Справа № 489/260/16-п 23.03.2016 23.03.2016 23.03.2016

Номер провадження: 33/784/39/16

.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 33/784/39/16 Головуючий у суді 1-й інстанції: Захарченко Д.В.

Категорія: ч.2 ст.130 КУпАП Головуючий у 2-й інстанції: Пустовар М.Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Апеляційний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Пустовара М.Л.,

при секретарі Алексишенці М.П.,

за участю особи, притягнутої

до адміністративної відповідальності ОСОБА_2,

23 березня 2016 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2016 року, якою:

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

- притягнуто до відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки без оплатного вилучення транспортного засобу,

в с т а н о в и в:

Постановою ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що 14 січня 2016 року, о 21 годині, керував автомобілем «KIA Sorento», держ. НОМЕР_2, по вул. Генерала Свиридова, 7/1, у м. Миколаєві, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження медичного огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 «а» Правил дорожнього руху України.

Правопорушення ОСОБА_2 вчинене повторно протягом року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову скасувати, замінити призначене стягнення на інше на розсуд суду.

Зазначає, що постанова суду є необґрунтованою та формальною, оскільки судом не враховано особу правопорушника, його майновий та сімейний стан, а в матеріалах справи відсутні відомості про його місце роботи, професію, характеристику особи, тощо.

Стверджує, що судом не вказано жодного доводу, на підставі якого обрано стягнення саме у виді позбавлення права керування транспортними засобами, а не штрафу або арешту.

Крім того, посилається на п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 р., згідно якого, позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення, та суди не вправі застосовувати його тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права.

Проте, апелянт у чинній справі вже був раніше позбавлений такого права строком на 1 рік постановою того ж суду.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 на підтримку апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступного.

Відповідно до постанови судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2015 року, ОСОБА_2 позбавлений права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення серії АП1 № 128148 від 14.01.2016 р. та постановлення судом рішення у чинній справі про адміністративне правопорушення (19.02.2016 р.), як і на даний час, ОСОБА_2 є особою, позбавленою вказаного права.

Згідно роз'яснень, викладених у п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 р., позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення, та суди не вправі застосовувати його тоді, коли винна особа вже позбавлена цього права.

За такого, оскаржуване апелянтом рішення про позбавлення його права керування транспортними засобами є таким, що не може бути залишеним у силі.

Також, зважаючи на положення ч.9 ст.294 КУпАП, апеляційний суд не вправі при зміні постанови районного суду у частині накладення стягнення, у межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, посилювати стягнення.

Оскільки за санкцією ч.2 ст.130 КУпАП, окрім позбавлення права керування транспортними засобами, є лише одне альтернативне стягнення - адміністративний арешт, як відносно водія так і інших осіб, а таке стягнення, відповідно до ст.24 КУпАП є більш суворим, ніж позбавлення спеціального права, наданого даному громадянину, суд апеляційної інстанції не може його застосувати, оскільки це було б посиленням стягнення.

Крім того, апеляційний суд визнає, що ОСОБА_2 взагалі безпідставно притягнуто до відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП, оскільки він не мав права керувати транспортним засобом, а у разі такого керування (у будь-якому стані), уповноважений на те орган мав вирішити питання про притягнення його до відповідальності за порушення відповідної норми КУпАП (зокрема, ч.3 ст.126).

Оскільки, відповідно до чинного КУпАП, суд (у тому числі і апеляційний), позбавлений права змінювати кваліфікацію правопорушення, за яким складено протокол про адміністративне правопорушення, що був підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, на інший склад правопорушення, а також за відсутності, з огляду на вище наведене, у діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, постановлене щодо ОСОБА_2 судове рішення має бути скасоване, а справу слід закрити, відповідно до п.1 ст.247, п.2 ч.8 ст.294 КУпАП.

Через те, що в апеляції ставиться питання, у тому числі і про скасування оскаржуваного рішення, доводи апелянта підлягають задоволенню частково.

З урахуванням викладеного, керуючись п.2 ч.8 ст.294 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2016 року про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя