувало підставою для звернення Позивача до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів .

Відповідач заперечивши проти задоволення позовних вимог, стверджував, що зменшення обсягу постачання по Договору - 1 та по Договору - 2 між сторонами узгоджено не було, Додаткових угод про зміну умов Договорів в частині визначення ціни, зміни строку та загального обсягу постачання між Покупцем та Продавцем не укладалось.

Місцевий господарський суд оскаржуваним рішенням у даній справі позовні вимоги задовольнити частково. Провадження у справі в частині вимог позивача про розірвання укладених між ТОВ "Агрофірма "Прилуцька" та ПрАТ "Креатив" договорів поставки № С 14-00839 від 03.11.2014р. та № С 14-01482 від 03.12.2014р. припинив у зв'язку з відсутністю предмету спору. Стягнув з приватного акціонерного товариства "Креатив" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прилуцька" - 5 338 292,00 грн. відшкодування вартості поставленого товару та судовий збір в сумі 75 516,00 грн.

Припиняючи провадження у справі, суд першої інстанції врахував наявність на час розгляду цієї справи рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/25122/15 та у справі № 910/25123/15 якими вже були розірвані спірні договори поставки і які набрали законної сили.

Враховуючи відсутність предмету спору, відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, апеляційний господарський суд погоджується з таким висновком місцевого господарського суду.

Задовольняючи позовні вимоги Позивача в частині відшкодування вартості поставленого товару, суд першої інстанції послався на ті обставини, що насіння соняшнику

не підлягає поверненню Позивачеві на підставі ст. 1212, 1213 ЦК України, оскільки було набуто ним на підставі договорів поставки. Разом з тим, господарський суд Кіровоградської області, дійшовши висновку, що позовні вимоги не відповідають матеріально-правовим способам захисту, сам визначив належний спосіб судового захисту, зазначивши, що спірна сума грошових коштів, яка складає вартість поставленого та не оплаченого Відповідачем товару за договорами, яка визначена на підставі Експертного Висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати ЧК-337 від 26.08.2015р., є збитками Позивача, а тому підлягає відшкодуванню у зв'язку з невиконанням відповідачем умов, передбачених договорами поставки.

Однак, апеляційний господарський суд вважає такий висновок місцевого господарського суду необґрунтованим у зв’язку з наступним.

Згідно п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. за № 18, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Згідно останнього абзацу п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 «Про судове рішення» з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі засобами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК України. Під засобами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Так, у п. 3.7 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача ( зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, наведеною в постанові Вищого господарського суду України від 18.01.2011 р. у справі № 29/200-10 ).

При цьому, у відповідності до положень ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх особистих немайнових або майнових прав та інтересів.

Застосовуючи до даних правовідносин ст. ст. 224 та 225 ГК України, суд першої інстанції, підставою їх застосування зазначив ч. 5 ст.653 ЦК України - якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази завдання Відповідачем Позивачу збитків розірванням договорів поставки.

Таким чином, суд першої інстанції вирішуючи спір по суті, вийшов за межі власних повноважень передбачених процесуальним законом та стягуючи з ПрАТ «Креатив» збитки змінив матеріально-правові підстави позову.

Вирішуючи вимоги Позивача про стягнення з Відповідача коштів у розмірі 5 338 292,00 грн. - відшкодування вартості поставленого позивачем та не оплаченого відповідачем товару за договорами № С 14-00839 від 03.11.2014р. та № С 14-01482 від 03.12.2014 р., які Позивачем обгрунтовано з посиланням на норми ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що насіння соняшнику було набуто ним на підставі договорів поставки № С 14-00839 від 03.11.2014 р. та № С 14-01482 від 03.12.2014 р., а тому не підлягає підлягають поверненню Позивачеві на підставі ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, аналіз наведеної норми свідчить, що зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.

Оскільки насіння соняшнику, вартість якого за доводами Позивача складає 5 338 292,00 грн., набуто Відповідачем за наявності правової підстави ( договори поставки № С 14-00839 від 03.11.2014р. та № С 14-01482 від 03.12.2014р.), тому їх не може бути витребувано в порядку норм ст. 1212, 1213 ЦК України як безпідставне збагачення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України ( постанова від 25.02.2015 р. по справі № 910/1913/14 ).

У постанові від 17.06.2014 р. у справі № 3-30гс14 Верховний Суд України дійшов висновку, що саме по собі розірвання договору не може бути підставою для застосування норми ст. 1212 ЦК України, оскільки за загальним правилом, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом ( ч. 4 ст. 653 ЦК України ). Отже, розірвання договору купівлі-продажу у разі істотного порушення стороною може мати наслідки у виді повернення того, що було виконане сторонами за зобов'язанням до моменту розірвання договору, в тому числі й зобов'язання покупця повернути майно продавцю, лише, якщо такі наслідки передбачені договором або законом.

Щодо стягнення ціни товару з переоцінкою (з якісними показниками), то відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч.2 ст. 632 ЦК України).

Статтею 654 ЦК України визначено, що, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За умовами п. 9.4. договору зміни і доповнення до цього договору узгоджуються сторонами в письмовій формі шляхом підписання додаткових угод до даного договору. Додаткові угоди є невід’ємною частиною договору.

Як вбачається з п. 4.3. договору поставки така ціна визначається шляхом укладення і підписання сторонами додаткової угоди визначення ціни, яка повинна бути підписана не пізніше 15.02.2015 р.

Матеріалами справи встановлено, що Позивач умов договору не дотримався та направив додаткову угоду для підписання лише 03.04.2015 р. Відповідачем додаткова угода підписана не була.

Слід зазначити, що згідно п. 4.5. договору поставки, у випадку неотримання Покупцем до 15.02.2015 р. (включно) додаткової угоди визначення ціни, Покупець складає та направляє Продавцю додаткову угоду визначення ціни, в якій ціна визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки станом на 15.02.2015 р. Складена та направлена таким чином додаткова угода визначення ціни є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

В матеріалах справи відповідна угода, складена Відповідачем, відсутня. Таким чином, сторонами не погоджена остаточна ціна соняшнику, яка згідно п. 5.2. договору має бути сплачена протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди і акту визначення кінцевої ціни, виходячи з остаточної ціни на товар відповідно до п. 4.6. даного договору.

Отже, відсутність відповіді ПрАТ «Креатив» на пропозиції сторони по договору укласти додаткову угоду являється непогодженням остаточної ціни соняшнику, а не істотним порушенням умов Договору, як зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішені ( зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, наведеною в постанові від 01.12.2015 р. по справі № 912/2346/15, яка є майже едентичною цій справі ).

Крім того, згідно абзацу 2 п. 1.12 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» відповідно до частин другої і третьої статті 653 ЦК України в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку, що дія договорів в частині обов’язку Позивача повернути суму здійсненої Відповідачем передоплати припининилась, оскільки даний обов’язок Позивача залишається і після розірвання договорів. Припинення Договору внаслідок закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання не звільняє Сторони від виконання зобов'язань за Договором, що виникли на момент припинення даного Договору та від відповідальності за їх невиконання чи неналежне виконання.

Так, відповідно до частини першої ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до статті 613. ЦК України Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій. що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Як зазначалося раніше, ТОВ «Агрофірма «Прилуцька» не виконало взяті на себе зобов’язання по Договору-1 та Договору -2 вчасно і в повному обсязі не поставило Товар, чим допустило прострочення кредитора, що і стало підставою для розірвання договорів.

Отже, внаслідок порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права господарський суд дійшов необґрунтованого і помилкового висновку щодо стягнення 5 338 292,00 грн. відшкодування вартості поставленого товару як збитків.

З огляду на наведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Таким чином, рішення господарського суду слід змінити, в частині задоволення позовних вимог пов’язаних зі стягненням 5 338 292,00 грн. відшкодування вартості поставленого товару – відмовити, в решті залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Креатив" задовольнити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.11.2015 р. у справі № 912/2965/15 змінити , виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

« Провадження у справі в частині вимог позивача про розірвання укладених між ТОВ "Агрофірма "Прилуцька" та ПрАТ "Креатив" договорів поставки № С 14-00839 від 03.11.2014 р. та № С 14-01482 від 03.12.2014 р. припинити, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

В задоволенні позову, в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Креатив» - 5 338 292 грн. 00 коп. відшкодування вартості поставленого товару - відмовити.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прилуцька» на користь Приватного акціонерного товариства «Креатив» 83 067 грн. 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Виконання постанови щодо видачі наказу доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 18.03.2016 року

Головуючий суддя                                                                                І.М. Кощеєв

Суддя                                                                                                    В.О. Кузнецов

Суддя                                                                                                     І.О. Вечірко