Справа № 2-2047/09

Р І Ш Е Н Н Я

               І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

09 липня 2009 року                        м. Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого – судді           Косач І. А.

          при секретарі                 Пучиній А.Ф.

з участю позивачки                    ОСОБА_1

представника відповідача              Рябініна Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю  «ВАТЕС» про сплату неустойки за договором та відшкодування збитків, -

                    В С Т А Н О В И В :

    Позивачка  28.04.2009 р. звернулась до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю  «ВАТЕС» про сплату неустойки за договором та відшкодування збитків , мотивуючи свої вимоги тим, що  вона уклала  з відповідачем договір дольової участі від 12.01.2006 р. Відповідно до положень та умов договору вона профінансувала будівництво однієї двокімнатної квартири  під АДРЕСА_1, загальною проектною площею 76,13 кв.м, яка розташована на другому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1. Загальна вартість квартири  становить 346010,85 грн., що на день укладення цього договору за курсом Національного Банку України становить 68517 доларів США. Оплата повної вартості фінансування будівництва квартири було здійснена позивачкою в строк та розмірах відповідно договору та додатку № 1 до нього і підтверджується банківськими квитанціями від 05 вересня 2007 року № 10500438 та від 18 грудня 2007 року  № 11238085.

        Відповідач згідно п. 1.2.1. та 3.2.1. договору зобов’язався  забезпечити будівництво «Будинку та «Квартири» в повній відповідності з проектною документацією, будівельними, протипожежними та санітарними нормами і дотримуватись строків будівництва та планової здачі «Будинку» в експлуатацію в 4 кварталі 2007 р. В строк встановлений  договором відповідач свої  зобов’язання не виконав, станом на 01.03.2009 р. здача в експлуатацію «Будинку» та видачі документів на «Квартиру» досі не відбулося.

        Відповідно до п. 5.3 договору у випадку незабезпечення  встановлених договором строків вводу в експлуатацію «Будинку» та «Квартири», а також  систем, споруд та інших елементів необхідних для їх  використання  за призначенням відповідач сплачує на користь позивачки  щомісяця штраф в розмірі  0,03 % від вартості фінансування будівництва за кожний день прострочки, але не більше 12 %.

        За весь  час прострочення виконання зобов’язання на оренду квартири з вини відповідача позивачка вважає, що  втратила 35000,00 грн., оскільки відповідач не виконав свої зобов’язання в строк і проживання в квартирі неможливе.

        Просила стягнути з відповідача збитку у розмірі 35000,00 грн., штраф (неустойку) у розмірі 41521,30 грн., судові витрати та вартість  послуги юриста.

        23.06.2009р. позивачкою були подані до суду уточнення позовних вимог, згідно яких вона просила  стягнути з відповідача збитку в розмірі  42500,00 грн., штраф (неустойку) у розмірі 41521,30 грн. та судові витрати (державне мито та ІТЗ).

Позивачка в судовому засіданні уточнений позов підтримала, просила його задовольнити в повному обсязі.  

      Представник відповідача позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити повністю. Подав до суду  заяву про застосування спеціальної позовної давності  щодо вимог  позивачки про стягнення штрафу в розмірі 41521,30 грн. Крім того, вважає, що позивачка в судовому засіданні не довела   факт спричинення збитків  в розмірі 42500,00 грн. Не заперечував, що на час розгляду справи в суді зобов’язання відповідачем по Договору дольової участі від 12.01.2006 року  не виконані.

Вислухавши пояснення позивачки, представника відповідача,  дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає  задоволенню  частково з наступних підстав.

Відповідно до укладеного Договору  дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 від 12.01.2006 р., ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАТЕС» уклали договір, згідно якого позивачка  приймає участь у будівництві  багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом фінансування будівництва однієї двокімнатної квартири під АДРЕСА_1,  загальною проектною площею 76,13 кв.м., яка розташована на 2-му поверсі на наступних умовах: вартість 1 кв.м. – становить 4545,00 грн., що на день укладення договору за курсом Національного банку України становить 900 доларів США; загальна вартість «Квартири» - становить 346010,85 грн., що на день укладення цього договору за курсом Національного банку України становить 68517 доларів США (а.с. 10-16).

Згідно розділу 2 даного договору про вартість та порядок фінансування зазначено, що сплата загальної вартості фінансування будівництва «Квартири» в сумі  - 346010,85 грн., що за курсом Національного банку України становить 68517 доларів США повинна проходити на таких умовах: 50% коштів від вартості  фінансування будівництва «Квартири», що становить 173005,43 грн., що на день укладення цього договору за курсом Національного банку України становить 34258,50 доларів США, позивачка сплачує відповідачу до 05 вересня 2007 р. з моменту підписання цього договору; решта  50% коштів від вартості фінансування будівництва «Квартири», що становить 173005,43 грн., що на день укладення цього договору за курсом Національного банку України становить 34258,50 доларів США, позивачка сплачує відповідачу до 23 листопада 2007 р. відповідно до графіка платежів, який є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідач  згідно п. 1.2.1. та 3.2.1 договору зобов’язався забезпечити будівництво «Будинку» та «Квартири» в повній відповідності  з проектною документацією, будівельними, протипожежними та санітарними нормами  і дотримуватись строків будівництва та планової здачі «Будинку» в експлуатацію в 4 кварталі 2007 р.

Як вбачається з матеріалів справи, оплата  повної вартості фінансування будівництва квартири була здійснена позивачкою в строк та розмірах відповідно до договору та додатку № 1 до нього, що підтверджується банківськими квитанціями від 05 вересня  2007 р. № 10500438  та від 18 грудня 2007 р. № 11238085 ( а.с. 17-18).

Відповідно до п. 6.1.1. зазначений Договір набуває чинності з дати його підписання  повноважними особами та діє до 31.12.2007 року.  

Згідно п. 6.1.3. зобов’язання за договором вважаються виконані відповідачем з дня передачі позивачці ключів та документації на квартиру, але відповідач в строк встановлений договором свої зобов’язання не виконав, станом на 01.03.2009 р. здача в експлуатацію «Будинку» та видачі документів на «Квартиру» з боку відповідача досі не відбулася.

    Згідно   п. 5.3 договору, у  випадку незабезпечення  встановлених договором строків вводу в експлуатацію « Будинку» та «Квартири», а також  систем, споруд та інших елементів необхідних для їх  використання  за призначенням відповідач сплачує на користь позивачки  щомісяця штраф в розмірі  0,03 % від вартості фінансування будівництва за кожний день прострочки, але не більше 12 %. Як встановлено в судовому засіданні, відповідачем зобов’язання, встановлені договором не виконані, на час розгляду справи в суді будинок в експлуатацію не зданий,  а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивачки щодо стягнення штрафу відповідно до умов п. 5.3. Договору є обґрунтованими.

    Відповідно до вимог ст. 258 ч. 2 п.1  ЦК України, позовна давність в один рік застосовується  до вимог про стягнення  неустойки (штрафу, пені). Початок перебігу позовної давності у відповідності до вимог ст. 261 ЦК України за зобов’язаннями з визначеним строком  виконання, починається зі спливом строку виконання. Відповідно до вимог ст. 267 ЦК України, позовна давність  застосовується судом  лише за заявою  сторони у спорі, зробленою до винесення  ним рішення.  Відповідно до умов п. 6.1.1. Договору, строк його дії визначений  до 31.12.2007 року. Право вимоги щодо стягнення штрафу у позивачки виникає з 01.01.2008 року. Позивачка просить стягнути з відповідача штраф (неустойку) в розмірі 41521,30 грн. за період з 01.01.2008 року по 01.03.2009 року. До суду  позивачка звернулась  з вимогою про стягнення штрафу  28.04.2009 року, тому суд приходить до висновку, що право вимоги про стягнення штрафу у позивачки виникло з 29.04.2008 року, оскільки нею пропущено встановлений річний строк позовної давності. Позивачка в судовому засіданні клопотання про  поновлення строку звернення до суду з вимогою про стягнення штрафу не заявляла, відповідачем подано до суду заяву про застосування строку позовної давності, тому суд приходить до висновку,   що позов підлягає задоволенню частково, потрібно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  «ВАТЕС» на користь ОСОБА_1  штраф (неустойку) за період з 28.04.2008 р. по 01.03.2009 р. в розмірі 35084,40 грн. (346010, 85 грн. х 0,03 % х 338 днів = 35084,40 грн.).

Вимоги позивачки про стягнення збитків в розмірі 42500,00 грн. задоволенню не підлягають виходячи з наступного. В судовому засіданні позивачкою не доведено факт спричинення збитків саме в тому розмірі, який зазначила позивачка, надані квитанції на оплату  орендної плати за користування квартирою  не являються фінансовими документами та не підтверджують фактичної сплати позивачкою суми орендної плати за користування найманою квартирою. Крім того, позивачкою не доведено в суді необхідність орендування саме зазначеної квартири за умовами, визначеними в договорі оренди.

    Не підлягають стягненню витрати на правову допомогу, виходячи з наступного. Згідно ст. 84 ЦПК України витрати, пов’язані  з оплатою правової допомоги  адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання  безоплатної  правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Склад та розмір витрат, пов’язаних із оплатою правової допомоги належать до предмету доказування  у справі. На підтвердження  цих обставин   до суду надаються договір  про надання правової допомоги  та документи, що свідчать  про оплату гонорару  та інших витрат,  пов’язаних із наданням  правової допомоги у встановленому  законом порядку. Надана до суду квитанція  від 06.04.2009 року  на суму 3000 грн., підписана ФОП ОСОБА_3 (а.с. 26) є недопустимим документом  та не відповідає встановленим вимогам, а тому не може братись судом до уваги, як документ, підтверджуючим   понесення витрат по оплаті   правової допомоги стороною.    

Задовольняючи частково позовні вимоги, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, які складаються з держмита в розмірі 350,84 грн. та 250 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 88,  209, 213, 215  ЦПК України, ст.ст. 16,22, 258, 261, 549,550,552,622,623,624 ЦК України,  

В И Р І Ш И В :

      Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю  «ВАТЕС» про сплату неустойки за договором та відшкодування збитків – задовольнити частково.

      Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  «ВАТЕС» на користь ОСОБА_1  штраф (неустойку) за період з 28.04.2008 р. по 01.03.2009 р. в розмірі 35084,40 грн.

      Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  «ВАТЕС» на користь ОСОБА_1 держмито в розмірі 350,84 грн.

      Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  «ВАТЕС» на користь ОСОБА_1 250 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

    В решті позовних вимог відмовити.

        Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд м. Чернігова шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.    

    Суддя Новозаводського

    районного суду

    м. Чернігова                                  І.А.Косач