ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 липня 2009 р.                                                                                    № 19/84  

Вищий господарський суд України  у складі колегії суддів:

головуючого суддіШаргала В.І.,

суддів:Мачульського Г.М.,

Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивачаКлімєнкової В.М. дов. №22/06/09 від 22.06.2009 р.

відповідачане з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю “Пирятинська птахофабрика”

на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.04.2009 року

у справі№19/84 господарського суду Полтавської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Приватцентр-Агро”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Пирятинська птахофабрика”

простягнення 161 879,15 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Приватцентр-Агро"  звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пирятинська птахофабрика ” про стягнення  основного боргу та штрафних санкцій за порушення зобов’язання за укладеним між сторонами договором в загальному  розмірі 161 879,15 грн., у тому числі 155 426,02 грн. основного боргу за поставлений за договором товар,  3 385,18 грн. пені, 2 642,24 грн. інфляційних втрат, 425,71 грн. –3% річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.01.2009 року (суддя Безрук Т.М.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.04.2009 року (судді Чоргногуз М.Г., Мазур Л.М., Разіна Т.І.), позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Пирятинська птахофабрика" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Приватцентр-Агро” 155 426 грн. 02 коп. основного боргу, 3 363 грн. 32 коп. пені, 2 642 грн. 24 коп. інфляційних, 420 грн. 41 коп. річних, 1 618 грн. 52 коп. витрат з оплати держмита та 117 грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доповідач: Шаргало В.І.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем не в повному обсязі оплачений отриманий від позивача товар, чим порушено строк виконання грошових зобов’язань з розрахунків, за що нормами чинного законодавства та умовами договору передбачені санкції у вигляді пені.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю “Пирятинська птахофабрика" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись   на  порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині  стягнення штрафних санкцій. В решті судові рішення не оскаржуються.

У відзиві на касаційну скаргу позивач Товариства з обмеженою відповідальністю “Приватцентр-Агро” просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлені у справі судові рішення –без зміни, як такі, що відповідають обставинам справи та чинному законодавству.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 18 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Приватцентр-Агро” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ Пирятинська птахофабрика" (покупець) було укладено договір поставки №90-08/3 продукції для сільгоспвиробництва.

За умовами договору постачальник зобов’язався передати (поставити) у  визначений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (надалі –товар), а покупець зобов’язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору, загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент), упаковка та маркування, ціна, строк поставки та інші умови, визначаються специфікаціями (додатками до договору), які є невід’ємною частиною цього договору.

Так, у специфікації №1 від 7 квітня 2008 року, сторони дійшли згоди про найменування (асортимент) товару, кількість, ціну, строк поставки та строк оплати. Специфікацією встановлено, що попередня оплата 25%  проводиться до 19.04.2008 року, решта  - 75% до 01.11.2008 року. За специфікацією №3 від 1 вересня 2008 року про поставку Ламандору  встановлено, що попередня оплата 25%  проводиться до 05.09.2008 року, решта  - 75% до 01.11.2008 року. За специфікацією №2 від 10.04.2008 року про поставку товару також встановлений кінцевий термін оплати до 01.11.2008 року.

Постачальник на виконання умов договору відповідно до специфікації поставив покупцю у квітні-вересні 2008 року товар на загальну суму 197 393,63 грн., покупець –відповідач сплатив лише 41 967,61 грн.

26 листопада 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Приватцентр-Агро”  направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Пирятинська птахофабрика" претензію №564 від 24 листопада 2008 року з вимогою в п’ятиденний термін з дня отримання претензії перерахувати борг в сумі 155 426,02 грн. на банківський рахунок постачальника. Покупець отримав вказану претензію 29 листопада 2008 року,  проте, борг не сплатив.

Також, сторонами складений акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого, відповідач визнав борг перед позивачем в сумі 155 426 грн. 02 коп.

Однак і на момент розгляду справи у суді борг так і не був сплачений.

Таким чином, господарськими судами встановлений факт прострочення Товариством з обмеженою відповідальністю “Пирятинська птахофабрика" виконання грошового зобов’язання, за що умовами договору передбачені санкції у вигляді сплати пені (п. 8.3.2 договору).

За договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін (ч.1 та ч. 2 ст. 265 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу  України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні норми містить і ст. 193 Господарського кодексу України.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530   Цивільного кодексу, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 названого Кодексу встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

З приписів ст. 230 Господарського кодексу України вбачається, що у разі  порушення або невиконання  господарського зобов'язання, учасник господарських відносин, що допустив таке порушення, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Статтею 611 Цивільного кодексу України також встановлено, що правовим наслідком порушення зобов'язання є, зокрема сплата неустойки (пені).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Пирятинська птахофабрика" у касаційній скарзі посилалося на те, що судами  попередніх інстанцій не були взяті до розгляду клопотання про зменшення за винятковими обставинами (в порядку п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України) суми штрафних санкцій. Однак, ніяких доказів наявності таких обставин відповідачем не булло надано. Судами першої та апеляційної інстанцій також було перевірено обґрунтованість заявлених позовних вимог та  проведені перерахунки сум пені, інфляційних втрат і 3% річних.

З врахуванням викладеного колегія погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача передбачених договором санкцій за порушення строків виконання зобов’язання.

Згідно зі ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому доводи касаційної скарги що потребують   додаткової оцінки доказів у справі  не входять до повноважень суду касаційної інстанції і не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Пирятинська птахофабрика" залишити без задоволення.      

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.04.2009 року у справі №19/84 залишити без змін.

Головуючий  суддя

Шаргало В.І.

Суддя
Мачульський Г.М.

Суддя

Рогач Л.І.