ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2009 р. № 10/703/08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіШаргала В.І.,
суддів:Мачульського Г.М.,
Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивачаОСОБА_2. дов. №589 від 11.03.2008 р.
відповідача:не з’явився
третьої особине з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуПриватного підприємця ОСОБА_1
на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду від 09.04.2009 р.
у справі№10/703/08 господарського суду Запорізької області
за позовомПриватного підприємця ОСОБА_1
доУправління житлового господарства Запорізької міської ради
3-тя особа Управління приватизації Запорізької міськради
простягнення 63 367,60 грн.
В С Т А Н О В И В:
Приватний підприємець (надалі ПП) ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Управління житлового господарства Запорізької міської ради про стягнення вартості поліпшень орендованого майна, здійснених за договором оренди у розмірі 65 367,60 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.12.2008 р. у справі №10/703/08 (суддя Алейнікова Т.Г) позов задоволено, з Управління житлового господарства Запорізької міської ради на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 стягнуто вищезазначені кошти.
Рішення суду мотивоване посиланням на ч. 2 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 787 Цивільного кодексу України, п. 6.3 договору та тим, що поліпшення, які були проведені позивачем не можуть бути відокремленні від об’єкту оренди, у зв’язку з чим, відповідач зобов’язаний компенсувати позивачу вартість здійснених за погодженням сторін поліпшень орендованого майна. Таким чином, суд першої інстанції визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За апеляційною скаргою Управління житлового господарства Запорізької міської ради рішення переглянуто в апеляційному порядку. Постановою від 09.04.2009 р. Запорізьким апеляційним господарським судом (судді: Хуторний В.М., Шевченко Т.М., Яценко О.М.) попереднє рішення було скасоване та прийнято нове про відмову в позові.
Постанова мотивована тим, що висновок місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог є помилковим, оскільки позов поданий до неналежного відповідача (кошти за договором купівлі-продажу отримав орган приватизації); позивач не скористався своїм правом на компенсацію зроблених ним поліпшень при приватизації об’єкту оренди шляхом зменшення вартості майна, відповідно до п. 10.7.1 додаткової до договору оренди угоди від 01.03.2006 р.. Разом з тим, договором оренди передбачено, що у разі розірвання чи припинення цього договору вартість невідокремлюваних поліпшень орендованого майна, які зроблені без згоди орендодавця, компенсації не підлягають.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального та матеріального права зокрема, ст. 91 та ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, ст. 778 Цивільного кодексу України, а також неповне з’ясування обставин справи, зокрема щодо змісту п. 26 додаткової угоди №1 та п. 10.7.1, п. 10.7.2 Договору оренди, просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 09.04.2009 р. та залишити рішення господарського суду Запорізької області від 02.12.2008 р. без змін.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП ОСОБА_1. на підставі укладеного 13.12.2005 року з РВ ФДМУ по Запорізькій області Договору №1730/999 оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ВАТ "Запоріжсільбуд", орендував під офіс вбудовані нежитлові приміщення площею 103,6 кв. м. першого поверху гуртожитку, розташованого за адресою : м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 68.
В подальшому гуртожиток був переданий до комунальної власності у зв'язку з чим, відповідно до додаткових угод №1,2,3,4, орендоване майно визначено як комунальне, орендодавцем якого є Управління житлового господарства Запорізької міської ради, розмір орендованих приміщень становив 214,1 кв. м. Крім того, додатковою угодою №1 від 01.03.2006 року до Договору доданий пункт 10.7.1, яким передбачено, що при приватизації об'єкту Орендарем, витрати Орендаря на невідкремлювані поліпшення підлягають компенсації за рахунок зменшення вартості приміщень визначеної експертним шляхом, на суму коштів фактично витрачених Орендарем на такі поліпшення. При цьому за змістом пунктів 6.3 та 10.7 Договору така компенсація здійснюється лише у випадку необхідності та обґрунтованості проведення поліпшень за домовленістю сторін Договору в письмовій формі, у разі ж відсутності домовленості понесені Орендодавцем витрати компенсації не підлягають.
В подальшому, 30.09.2008 року Запорізькою міськрадою було прийнято рішення №18 про приватизацію орендованого підприємцем майна шляхом викупу.
Відповідно до норм Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", згідно з Методикою оцінки майна спеціалістом визначено вартість майна, що підлягало приватизації, у розмірі 348559,20 грн. (з ПДВ) станом на 31.07.2008 року. За висновком оцінки майна вартість поліпшень складала 0% ( 0 грн.).
На підставі вищезазначеного рішення міськради та з урахуванням оцінки майна, 30.09.2008 року між Управлінням приватизації Запорізької міськради (продавець), що діє на підставі Положення про Управління приватизації Запорізької міськради, затв. відповідним рішенням міськради, та гр. ОСОБА_1. (покупець) укладений Договір №203/8 купівлі-продажу об'єкта комунальної власності, за умовами якого покупець придбав нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 212,8 кв. м., що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 68. Кошти за приміщення в сумі 348 559,20 грн. перераховані на рахунок продавця –Управління приватизації Запорізької міськради (органу приватизації). Договір купівлі-продажу підписаний сторонами без зауважень (застережень).
Зазначені приміщення передані покупцеві за актом приймання-передачі від 10.10.2008 року. А в листопаді цього ж року ПП ОСОБА_1. звернувся до господарського суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача вартість здійснених ним невідокремлюваних поліпшень в сумі 65 367,60 грн.
За приписами статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.
Відповідно до частини 2 статті 27 цього Закону орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.
З встановлених судовими інстанціями обставин слідує, що документи, які б підвереджували дотримання сторонами умов п.6.3 Договору оренди стосовно проведення поліпшень майна в матеріалах справи відсутні; Договором передбачено, що компенсація витрат на невідокремлювані поліпшення проводиться шляхом зменшення ціни продажу об'єкта приватизації, однак питання щодо зменшення ціни об'єкта при укладенні договору купівлі-продажу зацікавленою стороною (покупцем) не вирішувалось, а відтак, апеляційний господарський суд, з урахуванням норм наведеного законодавства, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
В силу вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому доводи касаційної скарги, які вимагають додаткової оцінки доказів у справі, що не входить до повноважень касаційної інстанції, не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятої у справі постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 09.04.2009 р. у справі №10/703/08 залишити без змін.
Головуючий суддя
Шаргало В.І.
Суддя
Мачульський Г.М.
Суддя
Рогач Л.І.