Справа  №2-255/2007

РІШЕННЯ

Іменем    України

«30»  січня  2007  року                                                                                              м.Херсон

Дніпровський  районний  суд    м.Херсона  у  складі:

головуючого  судді                                                                                       Стамбули  М.І.,

при  секретареві                                                                                            Ігнатенко  О.І.,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні   цивільну   справу  за  позовною  заявою

ОСОБА_1  до  Відкритого  акціонерного товариства  «Херсонський бавовняний  комбінат»  про  оплату  простою,   -

встановив:

Позивач звернулася до суду із позовом, в якому вказує, що більше 40 років вона працює на Херсонському бавовняному комбінаті (надалі ВАТ «ХБК»),а з 2006 року на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1. Стверджує, що на комбінаті на протязі останніх десяти років у зв'язку з відсутністю сировини, відключенням електроенергії та інших виробничих причин в цеху мали місце простої і їй та іншим працівникам оплата  часу  простою  не  провадилася.

Вважає, що з урахуванням вимог ст.113 КЗпП України, відповідачем не проведено їй оплату за період простою в 2003-2006 році, на суму 4078грн. Просить суд стягнути з відповідача на її користь 4078грн. за час простою з виробничих  причин  за  2003-2006  роки.

В судовому засіданні позивач уточнив розмір позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 2917грн. 46коп., в рахунок оплати часу простою з виробничих причин за 2003-2006 роки, згідно наданої відповідачем довідки про оплату  відпусток  з  ініціативи  адміністрації.

Представник відповідача Пигар І.М. позов не визнала і пояснила, що ВАТ «ХВК», як господарюючий суб'єкт, який використовує найману працю (робочу силу) у своїй діяльності для ведення табельного обліку при відсутності робітника на робочому місці через незалежні від нього причини керується п.п.2.2, 2.2.13 Інструкції по статистиці чисельності робітників, зайнятих в народному господарстві №171 від 07.07.1995р., яка для робітників, що тимчасово не працюють на виробництві, передбачає відпустку без збереження або з частковим збереженням заробітної плати за ініціативою адміністрації, та п.п.2.3 і 2.3.1 Інструкції по статистиці заробітної плати №5 від 13.01.2004р., яка встановлює компенсаційні виплати, не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені норми, а саме: нарахування за невідпрацьований час, не передбачені чинним законодавством, зокрема, робітникам, які вимушено працювали  скорочений  час  і  знаходились  у  відпустках  з  ініціативи  адміністрації.

Вважає, що нарахування за час знаходження ОСОБА_1 у відпустці з ініціативи адміністрації проводилися відповідно до вище вказаних Інструкцій, тому ВАТ «ХБК» не визнає вимоги позивача щодо оплати часу простою. Просить суд відмовити  у  задоволенні  позовних  вимог  ОСОБА_1

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

На підставі ст.113 КЗпП України, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третіх тарифної ставки встановленого працівникові  розряду   (окладу).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 надавалася відпустка з ініціативи адміністрації   із  частковим  збереженням  її  заробітної  плати.

Суд вважає, що при врегулюванні цих відносин, повинен застосовуватись закон, що регулює саме такі відносини, а не який-небудь інший нормативний акт. Тому, якщо відповідач всупереч законодавству про працю і надав позивачеві на час призупинення робіт відпустку з ініціативи адміністрації, з частковим збереженням заробітної плати, частина перша ст.113 КЗпП України підлягає застосуванню до відносин, що виникають при цьому, за аналогією. На підставі викладеного,   позивачу  повинен  оплачуватись час  простою.

Крім цього, судом встановлено, що згідно копій тарифних ставок робітників ВАТ   «ХБК»,   наданих   представляем  відповідача   суду,   тарифна   ставка   (в   копійках)

                                                                                         2

ОСОБА_1,    затверджена    з    01.03.2000р.    і    яка   діяла   до   01.11.2003   року, складала  97коп.,   а  з  01.11.2003  року  тарифна  ставка  позивача  складала   114коп.

Таким чином, суд вважає можливим обчислити донарахування позивачу, не оплачені відповідачем, як час простою, із розрахунку 2/3 тарифної ставки ОСОБА_1,   яка  діяла  на  той  час.

З довідки, наданої відповідачем до суду, видно, що у позивача, коли діяла тарифна ставка 0,97грн. за 1 годину у 2003 році, кількість днів простою за січень, лютий, березень, квітень, травень, вересень 2003 року складає 29 днів. Розмір суми, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 за цей час простою складає 128грн.55коп. (29днів х 8год. х 0,97грн.)х 2/3 - 21,48грн. (сума, отримана позивачем  за  шість  місяців  2003  року  по  АІ).

З 01.11.2003р. тарифна ставка ОСОБА_1 збільшилася до 1,14грн. за 1 годину, кількість днів простою за листопад, грудень 2003 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2004 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2005 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2006 року, складала 512 днів. Розмір суми, яка підлягає виплаті позивачу за вказаний період 2003-2006 років, складає 2729,89грн. <512дні х 8год. х 1,14грн.)х 2/3 - 383,07грн. (сума отримана позивачем за листопад, грудень 2003 року, січень-грудень 2004 року, січень-грудень  2005  року,   січень-грудень   2006  року  по  АІ).

Таким чином, на підставі наведених розрахунків за час простою не з вини працівника за 2003 - 2006 роки з відповідача на користь ОСОБА_1 суд вважає  за  необхідне  стягнути  суму,   в  розмірі   2858грн.44коп.    (128,55+2729,89).

Керуючись ст.ст.10,11,60,209,212,214-215 ЦПК України, ст.ст.З, 113 ч.1 КЗпП  України,   Законом  України  «Про  оплату  праці»,   суд,   -

вирішив:

Позов  ОСОБА_1  задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» на користь ОСОБА_1 за час простою не з вини працівника за 2003-2006 роки суму в розмірі 2858(дві тисячі вісімсот п'ятдесят вісім)грн.44коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» на користь держави 51(п'ятдесят одну)грн. судових витрат та 7грн.50коп.   витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної  інстанції  або  в  порядку ч.4   ст.295  ЦПК  України.