номер провадження справи 30/202/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2016 Справа № 908/6318/15

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2-А)

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_1 )

про стягнення 20 835,79 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Пустова А.Л., довіреність №30/20-19 від 05.01.2015 р.; Сахарова О.О., довіреність № 58/20-19 від 05.01.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_1, паспорт виданий Комунарським РВ Запорізького МУ УМВС України в Запорізькій області від 03.04.2004 р.; ОСОБА_4, довіреність №НАК 507047 від 13.01.2015 р.; ОСОБА_5, довіреність № 629 від 14.03.2016 р.;

До господарського суду Запорізької області звернувся Концерн "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 20835,79 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді, в т.ч.: 13261,87 грн. основного боргу, 3234,10 грн. пені, 377,43 грн. - 3% річних та 3962,39 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи статей 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, статей 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, Закону України "Про теплопостачання" №2633-IV від 02.06.2005 року, Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року та умов укладеного договору № 101750 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. При цьому вказує, що поставлена позивачем на виконання умов договору теплова енергія за період: з лютого 2014 р. по березень 2014 р. та з грудня 2014 р. по березень 2015 р., відповідачем не оплачена в повному обсязі, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем в сумі 13261,87 грн. За доводами позивача, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені та інших передбачених законом та договором санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.12.2015 р. порушено провадження у справі № 908/6318/15, присвоєно справі номер провадження № 30/202/15, розгляд якої призначено на 04.02.2016 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

15.01.2016 р. на адресу суду надійшло клопотання б/н та б/д від представника відповідача про видачу копії позовної заяви з додатками. Листом від 22.01.2016 р. судом надано відповідь та запропоновано відповідачу або представнику відповідача ознайомитися з матеріалами справи.

01.02.2016 р. на адресу суду від представника відповідача надійшла скарга б/н від 27.01.2016 р., в якій зазначено, що позивачем не доведено фактичне споживання електричної енергії та показання лічильника за спірний період, а тому відсутнє зобов'язання її оплати, також відзначає, що договір ОСОБА_1 не підписувала, послуги не оплачувала, оскільки фактичного споживання теплової енергії не відбувалося. Вважає розподіл теплової енергії внутрішньодомової системи опалення та схем поділу теплової мережі у договорі такою, яка не відповідає чинному законодавству. Не погоджується з нарахуваннями позивача.

03.02.2016 р. від представника відповідача надійшло клопотання від 27.01.2016 р., в обґрунтування якого сторона зазначила, що у позивача відсутні достовірні дані показів лічильника, розподіл тепла по рахункам, відсутній відповідний паспорт на будинок (проводка опалювальної системи, опалювальна площа, проектне розрахункове теплове навантаження, норми площі поверхні опалювальних приладів), відсутній сертифікат на лічильник на відповідність стандарту ISO. Відповідач не погоджується з нарахованими сумами, зазначає що позивачем не вірно визначено площу опалювального об'єкта, вважає, що позивачем необґрунтовано завищено норму споживання тепла, порушений порядок нарахування опалювальної площі. За доводами відповідача, ним повинна оплачуватись лише спожита теплова енергія, розрахована за результатами теплоспоживання, з урахуванням внутрішньобудинкового засобу обліку тепла, а не за тепловим навантаженням, оскільки в його приміщенні потужність приладів опалення не відповідає розрахунковій. Також, у зазначеному клопотанні представник відповідача просить відкласти розгляд справи у зв'язку з хворобою відповідача.

На підставі ст. 77 ГПК України, ухвалою від 04.02.2016 р. розгляд справи відкладався до 29.02.2016 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та за його клопотанням, а також неподанням сторонами в повному обсязі витребуваних судом документів.

В письмовому клопотанні від 25.02.2016 р. відповідач наголосив на безпідставності нарахувань позивача, незаконності відмови йому від від'єднання від опалювальної системи та просив відкласти розгляд справи.

26.02.2016 р. надійшли пояснення позивача за вих. № 1049-ю, в яких позивач на доводи відповідача зазначив, що нежитлове приміщення відповідача знаходиться в житловому будинку та має єдину систему опалення, прилади обліку теплової енергії, згідно акту обстеження від 12.08.2013 р., у приміщенні відповідача відсутні. З огляду на вказане, позивачем застосовується п. 5.5 договору, а саме, споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді. Надав детальний розгорнутий обґрунтований розрахунок заборгованості відповідача за спірний період, довідку заборгованості відповідача станом на час розгляду справи, що становить 13261,87 грн.

На підставі ст. 69, 77 ГПК України, ухвалою суду від 29.02.2016 р. за клопотанням позивача продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 15.03.2016 р., розгляд справи відкладено на 09.03.2016 р.

09.03.2016 р. на адресу господарського суду Запорізької області надійшли заперечення позивача за вих. № 1099-Ю на відзив на позовну заяву, відповідно до яких позивач підтвердив наявну заборгованість за відповідачем за спірний період в розмірі 13261,87 грн., надав письмові обґрунтування розрахунку з визначенням періоду нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

09.03.2016 р. господарським судом Запорізької області отримано клопотання відповідача про витребування належних доказів фактичного споживання відповідачем теплової енергії.

11.03.2016 р. на адресу суду надійшла заява представника відповідача про видачу копії звукозапису судового процесу від 09.03.2016 р., надання копії позовної заяви та можливістю ознайомлення з матеріалами справи. Листом від 14.03.2016 р. судом надано відповідь, запропоновано сплатити судовий збір за видачу звукозапису судового засідання та відповідачу або його представнику ознайомитися з матеріалами справи.

В судових засіданнях 04.02.2016 р. та 29.02.2016 р. за письмовим клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобам не здійснювалася.

З клопотанням відповідача в судовому засіданні оголошувалися перерви до 14.03.2016 р. та до 15.03.2016 р.

В судових засіданнях 14.03.2016 р. та 15.03.2016 р. фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

В судовому засіданні 15.03.2016 р. представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач та представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили в повному обсязі, у запереченнях на позовну заяву просять відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначають, що фактично договір між сторонами відсутній. Договір, укладений рішенням у судовому порядку не визнають. Вважають, що позивач не надав доказів фактичного споживання відповідачем теплової енергії за спірний період, а саме: з лютого 2014 р. по березень 2014 р. та з грудня 2014 р. по березень 2015 р. на суму 13261,87 грн. і тому нарахування концерном зазначеної суми боргу є неправомірним. При цьому, посилаються на відсутність підписаних з боку відповідача актів, тобто, докази споживання відсутні. Вважають розподіл теплової енергії внутрішньодомової системи опалення та схем поділу теплової мережі у договорі такою, яка не відповідає чинному законодавству. Також вказують, що заявлена до стягнення пеня розрахована позивачем з пропущенням встановленого законодавством граничного строку.

В судовому засіданні 15.03.2016 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.05.2007 р. по справі №1/1/д/06-8/44д/06 укладено договір №101750 купівлі продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2006 р. між Концерном "Міські теплові мережі" в особі директора Філії Концерну "МТМ" Ленінського району та Приватним підприємцем ОСОБА_1, на об'єкт: викуплене не житлове приміщення №38 для розміщення магазину по АДРЕСА_2.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.11.2007 р. рішення господарського суду Запорізької області від 04.05.2007 р. по справі №1/1/д/06-8/44д/06 залишено без змін.

Згідно з п. 1.1 договору, за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до умов п. 2.1 договору теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - протягом опалювального періоду, гарячого постачання - за наявності можливості, інші технологічні потреби.

Додатком №1 до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №101750 від 01.11.2006 р. сторони погодили приєднане (максимальне) теплове навантаження макс. = 0,006163 Гкал/годину.

Додатком №2 до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №101750 від 01.11.2006 р. відображено схему поділу теплової мережі, та технічні характеристики теплотраси.

Згідно з п. 3.2.6 договору споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 5.5 Договору, при відсутності приладів комерційного обліку або якщо вони вибули з ладу (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електронних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну дії держперевірки, сумнівні показники тощо), обсяг теплової енергії визначається Теплопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді.

Як визначено у п. 6.5 договору, при наявності приладів комерційного обліку -обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку.

Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді.

Пунктами 6.1, 6.2 договору визначено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не суперечить діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін), діючих на час розрахунків, та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

За приписами п. п. 6.3, 6.4 договору підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Згідно п. 6.7. Договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ). Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача; при направлені рекомендованим листом - дата зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів) (п. 6.6.1.). В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений строк - п'ять днів (п. 6.6.2. Договору). У разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п. 6.6.2. Договору).

Приписами п. 7.2.8. Договору встановлено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

У пунктах 10.1, 10.2, 10.4 договору зазначено, що цей договір набуває чинності з набранням чинності рішенням по справі і діє до 01.11.2007 р. Договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення, прийняття відповідного рішення господарським судом, ліквідації однієї із сторін. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Як вказує позивач і підтверджується наданими до матеріалів справи актами приймання-передачі теплової енергії, ним в період з лютого 2014 р. по березень 2014 р. та з грудня 2014 р. по березень 2015 р. відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 14003,46 грн.: лютий 2014 р. - 1561,67 грн., березень 2014 р. - 1044,90 грн., грудень 2014 р. - 2964,96 грн., січень 2015 р. - 3020,36 грн., лютий 2015 р. - 2500,08 грн., березень 2015 р. - 2911,49 грн. Враховуючи часткові проплати відповідачем заборгованості за спірний період в розмірі 741,59 грн., остаточна заборгованість становить 13261,87 грн.

За доводами позивача, акти приймання-передачі теплової енергії споживач відмовився підписувати, тому такі акти вважаються погодженими згідно п. 6.6.2 Договору і є підставою для проведення розрахунків. Відпущена за Договором у спірний період теплова енергія відповідачем не оплачена в повному обсязі, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем в сумі 13261,87 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 за договором № 101750 від 01.11.2006 р. купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді в розмірі 20835,79 грн., в т.ч.: 13261,87 грн. основного боргу, 3234,10 грн. пені, 377,43 грн. - 3% річних, 3962,39 грн. інфляційних втрат - були предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 124 Конституції України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 115 Господарського процессуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.05.2007 р. у справі №1/1/д/06-8/44д/06 набрало чинності та в силу приписів ст. 124 Конституції України, ст. 4-5 ГПК України є обов'язковим до застосування судом у даній справі, а факти, встановлені цим рішенням, не підлягають доведенню знову при розгляді іншої справи між цими ж сторонами. Зокрема, не підлягає перегляду та встановленню знову в даній справі максимальне теплове навантаження в розмірі 0,006163 Гкал/годину, закріплене в договорі, а також закріплений в договорі порядок розрахунку теплової енергії у разі відсутності приладів обліку, оскільки предметом спору є стягнення боргу за договором, який не було змінено чи розірвано сторонами у встановленому законом та договором порядку.

Рішення господарського суду у справі № 1/1/д/06-8/44д/06 залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.11.2007 р., на даний момент є чинним, не змінено та не скасовано у встановленому законом порядку.

Відповідач не надав доказів розірвання договору відповідно до умов п. 10.4 договору.

Враховуючи те, що визначені в п. 10.2 договору підстави для його припинення відсутні, договір є діючим на час розгляду справи судом і його умови підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін.

Тому судом не можуть бути прийняті доводи відповідача про незастосування умов даного договору до спірних правовідносин. Застосування умов договору є обов'язковим для суду в силу приписів вищенаведених норм чинного законодавства.

При цьому, суд відзначає, що господарський суд при розгляді справи не може виходити за межі позовних вимог, які заявлені позивачем. В даному випадку, предметом спору є стягнення заборгованості за теплову енергію, а не зміна чи розірвання договору. Тому суд не може змінювати умови договору в даній справі або розірвати його.

Разом із тим, відповідач не позбавлений права в окремому позові ставити питання про внесення змін у договір у разі проведення на підставі п. 2.3 договору перерахунку теплового навантаження проектною організацію, яка має відповідну ліцензію, при узгодженні вихідних даних з теплопостачальною організацію.

Однак на даний час умови договору для суду є обов'язковими.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представників сторін, система опалення відповідача не відокремлена від системи опалення житлового будинку, прилади обліку теплової енергії у приміщенні відповідача відсутні.

Будинковий прилад обліку теплової енергії не повірений та з 01.01.2004 р. знятий позивачем з комерційного обліку. Дані обставини підтверджуються фактами, встановленими рішеннями господарського суду Запорізької області від 21.01.2010р. та Запорізького апеляційного господарського суду від 03.06.2010р.у справі № 5/156/09 зі спору між тими ж сторонами про стягнення боргу за спожиту теплову енергію за період з лютого 2008р. по серпень 2009р.

Поясненнями представників позивача, наданими в судовому засіданні та письмово, підтверджується, що в спірному періоді і на час розгляду справи, будинкові прилади обліку не пройшли держповірку та не використовуються у комерційних розрахунках за поставлену теплову енергію. Теплова енергія у житловий будинок по АДРЕСА_2, і в тому числі до приміщення відповідача, у спірний період позивачем постачалась.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води, а обов'язком відповідача - оплата вартості теплової енергії в порядку та на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати теплової енергії та отриманих послуг, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк не виконав.

Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за період лютий 2014 р., березень 2014 р., та з грудня 2014 р. по березень 2015 р., позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на адресу викупленого нежитлового приміщення №38 по АДРЕСА_2, на загальну суму 14003,46 грн.

В лютому 2014 р. відповідно до акту приймання передачі теплової енергії від 28.02.2014 р. відповідачу нараховано 1561,67 грн., в березні 2014 р. згідно акту приймання передачі теплової енергії від 31.03.2014 р. нараховано 1044,90 грн., в грудні 2014 р. відповідно до акту приймання передачі теплової енергії від 31.12.2014 р. нараховано 2964,96 грн., в січні 2015 р. згідно акту прийому передачі тепловодої енергії від 31.01.2015 р.нараховано 3020,36 грн., в лютому 2015 р. відповідно до акту приймання передачі теплової енергії від 28.02.2015 р. нараховано 2500,08 грн., в березні 2015 р. відповідно до акту приймання передачі теплової енергії від 31.03.2015 р. нараховано 2911,49 грн.

Всупереч з умовами договору, відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії за період з лютого 2014 р. по березень 2014 р., з грудня 2014 р. по березень 2015 р., на адресу Теплопостачальної організації не направив, заперечень щодо причин їх не підписання не надав.

За доводами позивача, оскільки, відповідач не з'явився для отримання зазначених документів, в порядку визначених договором, позивачем було направлено розрахункові документи за спірний період (лютий 2014 р., березень 2014 р., грудень 2014 р., січень 2015р., лютий 2015 р., березень 2015 р.) на адресу відповідача (АДРЕСА_2, магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1») поштовою кореспонденцією. Доказом отримання відповідачем зазначених вище рахунків та актів є наявні в матеріалах справи Реєстри відправлених рахунків та актів за спірний період (арк. с.48-54). Тому доводи відповідача про неотримання актів та рахунків спростовуються матеріалами справи.

Крім того, пунктом 6.6.2 договору, у разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.6.1 Договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Відповідно до п. 3.2.26 договору, споживач взяв зобов'язання щомісячно, у строки, визначені договором, повертати Теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді.

З огляду на п. 6.4 договору, відповідач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

У спірному періоді діяли Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198, які визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.

Згідно з п. 2 Правил користування тепловою енергією, правила є обов'язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

Пункт 23 Правил користування тепловою енергією встановлює, що у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Аналогічний порядок розрахунку закріплений у п. 6.5 договору.

У зв'язку з цим, визначення обсягу спожитої теплової енергії проводилось позивачем розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді.

Для розрахунку застосована формула, наведена у п. 2.2.4 КТМ 204 Україна 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби", затверджених Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству України 14.12.1993 р. (далі -КТМ 204 Україна 244-94).

У п. 1.1 КТМ 204 зазначено, що його норми можуть бути використані для визначення відпущеної теплової енергії теплопостачальними організаціями споживачам, у яких тимчасово відсутні прилади обліку, для проведення комерційних та інших розрахунків.

Згідно даних позивача, відповідачем за спірний період було здійснено часткову сплату суми боргу в розмірі 741,59 грн., відповідно до банківських виписок відповідачем здійснено оплати: 08.08.2014 р. в сумі 171,39 грн. та 26.11.2014 р. за лютий 2014 р. в сумі 570,20 грн., (арк. с. 146-147).

Отже, обґрунтованим слід визнати нарахування позивачем вартості теплової енергії за актами за період лютий 2014 р., березень 2014 р., грудень 2014 р., січень 2015 р., лютий 2015 р., березень 2015 р., які всупереч умовам Договору та вимог закону, відповідач не сплатив в повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 13261,87 грн.

На час розгляду справи судом відповідач не надав доказів сплати вказаної суми заборгованості за спірний період, наявність заборгованості заперечує у зв'язку з невірним, на його думку, розрахунком обсягу спожитої теплової енергії позивачем.

Заперечення відповідача розцінюються судом як безпідставні, необґрунтовані та такі, що не спростовують факту порушення останнім своїх зобов'язань за договором.

Відповідач у своїх запереченнях не посилається на жодний нормативно-правовий документ, який би підтверджував правову позицію відповідача, його висновки та заперечення.

Посилання відповідача на те, що позивачем не вірно визначено площу опалювального об'єкта та необґрунтовано завищено норму споживання тепла, порушений порядок нарахування опалювальної площі, відповідно, на його думку, дані, визначені у договорі, не відповідають фактичним наявним у приміщенні приладам обігріву, судом до уваги не приймається. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів як правомірності здійснення реконструкції тепломережі у опалювальному приміщенні, так і доказів самого факту проведення реконструкції шляхом зменшення секцій опалювальних приладів. До того ж вказана реконструкція, за його ж твердженнями, була здійснена за багато років до укладення діючого договору.

Судовими рішеннями у господарських справах між тими ж сторонами та за тим же предметом спору № 5/156/09, №5009/991/12, які мають для суду преюдиціальний характер у цій справі, встановлено наступне.

Відповідно до Рішення № 372 виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.11.2003 р. виробником послуг з постачання теплової енергії визнано Концерн "Міські теплові мережі". В наведеному рішенні також зазначено, що використання теплової енергії допускається лише на підставі договору, укладеного між Концерном та споживачем чи виконавцем послуг. Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22.09.2005 № 327 комунальні підприємства "ВРЕЖО" визначені виконавцями послуг з теплопостачання лише для населення у житловому фонді міста Запоріжжя.

Матеріали справи свідчать, що відповідач ( ПП ОСОБА_1) отримує теплову енергію як суб'єкт підприємницької діяльності при здійсненні господарської діяльності у нежитловому приміщенні.

Згідно зі ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", плата за житлово-комунальні послуги ( в тому числі за опалення) нараховується щомісячно відповідно до умов договору; розмір плати за надані комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку .

У пункті 5.1 Договору передбачено, що облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться приладами комерційного обліку або розрахунковим способом. Зазначена умова договору не суперечить приписам законодавчих актів України, в тому числі наведеним вище, які регулюють спірні відносини.

Також, як вже зазначалося вище, згідно з розділом 6 проекту договору "Розрахунки за теплову енергію" при наявності приладів комерційного обліку обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку, якщо прилади обліку відсутні - обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді.

Господарським судом, з метою вирішення переддоговірного спору та встановлення нормативної (планової) річної потреби в тепловій енергії на опалення приміщення відповідача, було призначено судову технічну експертизу, проведення якої доручено спеціалістам ДПІ "Запоріжцивільпроект". З причин відсутності у проектного інституту повноважень на проведення саме судових експертиз, виконавцем зроблено висновок спеціаліста з розрахунку потреби тепла по фактичному теплоспоживанню відповідно до діючих СНТП (стандартів). За уточненими висновками спеціаліста теплове навантаження приміщення відповідача складає 6163 Гкал/годину.

Розділом 5 „Тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії", затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України та Міненерго України від 01.07.96 № 57/112, передбачене визначення витрати теплової енергії у споживачів при відсутності приладів обліку. Розрахунок відпущеної теплової енергії Відповідачу здійснюється згідно п.п. 5.1.1. цих Правил.

Таким чином, розрахунок відпущеної відповідачу тепловій енергії здійснюється на підставі відповідних нормативних актів.

Закріплене в договорі теплове навантаження, як було зазначено вище, підлягає обов'язковому застосуванню судом при розгляді даної справи.

Тому, за висновком суду, позивачем вірно застосовано для визначення обсягу спожитої теплової енергії формулу 2.12 КТМ 204 Україна 244-94.

Суд перевірив розрахунок фактично спожитої теплової енергії, який наведено позивачем у наданих на вимогу суду письмових поясненнях від 26.06.2016 р. (арк. справи 86-89, том 1), та вважає його вірним, документально та нормативно підтвердженим.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення основного боргу в сумі 13261 грн. 87 коп. за відпущену теплову енергію за період з лютого 2014 р. по березень 2014 р., з грудня 2014 р. по березень 2015 р. є такими, що підлягають задоволенню.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3234,10 грн. пені, 377,43 грн. - 3% річних, 3962,39грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього пені, інфляційних втрат та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов до висновку, що вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в межах заявлених в позові сум.

При розрахунку 3% річник суд виходив з наступного:

- лютий 2014 р.: сума простроченого платежу 1561,67 грн., період нарахувань з 20.03.14 по 07.08.14, нараховано 18,10 грн., 08.08.14 здійснена оплата 171,39 грн. сума простроченого платежу 1390,28 грн., період нарахувань з 08.08.14 по 25.11.14, нараховано 12,57 грн., 26.11.14 здійснена оплата 570,20 грн. сума простроченого платежу 820,08 грн. період нарахувань з 26.11.14 по16.12.15 нараховано 26,02 грн.;

- березень 2014 р.: сума простроченого платежу 1044,90 грн., період нарахувань з 20.04.14 по 16.12.15, нараховано 52,05 грн.;

- грудень 2014р.: сума простроченого платежу 2964,96 грн., період нарахувань з 20.01.15 по 16.12.15, нараховано 80,66 грн.;

- січень 2015 р.: сума простроченого платежу 3020,36 грн., період нарахувань з 20.02.15 по 16.12.15, нараховано 74,47 грн.;

- лютий 2015 р.: сума простроченого платежу 2500,08 грн., період нарахувань з 20.03.15 по 16.12.15, нараховано 55,89 грн.;

- березень 2015 р.: сума простроченого платежу 2911,49 грн., період нарахувань з 20.04.15 по 16.12.15, нараховано 57,67 грн.

Сума інфляційних втрат також визначена позивачем вірно, за кожним актом, з урахуванням часткових проплат, що складає 3962,39 грн.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що нарахування пені здійснено наступним чином:

- за грудень 2014р.: з 20.01.15. по 19.07.15. (181 день) - 793,64 грн.;

- за січень 2015р.: з 20.02.15. по 19.08.15. (181 день) - 877,81 грн.;

- за лютий 2015р.: з 20.03.15. по 16.09.15. ( 181 день) - 735,64 грн.;

- за березень 2015р.: з 20.04.15. по 18.10.15. (182 дня) - 827,02 грн.

Доводи представника відповідача у судовому засіданні відносно того, що заявлена до стягнення пеня розрахована позивачем з пропущенням встановленого законодавством граничного строку не відповідають дійсності. Суму пені визначено за кожним окремим актом, з урахуванням часткової оплати, в межах встановленого п. 6 ст. 232 ГК України строку.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 3234,10грн. пені, 377,43 грн. - 3% річних та 3962,39 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав належних доказів на підтвердження своїх заперечень та доводів.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги про стягнення з відповідача 13261,87 грн. основного боргу, 3234,10 грн. пені, 377,43 грн. - 3% річних, 3962,39 грн. інфляційних втрат обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Щодо заявленого представником відповідача усного клопотання про надання розстрочки виконання судового рішення, суд зазначає, що зважаючи на відсутність письмового клопотання та ненадання відповідачем доказів неможливості виконання судового рішення (доказів наявності виняткових обставин) таке клопотання судом не розглядається.

Відповідач не позбавлений права на звернення з заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України з наявності належних та допустимих доказів в обґрунтування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району (м. Запоріжжя) до Приватного підприємця ОСОБА_1 (м. Запоріжжя) задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі" особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А, код ЄДРПОУ 32121458; поточний рахунок зі спеціальним режимом використання №26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) суму основного боргу за договором № 101750 від 01.11.2006 р. купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді в розмірі 13261 (тринадцять тисяч двісті шістдесят одна) грн. 87 коп.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі" особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А, код ЄДРПОУ 32121458; поточний рахунок зі спеціальним режимом використання №26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) 3234 (три тисячі двісті тридцять чотири) грн. 10 коп. пені, 377 (триста сімдесят сім) грн. 43 коп. - 3% річних, 3962 (три тисячі дев'ятсот шістдесят дві) грн. 39 коп. інфляційних втрат та 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 21.03.2016 р.