ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року Справа № 904/9407/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач),

суддівДобролюбової Т.В., Швеця В.О.

розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Пономаренко О.Г. - керівник, Кошевий П.В. - дов. від 02.03.16, відповідача: ОСОБА_6 - пасп.

касаційну скаргуФермерського господарства "Конкурент"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду

від11.08.15

у справі№904/9407/13 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовомФермерського господарства "Конкурент"

доПриватного підприємця ОСОБА_6

простягнення коштів, визнання розірваним договору

У судовому засіданні 03.03.16 оголошувалася перерва до 17.03.16.

Фермерське господарство "Конкурент" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Приватного підприємця ОСОБА_6 про стягнення з нього 55000 грн. заборгованості з орендної плати з 01.12.11 до 15.10.13 за договором від 14.10.11, 10000 грн. заборгованості з орендної плати на підставі пункту 5 акта приймання - передачі техніки від 01.12.11 за період з 01.12.11 до 10.03.12, 29500 грн. збитків, 5500 грн. неустойки. Позивач посилався на несплату відповідачем орендної плати за спірним договором і актом приймання - передачі та зазначав про те, що у зв'язку з такою несплатою відмовився від спірного договору і повідомив про це відповідача. Він також вказував на завдання йому збитків внаслідок втрати відповідачем сіялки СЗТ-3,6 та вважав підставним стягнення з відповідача неустойки за неповернення орендованого майна.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

Позивач заявою від 18.02.15 змінив предмет позову та просив визнати розірваним з 15.10.13 договір оренди №14/10-11 від 14.10.11, укладений між сторонами; стягнути з відповідача 55000 грн. заборгованості з орендної плати згідно з пунктом 4.1 договору оренди; 20000 грн. заборгованості з орендної плати згідно з пунктом 5 акта приймання-передачі до договору оренди; 29500 грн. збитків від втрати сівалки СЗТ-3,6; 60500 грн. неустойки за невчасне повернення орендованого майна; 21375 грн. інфляційних втрат від невчасного повернення орендованого майна та 3% річних за несвоєчасну сплату орендної плати в розмірі 3450 грн.

При новому розгляді справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.15 (суддя Колісник І.І.) в задоволенні позову відмовлено. Місцевий господарський суд виходив з того, що у спірному договорі сторонами не визначено строк внесення орендної плати за користування сільгосптехнікою; що позивачем, в порядку приписів статті 530 Цивільного кодексу України, не виставлялися відповідачеві вимоги на оплату; що сума заборгованості за спірним договором є необґрунтованою і недоведеною. Відтак суд визнав, що відсутні підстави, передбачені статтею 782 Цивільного кодексу України, для розірвання договору в судовому порядку. Суд установив, що спірна сільгосптехніка не використовувалася відповідачем; що сівалка ним втрачена не була. Крім того, суд зазначив те, що вимога про визнання спірного договору розірваним з 15.10.13 не ґрунтується на приписах статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.08.15 (судді: Джихур О.В., Лисенко О.М., Науменко І.М.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

Фермерське господарство "Конкурент" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі та задовольнити позовні вимоги. Скаржник посилається на порушення судами приписів статей 11, 16, 204-215, 525, 526, 610, 651, 762, 779, 782, 785 Цивільного кодексу України, статей 20, 193 Господарського кодексу України, статей 6, 7, 12, 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, статей 6, 7, 32, 33 Господарського процесуального кодексу України. На думку господарства судами невірно оцінені докази у справі та установлені обставини справи. Скаржник наголошує на несплаті відповідачем орендної плати за користування сільськогосподарською технікою, яка передавалася відповідачеві отримана за актом приймання-передачі від 01.12.11; що у спірному договорі сторони визначили загальний розмір орендної плати у сумі 30000 грн. за об'єкт оренди на рік; що орендна плата за техніку сплачується незалежно від її використання відповідачем; що позивач звертався до відповідача з вимогою від 07.11.12 про сплату орендної плати і повернення техніки, проте така вимога була залишена останнім без задоволення. Водночас скаржник стверджує, що сівалка передавалася відповідачеві у справному стані і була ним втрачена. Крім того, скаржник не погоджується з висновком судів про помилковість обраного позивачем способу захисту права щодо визнання розірваним з 15.10.13 спірного договору оренди.

Від відповідача судом отримані відзиви на касаційну скаргу, в яких він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів законодавства відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 14.10.11 Фермерське господарство "Конкурент" - орендодавець і Приватний підприємець ОСОБА_6 - орендар підписали договір оренди №14/10-11. Відповідно до умов цього договору орендодавець передає, а орендар приймає земельну ділянку площею 50 га, що знаходиться на території Межирічської сільської ради і належить фермерському господарству; сіялку СЗТ-3,6; культиватор КПС-4,2; трактор ЮМЗ; сарай, площею 100 кв.м. Передача - приймання майна здійснюється на підставі відповідного акта, в якому зазначається стан об'єктів. Об'єкт вважається переданим в оренду з моменту підписання акта прийому-передачі (пункт 2.1 договору). Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що строк оренди становить 3 роки з дати приймання об'єкта за актом приймання - передачі. Розмір орендної плати сторонами обумовлений у розділі 4 спірного договору (пункти 4.1-4.3) та становить 30000 грн. за рік. Відповідальність сторін визначена у розділі 6 спірного договору. У разі порушення своїх договірних зобов'язань сторона несе відповідальність, визначену договором або чинним законодавством України; сторона, яка своїми діями завдала збитків іншій стороні, повинна їх відшкодовувати в повному обсязі (пункти 6.1, 6.2 договору). Пунктом 7.4 договору передбачено, що його дія припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; ліквідації орендодавця; загибелі об'єкта; розірвання договору за згодою сторін; розірвання договору за рішенням суду; в інших випадках, передбачених договором та чинним законодавством України. Договір набуває чинності в момент його підписання і діє упродовж трьох років (пункт 7.2 договору). Суди також установили, що 01.12.11 сторони підписали акт приймання-передачі техніки, за яким були передані лише сівалка СЗТ - 3,6, культиватор КПС - 4.2, трактор ЮМЗ. Пунктом 5 цього акта сторони обумовили, що три одиниці техніки здаються в оренду з щодобовою оплатою із розрахунку 100 грн. за 1 добу. Оплата нараховується за фактом роботи техніки. Пунктом 6 акта сторони додатково зазначили про те, що оплата праці на техніці нараховується за фактом роботи із розрахунку 100 грн./д. В процесі розгляду спору господарські суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, що спірна сільськогосподарська техніка не використовувалася відповідачем (доказів зворотнього суду не було надано); що ця техніка (сівалка СЗТ - 3,6, культиватор КПС - 4.2, трактор ЮМЗ), у подальшому, була арештована і вилучена державним виконавцем у порядку примусового виконання судового рішення. Суди також установили, що позивачеві належали дві сівалки СЗТ-3,6; що одна з них була передана в оренду відповідачеві та, як вже зазначалося, арештована і вилучена державним виконавцем, а друга була відчужена позивачем іншій особі (ОСОБА_7). Тобто, як установили суди, спірна сівалка відповідачем втрачена не була. Установили суди і те, що підстави для відмови від договору згідно з приписами статті 782 Цивільного кодексу України у орендодавця були відсутні, оскільки пунктом 4.1 договору період оплати визначений за рік, проте, термін до якого ця оплата має вноситись не визначений; вимога про оплату відповідачеві не виставлялася. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Фермерського господарства "Конкурент" заявлені до Приватного підприємця ОСОБА_6 про визнання розірваним з 15.10.13 договору оренди №14/10-11 від 14.10.11, укладеного між сторонами; стягнення з відповідача 55000 грн. заборгованості з орендної плати згідно з пунктом 4.1 договору оренди; 20000 грн. заборгованості з орендної плати згідно з пунктом 5 акта приймання-передачі до договору оренди; 29500 грн. збитків від втрати сівалки СЗТ-3,6; 60500 грн. неустойки за невчасне повернення орендованого майна; 21375 грн. інфляційних втрат від невчасного повернення орендованого майна та 3% річних за несвоєчасну сплату орендної плати в розмірі 3450 грн. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про необґрунтованість цих вимог. Згідно з приписами статі 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (стаття 762 цього ж Кодексу). Згідно з приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Право наймодавця відмовитися від договору найму унормовано статтею 782 Цивільного кодексу України. За приписами наведеної норми наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам, господарські суди на підставі повного та всебічного розгляду справи установили, що спірна сільськогосподарська техніка відповідачем не використовувалася; що згідно з пунктами 5, 6 акта приймання-передачі техніки №1 від 01.12.11 (який визначений підставою позову) оплата за оренду техніки нараховуються за фактом роботи такої техніки; що ця техніка в порядку примусового виконання судового рішення була арештована і вилучена державним виконавцем, тобто у відповідача не знаходиться. Водночас, господарські суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, що спірна сівалка СЗТ-3,6 відповідачем втрачена не була та, відповідно, збитки від її втрати відповідачем позивачеві нанесені не були. Установили суди і те, що згідно з пунктом 4.1 договору плата за передане в оренду майно становить 30000 грн. за рік; що позивачем не виставлялися відповідачеві вимоги на оплату за спірним договором, а відтак у позивача не було підстав для відмови від договору згідно з приписами статті 782 Цивільного кодексу України. Враховуючи установлені обставини справи господарські суди визнали позовні вимоги необґрунтованими та відмовили у їх задоволені. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід скаржника про те, що він звертався до відповідача з вимогою від 07.11.12 про сплату орендної плати і повернення техніки визнається неспроможним і спростовується обставинами установленими судами і матеріалами справи. Як вже зазначалося, суди не установили факт отримання відповідачем вказаної вимоги. Інші доводи касаційної скарги теж не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки їм усім надавалася оцінка судами; вони спростовуються обставинами установленими судами та стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції. Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117 , 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.08.15 у справі №904/9407/13 залишити без змін.

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Конкурент" залишити без задоволення.

Головуючий, суддя Т.Гоголь

Судді Т.Добролюбова

В.Швець