ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 липня 2009 р.                                                                                    № 2/38  

  Вищий господарський суд України  у складі колегії суддів:

головуючого суддіШаргала В.І.,

суддів:Мачульського Г.М.,

Рогач Л.І.

за участю представників сторін

позивачане з’явився

відповідачане з’явився

третьої особине з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуРегіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду  від 06.04.2009 р.

у справі№2/38 господарського суду Львівської  області

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області

доПриватного підприємця ОСОБА_1

третя особаЛьвівська національна академія ветеринарної медицини

простягнення 851,99 грн. неустойки

В С Т А  Н О В И В:

Регіональне відділення Фонду державного майна України (надалі РВ ФДМУ) по Львівській області  звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємця (надалі ПП) ОСОБА_1 про стягнення неустойки в розмірі 851,99 грн.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача неустойку в розмірі 1319,02 грн. за період з 01.11.2007 року по 31.07.2008 року.

В процесі розгляду справи до участі у справі як третю особу залучено Львівську національну академію ветеринарної медицини.

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.11.2008р. (суддя Мазовіта А.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2009р. (судді: Кузь В.Л., Городечна М.І., Юркевич В.М.), позов задоволено частково, на користь позивача стягнуто неустойку за період з 01.11.2007 р. по 19.02.2008 р. у розмірі 500 грн. 40 коп., в решті позовних вимог відмовлено.

Доповідач: Шаргало В.І.

Суди мотивували рішення тим, що рішенням господарського суду Львівської області від 17.05.2007 р. зобов’язано відповідача передати орендоване майно по акту приймання-передачі Львівській національній академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького (балансоутримувач). Однак, при нарахуванні неустойки, позивач не взяв до уваги тієї обставини, що відповідач двічі звертався до балансоутримувача з листами від 16.02.2008 р. та 07.07.2008 р.  про необхідність оформлення актів приймання-передачі, тобто відповідачем були вчинені усі дії для повернення орендованого майна і тому неустойка повинна бути нарахована за період з 01.11.2007 р. до 19.02.2008 р.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, РВ ФДМУ по Львівській області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи попередніми судовими інстанціями, зокрема, ст. ст. 526, 530, 785 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", просить їх скасувати та прийняти  та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач ПП ОСОБА_1. просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлені у справі судові рішення – без зміни, як такі, що відповідають обставинам справи та чинному законодавству.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 4 жовтня 2005 р. між надалі РВ ФДМУ по Львівській області (Орендодавець) та  ПП ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №77, за умовами якого Орендодавець зобов'язувався передати, а Орендар  прийняти у строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме державне майно - частину асфальтобетонного майданчика загальною площею 54,0 м. кв., розміщеного за адресою: м. Львів, вул. К.Левицького, 67 та знаходиться на балансі Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького. На виконання цього договору сторонами підписаний акт приймання-передачі №77/2005 від 04.10.2005 р., за яким підприємцю переданий об'єкт оренди.

Пунктом 2.4. договору №77 від 04.10.2005 р. встановлено, що у разі припинення цього договору майно повертається Орендарем (відповідачем) балансоутримувачу (третій особі) в тижневий термін. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.05.2007 року у справі №1/327-19/16  вищезазначений договір оренди розірвано та  зобов'язано  ПП ОСОБА_1 передати орендоване майно по акту приймання-передачі Львівській національній академії ветеринарної медицини ім. С.З.Гжицького.

На виконання  судового рішення у справі №1/327-19/16  підприємець двічі звертався до балансоутримувача - Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С.З.Гжицького з листами від 16.02.2008 р. та 07.07.2008 р. (копії поштових квитанцій в матеріалах справи) про необхідність оформлення актів передачі майна, додатками до яких були підписані відповідачем відповідні акти.

Однак, не зважаючи на неодноразові звернення ПП ОСОБА_1 щодо оформлення актів приймання-передачі, РВ ФДМУ по Львівській області нарахована відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу неустойка за період з 01.11.2007 р. по 30.04.2008 р. в розмірі 851 грн. 99 коп. Заявою про уточнення позовних вимог позивач нарахував неустойку за період з 01.11.2007 р. по 31.07.2008 р. у  розмірі 1319 грн. 02 коп.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.   

Статтею 785 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З встановлених судовими інстанціями обставин вбачається, що Орендар -відповідач вчинив 19.02.2008 р. всі необхідні дії по поверненню орендованого майна балансоутримувачу, як-то передбачено умовами п. 5.7 договору оренди №77,  однак,  остаточне підписання актів приймання-передачі не відбулося з незалежних від відповідача причин. Таким чином,  судова колегія касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що до стягнення підлягає неустойка в  розмірі 500 грн. 40 коп., нарахована за період з 01.11.2007 р. по 19.02.2008 р., тобто до вчинення відповідачем дій для повернення орендованого майна.

В силу вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.  Тому  доводи касаційної скарги, які вимагають додаткової оцінки доказів у справі, що не входить до повноважень касаційної інстанції, до уваги не приймаються.

З   огляду на викладене  колегія   суддів   вважає, що під   час розгляду справи   господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду  від 06.04.2009 р. у справі №2/38 залишити без змін.

Головуючий  суддя

Шаргало В.І.

Суддя
Мачульський Г.М.

Суддя

Рогач Л.І.